Теоретичні основи недержавного пенсійного забезпечення (стр. 3 из 6)

Фізичні особи — учасники будь-якого пенсійного фонду мають право самостійно сплачувати додаткові внески на свою користь без обмежень. Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті фонду, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави і навпаки.

Юридична особа, діяльність якої фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів, має право бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати внески до вже створених фондів лише у законодавчо визначених випадках.

Учасником фонду є фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і яка має право на одержання пенсійних виплат з такого фонду. Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у НПФ є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором. Пенсійні виплати можуть здійснюватися учаснику фонду або його спадкоємцю. Вкладником фонду є особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до НПФ відповідно до умов пенсійного контракту. Вкладником може бути сам учасник фонду, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника фонду.

Власністю учасника є накопичені пенсійні кошти в розмірі пенсійних внесків та розподіленого на його користь прибутку фонду. Дані про суму накопичених коштів, що належать кожному учаснику фонду, відображаються на індивідуальному пенсійному рахунку, який ведеться в системі персоніфікованого обліку.

НПФ може діяти тільки на підставі статуту, який затверджується засновниками фонду. Зміни до статуту пенсійного фонду не можуть погіршувати умови пенсійного забезпечення учасників. При створенні корпоративного пенсійного фонду статут зазначеного фонду затверджується засновниками за погодженням з представниками трудових колективів відповідних юридичних осіб-роботодавців згідно з вимогами закону. Статут пенсійного фонду може встановлювати тільки такі умови і правила недержавного пенсійного забезпечення, які не суперечать чинному законодавству.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може визначити додаткову інформацію, обов'язкову для включення до статуту пенсійного фонду, якщо така інформація необхідна для захисту інтересів учасників пенсійного фонду. Інвестиційна декларація пенсійного фонду є обов'язковим додатком до його статуту і підлягає обов'язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом 60 календарних днів з дня реєстрації пенсійного фонду.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку не реєструє зміни і доповнення до статутів пенсійних фондів, які порушують вимоги, встановлені законом. Рада пенсійного фонду зобов'язана надати всім учасникам фонду інформацію про зміни та доповнення, що вносяться до його статуту, через адміністратора протягом одного місяця з дня їх реєстрації. Зміни та доповнення до статуту пенсійного фонду подаються на реєстрацію радою фонду за тими ж правилами, що встановлені для реєстрації пенсійного фонду, протягом семи робочих днів з дня затвердження нею таких змін.

Інвестиційна декларація пенсійного фонду розробляється та затверджується радою пенсійного фонду відповідно до чинного законодавства. У разі відсутності у складі ради пенсійного фонду осіб, які мають професійну підготовку в сфері інвестиційної діяльності, рада зобов'язана залучити до розроблення інвестиційної декларації консультантів з інвестиційних питань. Оплата послуг таких консультантів здійснюється за рахунок засновників пенсійного фонду. Інвестиційна декларація повинна визначати інвестиційну політику фонду. В інвестиційній декларації відображаються основні напрями інвестиційної політики пенсійного фонду, обмеження щодо управління та розміщення пенсійних активів з урахуванням обмежень, визначених законом, порядок визначення структури активів. Інвестиційна декларація є обов'язковою для застосування компанією, що здійснює управління пенсійними активами, та банківською установою-зберігачем.

Рада фонду зобов'язана проводити щорічний аналіз ефективності інвестиційної декларації та визначати доцільність внесення до неї змін і доповнень з урахуванням пропозицій, поданих компанією, що здійснює управління пенсійними активами. Правила підготовки, вимоги до інвестиційної декларації та порядок її реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку [18, c. 75].

За наявності всіх документів проводиться державна реєстрація пенсійного фонду.

Реєстрація пенсійного фонду та видача йому відповідного свідоцтва провадяться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Для реєстрації пенсійного фонду його засновники подають до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку:

1) заяву про реєстрацію пенсійного фонду, складену за формою,

2) встановленою Державною інспекцією з пенсійного страхування;

3) нотаріально засвідчені копії установчих документів засновників;

4) статут пенсійного фонду;

5) відомості про посадових осіб засновників і про результати фінансово-господарської діяльності засновників за останні три роки, що передують дню подання заяви, засвідчені аудитором, або аудиторський висновок щодо них. Відомості про посадових осіб повинні містити інформацію щодо осіб, яким надано право підписання фінансових документів засновників, за формою, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Рішення щодо реєстрації пенсійного фонду приймається протягом 30 календарних днів після подання всіх встановлених документів. Засновники пенсійного фонду зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації сформувати склад ради фонду. Збори засновників фонду проводяться не рідше одного разу на рік. Ліквідація НПФ здійснюється на підставі рішення засновників фонду або їх правонаступників за умови виконання усіх передбачених пенсійними контрактами зобов'язань щодо сплати внесків до фонду та адміністрування фонду.

Організаційна структура Недержавного пенсійного фонду (Рис. 1.2.) містить органи управління, органи контролю та нагляду. Вищим колегіальним органом управління фондом є рада фонду, головною функцією якої є дотримання фондом цілей, в інтересах яких він був створений.

Рис. 1.2. Організаційна структура Недержавного пенсійного фонду

Рада фонду утворюється у кількості не менше п’яти осіб. З числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду простою більшістю голосів. Члени ради фонду обираються на три роки з правом переобрання і повинні відповідати наступним вимогам: є дієздатними; відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та статутом пенсійного фонду; не були засуджені за умисні злочини; не були протягом останніх семи років керівниками юридичних осіб, визнаних банкрутами або підданих процедурі примусової ліквідації у період перебування цієї особи на керівній посаді; не є пов’язаними особами інших членів ради фонду.

Недержавне пенсійне забезпечення на основі недержавних пенсійних фондів здійснюється за схемою, зображеною на Рис. 1.3. Поряд із принциповими учасниками ринку недержавного пенсійного забезпечення на його теренах оперують компанії, головним завданням яких є збереження, управління та збільшення накопичених пенсійних активів. Для виконання таких функцій створюються компанії-адміністратори, компанії з управління активами та банки-зберігачі.

Адміністратор недержавного пенсійного фонду — це компанія, яка здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на основі договору, укладеного із недержавним пенсійним фондом, Адміністратором недержавного пенсійного фонду може бути: юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів (професійний адміністратор), одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду або компанія з управління активами. Отже, надання відповідних послуг з адміністрування може поєднуватися лише з діяльністю з управління активами за умови, що одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який самостійно здійснює адміністрування такого фонду, не є компанією з управління активами.

Звіт про рух активів

Рис. 1.3. Схема здійснення недержавного пенсійного забезпечення на базі НПФ

Професійному адміністратору, створеному у формі акціонерного товариства, дозволяється випускати тільки прості іменні акції. Оскільки діяльність професійного адміністратора ліцензується, то є вимоги до статутного капіталу адміністратора: статутний капітал обов'язково має бути сплачений лише у грошовій формі; мінімальний розмір статутного капіталу має становити не менше ніж 300 тис. євро.