Зміст
Вступ
Розділ 1. Розвиток та саморегулювання СРО в Україні
1.1 Теоретичні аспекти саморегулювання на фінансовому ринку
1.2 Правові засади створення та діяльності СРО на фінансовому ринку України
1.3 Функції СРО та їх значення для ринку
Розділ 2. Аналіз звітності учасників СРО
2.1 Порівняльний аналіз діяльності різних сегментів фінансового ринку (ПФТС, ПАРД, УАІБ, АУБ, СЛОУ, ВАКСУ)
2.2 Економічні показники звітних даних КУА
2.3 Напрямки аналітичної обробки звітності
2.4 Діяльність УАІБ у сфері розвитку законодавства
Розділ 3. Шляхи вдосконалення аналізу звітних даних поданих до СРО
3.1 Економічні шляхи
3.2 Правові шляхи
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Актуальність теми.
При всій різноманітності цілей і інтересів держави й саморегулювальних професійних об'єднань, вони збігаються в прагненні розвивати ринок послуг і сприяти зростанню його ефективності, у першу чергу, шляхом підвищення якості роботи членів саморегулювальних організацій.
Питання про саморегулювальні організації (СРО) здобуває особливу актуальність у контексті довгострокових завдань, що стоять перед Україною: розвиток громадянського суспільства й модернізація інститутів державної влади - скасування зайвих функцій і повноважень останньої. СРО можуть розглядається як важливий елемент громадянського суспільства, здатний багато традиційні (для України) державні повноваження брати на себе.
Там, де механізми саморегулювання досить розвинений, держава орієнтується на регулювання суспільних відносин з метою захисту приватного інтересу, розосередження суспільної влади, формування захисних механізмів саморегулювання й відновлення ефективності старих. Цьому слугує, по-перше, природнє формування й законодавче оформлення захисних механізмів суспільства (профспілки, союзи підприємців, споживчі товариств, рухи, партії); по-друге, державна політика демонополізації, підтримка плюралізму інтересів у суспільстві; по-третє, соціальна політика держави, націлена на захист окремих соціальних груп і в остаточному підсумку інтересів суспільства в цілому.
Законом громадянського суспільства, його основною рисою, є підпорядкування індивіда договірним усвідомленим і не нав'язаним з боку держави (статутним) відносинам, коли член співтовариства свідомо й добровільно накладає на себе послідовний ряд обмежень, пов'язаних з його існуванням.
Основними ознаками саморегулювання для бізнесу й професійної діяльності (аудит, оцінка, антикризове управління і т.д.) є створення й підтримка:
- по-перше, правил і стандартів професійної діяльності, ділової етики й практики відносин із клієнтами, включаючи санкції за їхнє порушення;
- по-друге, механізми позасудового вирішення спорів між членами такого об'єднання й споживачами;
- по-третє, механізми відшкодування збитку, заподіяного клієнтам.
Ці три ознаки відрізняють саморегулювання від інших форм діяльності професійних об'єднань.
Саморегулювання забезпечує найкращі результати саме в рамках дії відповідного законодавства, яке покликано виступати в ролі останнього важеля впливу в тих випадках, коли зусилля властиво саморегулювальної організації спрацьовують не повною мірою. Наявність внутрішніх стандартів якості роботи членів саморегулювальних організацій, вимоги яких, як правило, не нижче, а вище тих, які пред'являються державою, значно підвищує конкурентоспроможність членів саморегулювальних організацій на ринку.
Таким чином, саморегулювальні організації стають найважливішими елементами формованої системи організації підприємницької й професійної діяльності.
Закріплення права на об'єднання підприємців і професіоналів у саморегулювальні організації й впровадження загальних вимог до таких організацій на рівні закону є вкрай необхідним, тому що з одного боку, припускає можливість заміщення державного регулювання саморегулюванням, а з іншого враховує, що учасник ринку й будь-який вихідний на ринок суб'єкт повинні, приймаючи участь у саморегулювальній організації, керуватися стандартами її діяльності й підкорятися контрольним і наглядовим заходам для їхнього дотримання, що вживаються із її боку, і в остаточному підсумку політика діяльності саморегулювальної організації виробляється при його особистій участі.
Мета дослідження
Головною метою, поставленою у магістерській роботі, є теоретичне та практичне узагальнення питань діяльності саморегулювальних організацій, правового боку та економічного. Аналіз створення, розвитку та діяльності СРО та перспективи подальшого розвитку та функціонування на фінансовому ринку.
Для здійснення мети необхідно вирішити такі задачі:
· визначити роль і місце саморегулювальних організацій на фінансовому ринку;
· охарактеризувати проблеми створення і розвитку СРО;
· проаналізувати діяльність СРО на фінансовому ринку України;
· запропонувати шляхи вдосконалення аналізу звітних даних поданих до СРО.
Предмет дослідження
Предметом дослідження магістерської роботи є саморегулювальні організації на ринку України.
Методика та методологія дослідження
При вивченні даної теми використовувалися такі методи, як:
· порівняльний аналіз;
· метод статистичної обробки інформації;
· метод аналітичної обробки звітності;
· нормативний метод.
Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.
У першому розділі висвітлено теоретичні питання теми. Розглядаються теоретичні аспекти саморегулювання на фінансовому ринку, основні функції та роль, яку вони виконують на фінансовому ринку України.
У другому розділі розглядаються аналіз звітності учасників СРО, проведено порівняльний аналіз діяльності різних сегментів фінансового ринку, проаналізовано економічні показники звітних даних КУА, напрямки аналітичної обробки звітності та діяльність УАІБ у сфері розвитку законодавства.
У третьому розділі запропоновано шляхи вдосконалення аналізу звітних даних поданих до СРО за економічними напрямками розвитку СРО та оптимізацію правової бази.
Джерелами для написання роботи були закони України, нормативні акти, монографії, підручники, публікації в періодичній пресі, звітні матеріали Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу та Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Розділ 1. Розвиток та саморегулювання СРО в Україні
1.1 Теоретичні аспекти саморегулювання на фінансовому ринку
Саморегулювальна організація - добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, функціонуюче на засадах некомерційної організації.
Саморегулювальна організація засновується професійними учасниками ринку цінних паперів для забезпечення умов їх діяльності, дотримання стандартів професійної етики на ринку цінних паперів, захисту інтересів власників цінних паперів і інших клієнтів професійних учасників ринку цінних паперів, що є членами саморегулювальної організації, встановлення правил і стандартів проведення операцій із цінними паперами, що забезпечують ефективну діяльність на ринку цінних паперів.
Статус саморегулювальної організації надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) тим організаціям та об'єднанням, які мають достатньо ресурсів для виконання статутних зобов'язань (достатня кількість кваліфікованих спеціалістів, комп'ютерного обладнання, засобів зв'язку, грошових коштів на здійснення контролю за діяльністю своїх членів, яка має відповідати законодавству України та інше) саморегулювальної організації щодо розробки та впровадження правил, стандартів та вимог до здійснення операцій на фондовому ринку, сертифікації фахівців фондового ринку, надання ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку у випадку делегування таких повноважень, збору, узагальнення та аналітичної обробки статистичної інформації про професійну діяльність на фондовому ринку, впровадження кодексів поведінки, регламентів та правил здійснення операцій з цінними паперами, забезпечення своєчасного інформування учасників про зміни внутрішніх процедур, правил діяльності та законодавства про цінні папери, та всі зміни, що вносяться до нього. Якщо Комісією буде визначено, що СРО не має достатньо ресурсів для виконання статутних зобов'язань, то Комісія позбавляє об'єднання статуту СРО.
Об'єднання, яке одержало статус саморегулювальної організації, може створити торговельно-інформаційні системи, в яких воно є єдиним засновником. [19, c.250].
Метою заснування саморегулівної організації є:
1) забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів;
2) представництво учасників саморегулювальної організації та захист їх професійних інтересів;
3) професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців - учасників саморегулювальної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами;
4) інформування своїх учасників стосовно законодавства про цінні папери та про всі зміни, що вносяться до нього;
5) розроблення та контроль за дотриманням норм та правил поведінки, регламентів, правил здійснення операцій з цінними паперами, вимог до професійної кваліфікації фахівців - учасників саморегулювальної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами, та інших документів, передбачених законодавством;
6) впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між учасниками саморегулівної організації і учасниками саморегулювальної організації та їх клієнтами;
7) розроблення та впровадження заходів щодо захисту клієнтів учасників саморегулівної організації та інших інвесторів, а також додержання етичних норм та правил поведінки учасників саморегулівної організації у їх взаєминах з клієнтами.