- залежно від можливості відхилення від досягнення поставленої цілі: безумовне або з визначеними умовами (у випадку форс-мажорних або шокових для економіки обставинах.
З даними МВФ у 2005 році. інфляційне таргетування застосували 22 країни.
Первага режиму інфляційного таргетування:
- забезечення високого рівня довіри з боку населеня до політики центрального банку та зниження інфляційних очікувань;
- забезпечення гнучкої валютно-курсової політики центрального банку;
- зменшення економічних витрат внаслідок усунення невизначеності в суспільстві щодо можливих кроків грошово-кредитної політики;
- створення умов для збалансованого розвитку всіх секторів і галузей економіки, що забезпечить сталий економічний розвиток країни;
- збереження в умовах нестабільного попиту на гроші ефективності монетарної політики та посилення її дієвості;
- динаміка інфляційних процесів (особливо в країнах з перехідною економікою) знаходиться під впливом факторів, які не достатньо контролюються центральним банком;
- замість встановлення в якості цільового показника індексу споживчих цін, центральніф банки використовують показники “базової інфляції”, які є “очищенням” від впливу зовнішніх факторів. Це може призвести до нерівного трактування суб’єктами економічної діяльності поточного стану економіки.
Недоліки таргетування інфляції
Не зважаючи на те, що жодна з країн, яка впровадила рекжим таргетування інфляції не відмовилась від цієї монетарної стратегії, більшість з них відчуває суттєві проблеми у дотриманні цільового показника:
- Чехія (1998 р.): цільовий показник “чистої інфляції” знаходився в рамках заданого коридору лише протягом одного тривалого переоду (вересень 2001 – травень 2002р.).
- Польща (1999 р.): цільовий показник інфляції знаходився в межах “коридору” лише 3 рази (серепень 1999р., січень-червень 2001 р., січень-травень 2004 р.).
- Угорщина (2001 р.): цільовий показник знаходився в межах “коридору” протягом періода з червня 2002 р. по листопад 2003 р.
Причини, що змушують переглянути діючу грошово-кредитну політик:
- посилення залежності економічного розвитку від зовнішнього сектору та недостатній розвиток внутрішнього ринку;
- зостання цін на продукцію українських експортерів, що призводить до зростання цін на аналогічну продукцію на внутрішьому ринку;
- високий рівень інфляційних очікувань;
- існування суперечностей між цілями монетарної політики.
Використана література
1. Основні засади грошово-кредитної політики на 2007 рік // Фінансовий ринок України – 2007.№ 5-6. с. 3-6
2. Борщ Л. М.
Грошово-кредитна політика та її вплив на інвестиційний процес // Фінанси України – 2005 № 12 с. 16-24.
3. Сучасні стратегії грошово-кредитної політики // Фінансовий ринок України. 2006-№11 с. 3-5.