Саморегулівна організація створюється в організаційно-правових формах, передбачених законодавством, діє на основі Статуту, установчого договору (якщо це передбачено для обраної організаційно-правової форми), а також правил цієї організації.
Статус саморегулівної організації можуть набути об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів.
Статус СРО надається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку тим організаціям та об’єднанням, які мають достатньо ресурсів для виконання статутних зобов’язань.
За даними УАІБ, у 4 кварталі 2008 року в Україні з’явилося 5 нових компанії з управління активами (10 – у третьому кварталі) і на 31.12.2008 їхня кількість сягнула 409, а кількість зареєстрованих ІСІ склала 1244 фонду. Середня кількість ІСІ на одну КУА збільшилася на 0,1 і склала 3,0 фонди.
За станом на 31.12.2007 загальна кількість організаторів торгівлі, яким видано ліцензію на здійснення діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів, становила 9, у тому числі 7 фондових бірж (Київська міжнародна фондова біржа, Придніпровська фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Українська міжнародна фондова біржа, Українська фондова біржа, Фондова біржа “ІННЕКС”, Дочірнє підприємство “Фондова біржа ПФТС”) та 2 торговельно-інформаційні системи (Дочірнє підприємство Асоціації “Південноукраїнська торговельно-інформаційна система” – “Південь-Сервер” та ТОВ “Торгівельно-інформаційна система “Перспектива”).
Кількість ІСІ, які досягли нормативів на кінець 4 кварталу 2008 року, склала 796 фондів. Приріст за квартал склав 2,1%, з початку року – 38%. Переважно, цей приріст відбувся за рахунок збільшення кількості венчурних фондів, що досягли нормативів (+70 за квартал, +213 з початку року). На кінець кварталу в Україні діяло 636 венчурних ІСІ (79,9% від загальної кількості).
Найбільш важливий показник при аналізі динаміки розвитку ІСІ відіграє загальна вартість чистих активів. Станом на 31.12.05р. вартість чистих активів українських інвестиційних фондів дорівнювала майже 5 млрд. грн., ріст якої за минулий рік склав 3,4 млрд. грн (ВЧА зросло в 3,22 рази). В свою чергу, вартість активів ІСІ склала понад 6 млрд. грн (рис. 2.1). Позитивною тенденцією є поступове зменшення питомої ваги зобов'язань в структурі активів ІСІ - станом на 01.01.06р. зобов'язання складали 19,7% від вартості активів (станом на 01.01.05р. - 21,5%).
Найкращий показник за часткою цінних паперів у структурі портфеля ІСІ мають відкриті фонди, де цінні папери займають 74,8%. Велика частка інших активів у структурі агрегованого інвестиційного портфеля венчурних фондів пов’язана із розміщенням активів цих фондів у корпоративні права підприємств, що виражені не цінними паперами, та наявністю дебіторської заборгованості.
У свою чергу, серед цінних паперів найбільше інвестовано в акції - 48,41% від вартості інвестицій в цінні папери, або 26,34% загальної вартості інвестиційного портфеля фондів. У грошовому еквіваленті інвестиції в акції складали 4 280,3 млн. грн на кінець 2006 року.
В діяльності інвестиційних фондів одним із суттєвих факторів, який впливає на конкурентоспроможність як окремого суб'єкта, так і ринку в цілому, виступає рівень витрат фонду. Аналіз результатів діяльності ІСІ показав, що протягом 2006 року відбулись позитивні зміни в розмірах витрат. Кількісно сума витрат зросла майже втричі з 24,5 млн. грн в 2005 році до 68,4 млн. грн в 2006 році.
Найбільші прибутки отримали КУА, які працюють тривалий час на ринку, мають постійних клієнтів та проявили себе як ефективні управляючі компанії.
Складним і непередбачуваним виявився 2008 рік для ринків цінних паперів: стрімкий ріст у попередній період змінився неочікувано затяжним спадом, глибина, тривалість та наслідки якого можна буде оцінити тільки з часом. Результати 2008 року перевершили найпесимістичніші прогнози аналітиків та експертів різних країн.
Негативний розвиток подій на вітчизняному фондовому ринку, що майже не припинявся протягом 2008-го року, чинив суттєвий тиск на ринок відкритих інвестиційних фондів в Україні.
Станом на 30 грудня 2008 року, за даними УАІБ, в Україні було зареєстровано 36 відкритих інститутів спільного інвестування, що перебували в управлінні 25 компаній з управління активами. Таким чином, на ринок відкритих ІСІ протягом року вийшли 8 нових КУА.
Кількість відкритих фондів, які досягли нормативів щодо мінімального обсягу активів у 2008-му році, склала 32, а кількість їхніх КУА - 22.
Тобто, фінансово-економічна криза, що розгорнулася у 2008 році, безумовно, дуже суттєво вплинула на діяльність відкритих інститутів спільного інвестування в Україні. Переоцінений у 2007 році український фондовий ринок, на думку багатьох експертів, у 2008 впав нижче справедливого рівня цін. Таким чином, сформувався значний потенціал для майбутнього росту як ринку в цілому, так і галузі відкритих ІСІ. Поліпшити ситуацію покликаний прийнятий наприкінці 2008 року Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», який, зокрема, дозволить управляючим відкритими фондами формувати більш гнучку структуру їхніх активів та розширити можливості для уникнення втрат на ринку, що падає.
Стрімкий розвиток ринку фінансових послуг відкриває нові можливості збільшення капіталів - вкладення коштів у цінні папери. За словами генерального директора Української асоціації інвестиційного бізнесу Григоренко Євгенія Миколайовича: "У перспективі, якщо Україна буде стійко просуватися шляхом ринкових реформ, відбудеться перерозподіл коштів населення між вкладеннями на банківські депозити та інвестуванням в ІСІ та НПФ.
Вкладення коштів в ІСІ (Інститути спільного інвестування) та НПФ (Недержавні пенсійні фонди) - це вдалий спосіб поєднати надійність вкладень з можливістю одержати прибуток. Сьогодні на фондовому ринку існує безліч пропозицій, однак для прийняття рішення інвестору необхідна інформація не тільки про саму компанію-емітент, але й про її положення в середовищі аналогічних компаній на ринку, яке зазвичай визначають за результатами проведення різноманітних ренкінгів.
В економічній практиці в поняття «саморегулювання» вкладається дещо інший зміст. Саморегулювання розуміється як колективне регулювання певних ринків і сфер самими економічними агентами, без втручання держави. Якщо розглядати саморегулювання в координатах «вільний (нерегульований) ринок» – «державне регулювання», то, на відміну від вільного ринку, саморегулювання передбачає встановлення певних формалізованих «правил гри» учасників ринку, включаючи санкції за порушення цих правил, механізми розв'язання конфліктів між учасниками ринку, які, деякою мірою, обмежують свободу економічних агентів. З іншого боку, як встановлення правил гри, так і розв'язання конфліктів здійснюється самими учасниками ринку, без прямого втручання держави.
Взаємодія держави в регулюванні інвестиційного ринку із саморегулювальними організаціями об'єктивно обумовлене необхідністю:
· підвищення якості й оперативності вироблюваних законодавчих норм і стандартів діяльності учасників інвестиційного ринку;
· встановлення зворотного зв'язку, тобто можливості урахування думок усіх учасників інвестиційного ринку, на яких розповсюджується регульований вплив;
· поширення механізмів позасудового вирішення спорів, що спричиняє значне скорочення транзакціонних витрат учасників інвестиційного ринку;
· скорочення бюджетних витрат на розробку стандартів діяльності й контролю над їхнім дотриманням учасниками ринку;
· усунення проблеми оцінки інвесторами якості надаваних на інвестиційному ринку послуг, що належать до категорії довірчих благ.
У свою чергу, для саморегулювальних організацій потреба у взаємодії з державою диктується:
· прагненням знизити рівень державного втручання, у першу чергу, оперативного контролю, у діяльність членів саморегулювальних організацій;
· одержанням можливості використання державних інструментів примушення до дотримання вироблюваних саморегулювальними організаціями стандартів;
· потребою відбити інтереси членів саморегулювальних організацій у нормативних актах, розроблювальних державними органами, що регулюють діяльність учасників інвестиційного ринку.
Під ефективною взаємодією держави й саморегулювальних організацій на інвестиційному ринку розуміється взаємовигідне співробітництво, що забезпечує появу додаткового економічного й соціального ефекту, росту інвестиційної активності учасників ринку. Сутність ефективної взаємодії полягає в узгодженні й інтеграції діяльності суб'єктів регулювання на основі балансу економічних і інших інтересів держави, саморегулювальних організацій і суспільства в цілому.
Низька ефективність впливу саморегулювальних організацій на інвестиційну активність, як правило, викликана такими причинами як неефективний контроль над діяльністю членів саморегулювальних організацій, низька якість вироблюваних стандартів, недоліки в організації управлінням саморегулювальних організацій і ін.
Сьогодні дуже актуальним є питання розвитку саморегулювання в нашій країні. Розвиток саморегулювання сприяє підвищенню ефективної регуляторної політики, формуванню конкурентних ринкових відносин, гармонізації відносин бізнесу й влади. Саморегулювання дозволяє учасникам ринку самостійно встановлювати правила й стандарти діяльності підприємницьких і професійних організацій, створювати системи контролю над їхнім дотриманням і ефективні механізми захисту прав споживачів, сприяти прозорості бізнесу, зменшенню правопорушень і злочинності в економічній сфері.
Реалізація інституту саморегулювання в Україні вимагає консолідації зусиль професійних об'єднань, підприємців, суспільних інститутів, підтримки з боку політичних сил, держави й суспільства.