Пенсійний фонд необхідність та призначення (стр. 6 из 8)

Згідно цих даних можна зробити висновки, які наведені в таблиці 2.4

Таблиця 2.4

Порівняння видатків Нікопольського управління ПФУ,

2007 – 2008 рр., грн..

Показники	2007 р.	2008 р.	Відхилення
			грн.	%
Витрачено коштів, усього	241 093 892	278 514 615	37 420 723	115,5
В т.ч. власних коштів	229 770 100	266 736 368	36 966 268	116,1

До таких наслідків призвели збільшення трудових пенсій, крім того підвищено пенсії громадянам які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також пенсії непрацюючим пенсіонерам, які працювали в органах державної виконавчої влади. Надбавку отримали також жертви нацистських переслідувань, ветерани та діти війни, багатодітні матері.

Діаграма 2.2

З діаграми 2.2 видно, що збільшення видатків відбулося за рахунок звернень пенсіонерів силових структур, які минулого року почали отримувати пенсію через органи Пенсійного фонду.

Таблиця 2.5

Фінансовий результат роботи Нікопольського управління

ПФУ за 2008 р., грн..

Показники	Надходження	Видатки	Відхилення
			грн.	%
Всього коштів	253 209 689	278 514 615	25 304 926	90,9
В т.ч. власних коштів	240 259 443	266 736 368	26 476 925	90,1

Виходячи з даних у таблиці 2.5 можна зробити висновки.

На сьогоднішній час Пенсійний фонд за рахунок власних надходжень не забезпечує фінансування пенсій. Із 278,514 млн. грн. витрат бюджету Нікопольського управління Пенсійного фонду у 2008 році передбачено асигнувати за рахунок держави 38,255 млн. грн., це сталося унаслідок підвищення прожиткового мінімуму, пенсійні виплати у порівнянні з 2007 р. збільшилися в середньому на 132 грн. На 1 січня 2009 р. середній розмір пенсій складає 864,25 грн., тому як на 1 січня 2008 р. вона складала 510,71 грн.

Діаграма 2.3

З діаграми 2.3 можна зробити висновок, що позитивна динаміка доходів Фонду дає можливість своєчасно та у повному обсязі профінансувати виплату пенсій, також створює сприятливі можливості для підвищення розміру пенсійних виплат, що водночас збільшує видатки Пенсійного фонду.

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ

Після того, як економіка України почала реформуватися у напрямі переходу до різноманітності форм власності й відмови від адміністративно-командної системи управління, дедалі наочнішою стає невідповідність між усезростаючим рівнем змін в економіці та відносною стабільністю державної системи пенсійного забезпечення. Така штучно утримувана стабільність, а також певні спроби дещо модифікувати цю систему, щоб пристосувати до потреб окремих прошарків суспільства, призвели до накопичення низки проблем і посилення кризових явищ у цій сфері[31].

Серед основних із них можна виділити такі:

1. Погіршення демографічної ситуації. Наявна в Україні довгочасна демографічна тенденція загалом відповідає тим напрямам змін у демографічній ситуації, які характерні для всіх розвинутих країн. У них із більшого чи меншою інтенсивністю відбувається процес старіння населення і, отже, зростає потреба у коштах для пенсійних фондів. В Україні ця проблема особливо гостра.

2. Окрім того, демографічне старіння населення посилюється те й тим, то нині різко зростає кількість осіб, які виходять на пенсію ще до досягнення пенсійного віку через наявність пільгових умов і за вислугу років. Зокрема, кількість дострокових пенсій за віком збільшилася удвічі. Нині 28% пенсіонерів призначено дострокові (на 5–10 років раніше) пенсії, тобто майже кожному третьому.

3. Гострота проблеми фінансування пенсійних виплат посилюється й тим, що темпи економічного зростання в Україні були від'ємними з 1990 року, а відповідно реальні надходження до державного бюджету й Пенсійного фонду у реальному виразі весь час зменшувалися. За таких умов збільшення величини ставок обов'язкових відрахувань не могло реально збільшити надходжень, воно, навпаки, стало гальмом на шляху відновлення економічного зростання, оскільки сприяло посиленню "тінізації" економіки.

4. Пенсійна система України переобтяжена різними пільгами й виплатами. які за своєю сутністю їй не повинні бути притаманні, а мали б стати окремими елементами у системі соціального страхування й соціального забезпечення України. Нині через Пенсійний фонд відбувається фінансування, окрім пенсій за віком, ще й пенсій за інвалідністю, через втрату годувальника, за вислугу років, чорнобильських, соціальних пенсій та інших.

5. Посилення демографічного навантаження, різке падіння загального та офіційного рівня доходів населення, збільшення різних додаткових виплат із бюджету Пенсійного фонду та інші чинники призвели до того, що різко зменшився середній розмір трудової пенсії. Здійснювані нині в Україні пенсійні виплати недостатні для забезпечення навіть мінімально допустимого рівня життя осіб похилого віку. Середня трудова пенсія становить трохи більше як 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. При цьому у зіставленні із середньою заробітною платою середня пенсія дорівнює лише 34,1–29,9%, хоча початкове планувалося, що ці виплати становитимуть 75% від попереднього заробітку.

6. Така ситуація призводить до зрівнялівки, до того, що у трудовій пенсії нівелюється диференціація, пов'язана зі стажем праці й розмірами попереднього заробітку. Тобто трудова пенсія перетворюється на різновид соціальної допомоги, а різні категорії пенсіонерів отримують майже однакові пенсії, хоча сплачували зовсім не однакові пенсійні внески. А це викликає, з одного боку, сплеск суспільного невдоволення, який стає особливо помітним через постаріння населення України, а з другого – змушує пенсіонерів будь-що працювати далі.

7. Нинішня державна система пенсійного забезпечення сприяла появі великої кількості привілейованих державних пенсіонерів. У результаті виникла значна невідповідність між розмірами їхніх пенсійних внесків та величиною отримуваних ними пенсій, виплата яких відбувається за рахунок зменшення розміру пенсій у інших категорій пенсіонерів.

Отож чинна пенсійна система породжує значне соціальне напруження. суперечить новим реаліям ринкової економіки. Наявність цих і деяких інших проблем зумовлює необхідність проведення реформи пенсійної системи України.

Чинна система пенсійного забезпечення в Україні є солідарною. Тобто вона ґрунтується на солідарності поколінь: працююче покоління утримує пенсіонерів. А коли нинішні працюючі вийдуть на пенсію, то їх утримуватимуть ті, хто перебуватиме на той час у працездатному віці.

Тим часом у світі, окрім солідарної, існують і накопичувальні пенсійні системи. Вони базуються на тому, що кожна особа здійснює відрахування на індивідуальний ощадний рахунок. Акумульовані у такий спосіб кошти інвестуються в економіку, що забезпечує їхнє збереження й примноження. Вкладники після досягнення пенсійного віку можуть отримувати пенсію за рахунок: а) зроблених раніше відрахувань і б) доходів від інвестування відрахованих упродовж життя коштів. Перевага таких пенсійних систем у тому, що вони не залежать від несприятливих впливів демографічних чинників, акумулюють значні кошти й перетворюють їх на інвестиції[30].