Розвиток саморегулювання бізнесу в різних формах, по-перше, розширює можливості вибору ефективних форм регулювання ринку (дозволяє розглядати саморегулювання як реальну інституціональну альтернативу державному регулюванню); по-друге, створює можливості подолання провалів ринку без використання держави як на добровільній, так і нормативній основі; по-третє, створює інфраструктуру, що дозволяє консультуватися з учасниками ринку при виробленні регулюючих розв'язків (у галузях, де кількість господарюючих суб'єктів велике, об'єктивно неможливо проводити консультації з окремими учасниками ринку, оскільки консультації з усіма вимагають високих витрат, а консультації з окремими представниками галузі можуть не забезпечити репрезентативності - більш ефективно консультуватися з об'єднаннями бізнесу).
Розвиток саморегулювання є важливим складовою частиною політики, спрямованої на оптимізацію державного втручання в економіку.
Світовий досвід показує, що саморегулювання бізнесу в ряді випадків може бути ефективною альтернативою державному втручанню в економіку, забезпечуючи зниження державних видатків на регулювання, більшу гнучкість і більше врахування інтересів учасників ринку. У ряді країн, при ухваленні рішення про доцільність державного втручання в економіку в тієї або іншій сфері, в обов'язковому порядку оцінюється, чи можна досягтися бажаного результату, використовуючи саморегулювання, а не державне регулювання. У різних країнах саморегулювання широке застосовується на ринках фінансових, медичних, юридичних, консалтингових послуг, у сфері реклами, дистанційних і прямих продажів, телекомунікаційних послуг і т.п. З іншого боку, організації саморегулювання можуть суттєво обмежувати конкуренцію, створюючи вхідні бар'єри на ринок і ігноруючи інтереси аутсайдерів. Тому використання інституту саморегулювання як альтернативного державному регулюванню способу подолання провалів ринку вимагає визначення умов, при яких розвиток саморегулювання можливо й виправданий з погляду інтересів учасників ринку й суспільних інтересів. Тому, для України створення СРО - питання формування нових механізмів недержавного регулювання підприємницької діяльності. І формування повноцінних, вільних ринкових відносин - найважливіша умова сталого розвитку національної економіки. А механізми саморегулювання підприємницької діяльності набагато ефективніше й більш об'єктивний самого жвавого чиновницького керування.
Розділ 1
1. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 року (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст.36 N 938-XIV (938-14) від 14.07.99, ВВР, 1999, N 38, ст.339).
2. Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. N 1201-XII (в редакції Закону України від 3 червня 1999 р. N 719-XIV).
3. Закон України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р. № 2173-XII.
4. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. № 697-XII.
5. Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. № 698-XII.
6. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. № 2163-XII.
7. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. № 872-XII (втратив чинність згідно із Законом України № 2121-ІІІ).
8. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII.
9. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1992 р. № 2132-XII.
10. Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР.
11. Указ Президента України „Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” N 968/99 від 07.08.99.
12. Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України” вiд 26.03.2001 № 198/2001.
13. «Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів» від 11 листопада 1997 р. № 45.
14. Рішення «Про затвердження Положення про діяльність саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку, яка об`єднує компанії з управління активами» № 415 від 29.09.2004.
15. Рішення № 350 від 22.11.2001 «Щодо затвердження Основних засад розвитку саморегулювання на фондовому ринку України».
16. Рішення № 17 від 17.07.1997 р. «Про членство професійних учасників ринку цінних паперів у сертифікованих ДКЦПФР об’єднаннях» (зі змінами, внесеними згідно з Рішенням ДКЦПФР № 23 від 29.08.1997).
17. „Правила складання рейтингів цінних паперів та торговців цінними паперами в Першій Фондовій Торговельній Системі” затверджені Рішенням Ради Асоціації ПФТС № 4 від 07.02.1997 року.
18. Барабащук О.М. Ринок фінансових послуг в Україні // Економіка і фінанси, №2, 2004. - с.17-19.
19. Башнянин Г.І. Фондовий ринок України. – Київ: ІЗМН, 2002. – 302 с.
20. Крючкова П.В. Саморегулирование хозяйственной деятельности как альтернатива избыточному государственному регулированию. - М., 2001.
21. Ковтун Г.Н Проблеми регулювання ринку фінансових послуг в Україні // Економіка і фінанси, №7, 2003. - с.15-18.
22. Кожедуб І. „Саморегулювання на ринку цінних паперів” − „Цінні папери України”, 2004 рік, № 36.
23. Костіна Н.І., Марахов К.С. Проблеми формування фондового ринку в Україні // Фінанси України. - 2000. - №2. - С.30-36.
24. Литвиненко Т.М. Економічна культура фондового ринку - запорука успішного реформування економіки // Фінанси України. - 2000.- №2. - С.50-53.
25. Мітюков І. Фінансові послуги України. К., 2001. Т. 3. С. 192–248, 303.
26. Новицький В.Є. Зовнішні джерела фінансування відкритої економіки. К.: КНЕУ, 2003. С. 427.
27. Офіційний сайт СРО в Україні // www.sro.org.ua.
28. Офіційний сайт «Асоціація учасників фондового ринку України (АУФРУ)» // аufru.kiev.ua.
29. Офіційний сайт «Донецька фондова біржа (ДФБ)» // www.dfb.donbass.com.
30. Офіційний сайт «Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ)» // www.kise-ua.com.
31. Офіційний сайт «Перша фондова торговельна система (ПФТС)» // www.pfts.com.
32. Офіційний сайт «Південноукраїнська торговельно-інформаційна система (ПТІС)» // www.utis.mk.ua.
33. Офіційний сайт «Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД)» // www.pard.kiev.ua.
34. Офіційний сайт «Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ)» // www.i.kiev.ua.
35. Офіційний сайт «Українська фондова біржа (УФБ)» // www.ukrse.kiev.ua.
36. Офіційний сайт ДКЦПФР. – http://www.ssmsc.gov.ua.
37. Плескачевский В.С. Концепция законодательного регулирования деятельности саморегулируемых организаций (СРО): Материалы к парлам. слушаниям: "Саморегулирование профессиональной деятельности как элемент гражданского общества", - 2001.
38. Попова А.В. Створення професійних учасників ринку цінних паперів в Україні // Вісник господарського судочинства. – 2005. - №1. – С. 253 – 258.
39. Портфельне інвестування. Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. — К.: КНЕУ, 2004. — 408 с.
40. Річний звіт ДКЦПФР за 2003 рік // [http://www.ssmsc.gov.ua/].
41. Річний звіт ДКЦПФР за 2004 рік // [http://www.ssmsc.gov.ua/].
42. Рубцов Б.Б. Мировые рынки ценных бумаг.-М.: «Экзамен», 2002. - 448 с.
43. Токмакова І.В., Краснов В. Г. Сутність і структура фінансового ринку// Фінанси України. - 2001. - №12. -С.112-120.
44. Хоружий С. Фінансова індустрія: проблеми розподілу регулюючих функцій // Цінні папери України. –2001. – №39, 41.
45. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. К., 2003. С. 498–520.
46. Євдокименко В.К. Чинники фінансово-економічної стабілізації та зростання. К.: КНЕУ, 2001. С. 504–506.47. Янчук Ю. „Саморегулювання на фондовому ринку” − „Цінні папери України”, 2005 рік, № 12.Розділ 248. Барбарова О. Українська асоціація інвестиційного бізнесу // Страховий ринок України: інформаційно – аналітичний щорічник. – 2004. - № 1. – С. 16.
49. Бахмач. А. Недержавні пенсійні фонди: статистика, перспективи // Вісник ПФУ: Загальнодержавне інформаційно - аналітичне видання. – 2008/2. - №9. – С. 14 – 15.
50. Версаль Н.І. Недержавні пенсійні фонди: становлення та перспективи розвитку в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – 2006. - № 9. – С. 132 - 139.
51. Вітлінський В. Ентропійний підхід до аналізу фондового ринку // Ринок цінних паперів України: Науково-практичне видання. – 2004. - №11/12. – С. 3 – 8.
52. Гаврилюк О.В. Інвестиційні фонди: сутність і напрями діяльності // Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал. – 2008/2. - №11. – С. 47 – 63.
53. Галасюк В., Галасюк В., Зімін О. Обережно – індекси росту! Чи ще раз про ефект «G - гіперболізму» // Аудитор України. – 2005. - №2 (64). – С. 17 - 22.
54. Галасюк В., Галасюк В. Эффект «G-гиперболизма» или как сравнить несравнимое // Вісник Академії економічних наук України. – 2003. - №1. – С. 123 – 132.
55. Галасюк В. Почему темпы роста и индексы не отражают реальную динамику процессов? // Фондовый рынок. – 2006. - № 7. – С. 28 – 36.
56. Джулакідзе К.Ю. Діяльність саморегулівних організацій // Ринок цінних паперів України: Науково – практичне видання. – 2005. - № 7/8. – С. 84 – 85.
57. Звіт ДКЦПФР за 2003 рік / Ринок цінних паперів України: Науково – практичне видання. – 2004. - № 7/8. – С. 1 – 149.
58. Звіт ДКЦПФР за 2004 рік / Ринок цінних паперів України: Науково – практичне видання. – 2005. - № 7/8. – С. 5 - 85.
59. Звіт ДКЦПФР за 2005 рік / Ринок цінних паперів України: Науково – практичне видання. – 2006. - № 7/8. – С. 3 - 71.
60. Звіт ДКЦПФР за 2006 рік / Ринок цінних паперів України: Науково – практичне видання. – 2007. - № 9/10. – С. 3 - 46.
61. Козаков В. Динамічна модель формування інвестиційних портфелів і стан фондового ринку // Ринок цінних паперів України: науково – практичне видання. – 2005. - № 3/4 – С. 3 – 15.
62. Кримковський Р. Б. Стан і проблеми діяльності НПФ // Економіка АПК: Міжнародний науково – виробничий журнал. – 2008/2. - №11. – С. 78- 83.
63. Леонов Д, Недержавні пенсійні фонди в Україні: стан та проблеми формування активів та розвитку інвестиційної діяльності НПФ // Ринок цінних паперів України: Науково – практичне видання. – 2007/1. - № 1/2. – С. 79 – 91.