Розроблені професіоналами правила й стандарти підприємницької діяльності повинні бути загальновизнані - чиновниками, суддями, споживачами, ким завгодно, у якості не ефемерного, а зовсім реального інструмента регулювання, за неправильне застосування якого може піти покарання. І подібне визнання можливе тільки при наявності твердої норми закону, що підкріплює самостійну підприємницьку ініціативу. Жоден орган влади, жоден суддя не стане розглядати ініціативні правила як форму регулювання без прямої вказівки про це в законі. Тому повинен бути встановлений єдиний для всіх понятійний і термінологічний апарат, диктат загальних правил. Інакше ніякого саморегулювання не виникне. Не випадково, у нас під законодавство підпадає все - і закони, і укази, і навіть постанови окремих відомств, і нас за це критикує вся Європа. Так держава намагається створити умови для розвитку бізнесу. Резюмується, що це - винятково прерогатива влади. При цьому сам бізнес, як рівноправний і діяльний учасник ринку, цього невід'ємного права позбавлений. До речі, у світовій практиці існує законодавчо закріплене право національних торговельних палат, що розробляють професійні стандарти й вимоги й «уповноважених» пропонувати свій розв'язок при підготовці економічних законом перед внесенням їх у парламенти.
Тому, для України створення СРО - питання формування нових механізмів недержавного регулювання підприємницької діяльності. І формування повноцінних, вільних ринкових відносин - найважливіша умова сталого розвитку національної економіки. А механізми саморегулювання підприємницької діяльності набагато ефективніше й більш об'єктивний самого жвавого чиновницького керування [20].
Розвинений фондовий ринок є необхідним елементом ефективно функціонуючої національної економіки. Важливою умовою успішного функціонування фондового ринку є ефективна система його регулювання, яка охоплює всіх учасників фондового ринку і забезпечує здійснення ними своєї діяльності відповідно до встановлених правил. Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» регулювання фондового ринку здійснює держава та саморегулівні організації.
Сьогодні в Україні успішно здійснюють діяльність 11 саморегулювальних організацій фондового ринку (далі - СРО), але проблеми у їх діяльності є. Насамперед, можна визначити відсутність матеріальної бази, необхідної для здійснення повноважень Комісії у разі делегування СРО для виконання покладених на них функцій, відсутність стандартів діяльності СРО, недостатній механізм контролю СРО за діяльністю їх членів і накладення санкцій щодо порушень членами вимог чинного законодавства та правил СРО, відсутність повноцінної звітності СРО. Отже, на вітчизняному фондовому ринку СРО займають невелику частку, що негативно відбивається на поступальному розвитку фондового ринку України в цілому.
Така ситуація пов’язана, перш за все, із недостатнім нормативно-правовим забезпеченням щодо діяльності СРО та необхідністю удосконалення державного регулювання, зокрема шляхом передачі повноважень, закріплених статтею 48 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
На даний час регулювання діяльності саморегулювальних організацій професійних учасників фондового ринку здійснюється відповідно до законів України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні) інвестиційні фонди» та нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія): Положення про саморегульовану організацію ринку цінних паперів, затверджене наказом Комісії від 23.12.96 № 329, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.96 за № 749/1774 (зі змінами і доповненнями), Положенням про діяльність саморегулівної організації професійних учасників ринку цінних паперів, затверджене рішенням Комісії від 18.03.2002 № 107, зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 27.09.2002 за № 787/7075 (зі змінами і доповненнями), Положенням про діяльність саморегулівної організації ринку цінних паперів, яка об'єднує компанії з управління активами, затверджене рішенням Комісії від 29.09.2004 № 415, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.10.2004 за № 1333/9932 (зі змінами і доповненнями), Положенням про порядок та умови передачі Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку повноважень саморегулівним організаціям професійних учасників фондового ринку від 10.09.2002 № 243, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2002 за № 795/7083 (зі змінами і доповненнями) [2], [1].
Діючі нормативно-правові акти Комісії відстають від процесів, що мають місце на даний час на фондовому ринку. Також слід зазначити, що у вищезазначених нормативних документах Комісії існує певна термінологічна плутанина, а саме у одних нормативних актах вживається термін – «саморегулівна», в інших - «саморегульована», що суперечить Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
Отже, єдиного нормативно-правового акта, який би мав дієвий механізм щодо саморегулювання на фондовому ринку України, на сьогоднішній день не існує.
Таким чином для фондового ринку України існує нагальна потреба у розробці та затвердженні одного регуляторного акта щодо створення та діяльності СРО.
Крім того, з метою недопущення у діяльності СРО, якій будуть делеговані владні повноваження, дій, які можуть призвести до обмеження чи спотворення конкуренції на фондовому ринку, та забезпечення реалізації повноважень Антимонопольним комітетом України щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за концентрацією, узгодженому діями суб’єктів господарювання, сприяння розвитку добросовісної конкуренції до проекту Положення внесено вимоги щодо погодження документів СРО з Антимонопольним комітетом України.
Проект регуляторного акта розроблено з метою створення потужної системи регулювання фондового ринку за допомогою саморегулівних організацій фондового ринку шляхом передачі (делегування) їм повноважень від Комісії.
Основною ціллю при розробці Комісією Положення про саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку є забезпечення подальшого розвитку фондового ринку України за допомогою саморегулювальних організацій фондового ринку.
Проект даного регуляторного акта спрямований на вирішення проблеми, визначеної в попередньому розділі Аналізу в цілому, цілями його прийняття є:
· посиленню дієвості саморегулювання;
· упорядкованості на фондовому ринку;
· дисциплінованості учасників ринку цінних паперів;
· вдосконалення процедури створення та функціонування СРО;
· встановлення рівних умов для об’єднань, які мають намір отримати статус саморегулівної організації фондового ринку;
· вдосконалення процедури передачі повноважень саморегулівним організаціям;
· встановлення рівних умов для об’єднань, які мають намір отримати повноваження від Комісії;
· здійснення регулювання, що відповідатиме принципам державної регуляторної політики.
Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення визначених цілей.
Під час розробки проекту регуляторного акта було розглянуто такі альтернативні способи досягнення визначених цілей:
Залишення існуючої на даний час ситуації без змін.
У разі залишення ситуації без змін можливе лише часткове досягнення визначених цілей.
Відсутність чітких вимог щодо створення та діяльності СРО, порядку їх реєстрації може призвести до зловживань з боку керівників об’єднань.
Також, не буде дотримано норми Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», в якому, зокрема, міститься визначення саморегулівної організації, вимоги до саморегулівної організації та умови делегування повноважень саморегулівним організаціям [11, c.16].
Послідовність, дієвість процесу саморегулювання на фондовому ринку України може дати позитивні наслідки лише за умови наявності вищезазначених вимог до процесів функціонування СРО на фондовому ринку.
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що від даної альтернативи необхідно відмовитися, оскільки стан фондового ринку України потребує чітких дій державного регулятора, які б забезпечили ефективний розвиток та реформування у цій сфері.
1. Внесення змін до існуючих регуляторних актів.
У разі внесення відповідних змін до діючих нормативно-правових актів щодо створення та діяльності СРО можливе досягнення поставлених цілей. Але, зважаючи на велику кількість діючих на даний час у цій сфері регуляторних актів, проведення даної роботи потребує значно більше часових та трудових витрат з боку державного регулятора цієї сфери та органів державної влади. Крім того, велика кількість нормативно-правових актів, що регулюють питання діяльності та створення СРО не дозволить уникнути перешкод для професійних учасників фондового ринку. Сфера регулювання для претендентів членства у СРО залишиться непрозорою, складною для розуміння та впровадження, що не відповідає принципам державної регуляторної політики.
Таким чином робимо висновок, що запровадження даної альтернативи є недоцільним.
2. Розробка тимчасового регуляторного акта у сфері регулювання створення та діяльності СРО.
Повноцінне функціонування СРО дозволяє зменшити державні витрати на регулювання та контроль професійних учасників ринку цінних паперів, тому вдосконалення механізму співпраці та взаємодії держави з усіма саморегулівними органами дозволить вирішити питання не тільки щодо розвитку практики передачі повноважень Комісії до СРО, а й щодо відповідальності за нормальний розвиток ринку, який би відповідав вимогам інвесторів.
Зважаючи на вищенаведене, на державному рівні проблемне питання має бути вирішене не за умови розробки тимчасового регуляторного акта, тому від даної альтернативи слід відмовитися за таких підстав: