Ревальвація – підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют.
Суть і структура кредитної системи
Необхідною умовою ефективної організації кредиту як форми економічних відносин і невід’ємного елемента процесу розширеного відтворення є функціонування кредитної системи.
Суть кредитної системи може бути виражена двояко:
- як сукупність кредитних відносин, форм кредиту, методів кредитування і кредитних установ;
- як сукупність кредитних установ країни.
Частіше використовується друге визначення, котре є вужчим, але точніше характеризує інституційну форму організації кредитних відносин у суспільстві через кредитні установи, які акумулюють вільні кошти й надають їх у позику.
Процес формуванння і розвитку кредитної системи визначається двома об’єктивними економічними передумовами:
- на певному етапі суспільного розвитку з’являється потреба у специфічній формі підприємницької діяльності, пов’язаній із нагромадженням та розподілом тимчасово вільних коштів суб’єктів ринку;
- розвиток товарного виробництва й розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошових потоків, що спричинило необхідність їх організації й технічного обслуговування.
Перша передумова пов’язана з виникненням власне кредитних відносин саме через нерівномірність та асинхронність індивідуальних процесів відтворення. Друга передумова формування кредитної системи залежить від особливостей взаємодії суб’єктів ринку між собою через кругооборот матеріальних цінностей і коштів в економіці.
Усі інститути кредитної системи поділяються на три основні групи:
- центральний банк;
- комерційнийбанк;
- спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (парабанки).
Перші дві групи становлять окрему ланку організації кредитних відносин – банківську систему країни, третя група формує відносно відособлену систему небанківських установ, що спеціалізуються на виконанні окремих операцій.
Грошова реформа в Україні (2-16 вересня 1996 р.)
На 5 році незалежності Україна отримала чи не найсуттєвіший атрибут незалежності – постійну, повноцінну грошову одиницю – гривню. Назва нової валюти вибрана не випадково. Україна має не лише давні традиції грошового обігу, а й не один раз за багатовікову історію виготовляла власні гроші. У добу Київської Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій основною одиницею, що виконувала функції обмінної ваоюти, була гривня, відлита зі срібла або золота. Удруге нові паперові гроші – гривні – були випущені в обіг 17 жовтня 1918 р. В обігу з’явилися гривні шести номіналів. Отож наша гривня - одна з найстаріших на планеті грошових одиниць. Після тривалої перерви вона знову повернулася в Україну.
Необхідність оздоровлення фінансово-грошової системи посилює актуальність проведення економічних реформ. Економічна політика України 1995 – першої половини 1996 р., забезпечила посилення стабілізаційних процесів в економіці, зокрема:
- суттєво уповільнилась інфляція;
- було знищене так зване грошове нависання, коли пропозиція грошей значно перевищує попит на них;
- зміцнів та стабілізувався курс національної валюти;
- уповільнилися темпи зниження промослового виробництва та обсягів валового внутрішнього продукту;
- зросла активність домогосподарств як суб’єктів екноміки;
- зросли доходи та заощадження населення;
- поліпшилися результати зовнішньоекономічної діяльності.
Значне зниження темпів інфляції розпочалося з лютого 1996 р. і набрало стабільного характеру. У червні й липні індекс цін споживчого ринку становив лише 100,1 % у серпні – 105,7 % до попереднього місяця (за 109,4 % у січні). Суттєво зменшився спад виробництва в порівнянні з попереднім роком (3 14,1% за січень-серпень 1995 року до 3,7% за відповідний період 1996 р.) Зменшення обсягів валового внутрішнього продукту за цей період знизилося з 12,4% до 9,5%.
Грошові доходи населення в липні 1996 р. в порівняння з червнем зросли на 26 %.
Поліпшення напередодні реформи макроекономічної ситуації в Україні було досягнуто послідовнішим і активнішим застосуванням ринкових механізмів, зокрема: запровадження неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, дальшою лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності й валютного ринку, дотримання позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок на депозити й кредити комерційних банків.
У цьому плані ситуація в Україні напередодні грошової реформи значно різнилася від ситуації в таких країнах, як Естонія, Молдова, Німеччина
(1948 р.), з високою інфляцією і навіть гіперінфляцією, і була близькою до ситуації в Польщі, Чехії, Аргентині.
Головні завдання реформи.
Головними завданнями грошової реформи були:
- заміна тимчасової грошової одиниці – українського карбованця на національну валюту – гривню;
- зміна масштабу цін;
- створення стабільної грошової системи та перетворення грошей на важливий стимулюючий фактор економічного й соціального розвитку.
Це передбачило втримання фінансової стабільності, яка склалася напередодні грошової реформи, прискорення розрахунків, залучення до банківської системи надлишкової готівки, забезепечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.
Характер реформи.
Вибір прозорого варіанта та неконфіскаційного типу грошової реформи був зумовлений необхідністю:
- забезпечення повної довіри населення до нової національної валюти, а отже, довіри до політики Уряду та економічних реформ, які він проводить;
- утримання стабільності грошового, споживчого і валютного ринків України, запобігання інфляційного вибуху та порушенню стабільності валютного курсу, що могло б вплинути на зниження життєвого рівня населення;
- запобігання спекулятивним операціям під час обміну карбованців на гривні;
- створення прийнятного соціального клімату, зниження психологічного й соціального напруження в суспільстві у зв’язку з проведенням грошової реформи.
Уряд і Національний банк України мусили брати до уваги й те, що напередодні реформи в готівковому обороті була велика маса грошей – 366 трлн. крб., яка за одночасного пред’явлення населенням не мала реального покриття товарними запасами (їх було лише на 157 трлн. крб.) і не могла бути підтримана за рахунок резервів іноземної валюти, яких бракувало.
Підготовка до грошової реформи.
Відповідно до Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» в країні було проведено низку підготовчих заходів:
- створено розгалужену мережу обмінних пунктів комерційних банків (понад 10 тис.), у тім числі 1,8 тис. – на залізничних станціях, в аеропортах та інших багатолюдних місцях. Для обслуговування пенсіонерів було залучено понад 14 тис. підприємств зв’язку, у тому числі в сільській місцевості – понад 11 тис. Створено близько 92 тис. комісій з обміну на підприємствах, в установах і організаціях. Цього було достатньо для забезпечення нормальної роботи з обміну карбованців на гривню.
- Усі установи банків та підприємств зв’язку були забезпечені готівкою необхідних номіналів (банкнот і монет) для проведення обміну карбованців на гривні, а також нормативними, інструктивними та наочними матеріалами (буклетами та плакатами із зображенням банкнот і розмінної монети).
- Проводилася широка роз’яснювальна робота через ЗМІ щодо характеру та механізму здійснення грошової реформи. У всіз регіонах України було проведено наради-семінари, куди виїжджали відповідальні працівники Національного банку України.
- У цілодобовому режимі працювала електронна пошта Національного банку, яка забезпечувала безперебійний зв’язок Національного банку з комерційнимибанками та обласними управліннями НБУ. Цілодобово працювали оперативні групи в банках.
Отже, банківська система України на кінець дня 1 вересня 1996 р. була готова до проведення грошової реформи.
Механізм проведення реформи.
Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в Україні проводилася з 2 по 16 вересня 1996 р. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купонокарбованців. Одночасно відбулося зменшення у тій самій пропорції всіх цінових показників та грошової маси. В результаті нова грошова одиниця виявилася в 100 000 разів сильнішою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаб цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. Проте співвідношення між товарною та грошовою масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації. Підсумки свідчать про те, що в цілому реформа проходила організовано, як найзручніше для населення і без значних соціальних конфліктів.
За час проведення реформи Національний банк України випустив у готівковий оборот 3132,5 млн. гривень. Випуск гривні здійснювався обміном на карбованці, видаванням коштів на оплату праці, закупку сільськогосподарських продуктів, з вкладів населення, підкріпленням відділень зв’язку, атакож іншими видачами.
Вилучення фальшивих грошей.
Банківською системою України вживалися заходи щодо виявлення та вилучення з обігу фальшивих грошей. У процесі проведення реформи комерційні банки вилучили фальшивих карбованців на загальну суму 6,5 млрд. крб. Найбільші обсяги фальшивих грошей було виявлено в Одеській, Закарпатській, Львівській, Запорізькій,Є Чернівецькій областях та в АРК.
Підсумки грошової реформи.
Проведення грошової реформи було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банківську систему надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.