Корпоративні фінанси (стр. 6 из 9)

- зберігачі цінних паперів;

- банки;

- організатори торгівлі цінними паперами;

- торговці цінними паперами.

Важливу роль на ринку цінних паперів та, зокрема, на ринку державних цінних паперів відіграє центральний банк. Разом з Міністерством фінансів (Казначейством) він вирішує питання про доцільність випуску нових боргових зобов’язань, визначає умови їх обігу, розробляє заходи щодо забезпечення сталого курсу державних цінних паперів. Крім того, центральний банк, здійснюючи операції з цінними паперами на відкритому ринку, впливає на розмір резервів комерційних банків і, таким чином, на стан кредиту та грошового обігу. Банк купує цінні папери, коли дотримується курсу на стимулювання кредитної діяльності комерційних банків та ринку в цілому, і продає цінні папери, коли має намір обмежити активність банків. Різноманітні операції із цінними паперами здійснюють комерційні банки.

Головними передумовами становлення ринку цінних паперів в Україні є:

- масштабна приватизація і пов’язаний з нею масовий випуск цінних паперів;

- створення і діяльність комерційних утворень, які залучають кошти на акціонерній основі;

- розширення практики акумуляції коштів через боргові цінні папери загальнодержавними та муніципальними органами;

- використання підприємствами і регіонами облігаційних позик, які є більш дешевим видом ресурсів порівняно з банківськими кредитами;

- поява похідних цінних паперів у процесі розвитку національних ринків товарів, послуг, нерухомості;

- використання цінних паперів у міжнародних взаєморозрахунках, доступ до міжнародних ринків капіталу;

- швидке становлення інфраструктури фондового ринку, покращання його технологічної бази;

- динамічний розвиток і усталена мотивація професійних учасників ринку цінних паперів.

Процес розвитку ринку цінних паперів стимулюють наступні фактори:

- активна приватизація;

- діяльність державних інститутів, спрямована на збільшення обсягів ринку облігацій внутрішньої державної позики та вдосконалення його організаційно-економічного механізму;

- створення позабіржової фондової торговельної системи;

- поява інституту незалежних реєстраторів;

- вихід України на міжнародний ринок капіталів.

До основних тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні можна віднести:

· розширення спектра фондових інструментів, які знаходяться в обігу;

· становлення інфраструктури його обслуговування;

· цілеспрямоване формування адекватної сучасним потребам нормативно-правової бази функціонування фондового ринку.

Відповідно до Концепції створення і функціонування ринку цінних паперів повинні будуватися на принципах соціальної справедливості, надійності захисту інвесторів, регульованості, контрольованості, ефективності, правової упорядкованості, прозорості, відкритості та конкурентності. Цілісність ринку забезпечується функціонуванням єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної фондової біржі, систем Національного депозитарію та клірингу (розрахунків) за цінними паперами. Принцип цілісності потребує впровадження єдиних основних правил щодо ціноутворення на ринку цінних паперів на всій території України.

3. Державне регулювання випуску та обігу корпоративних цінних паперів, регламентація і реєстрація їх випуску

Державне регулювання — один з найважливіших чинників, що визначає долюфондового ринку в кожній країні. Найважливішою є регламентація правил реєстрації випусків цінних паперів. У більшості розвинених країн висуваються жорсткі вимоги до реєстрації. Певною мірою це захищає інвесторів від нечесних позичальників. Проте надмірна «зарегульованість» ринку може призвести до небажаних наслідків — зниження кількості емісій,розміщення цінних паперів за межами країни.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює ДКЦПФР. Фінансування ДКЦПФР здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Основними формами регулювання, які використовує ДКЦПФР, є такі: видача ліцензій на здійснення професіональної діяльності на ринку цінних паперів; реєстрація емісій та інформації про емісію цінних паперів; контроль за достовірністю інформації та інше. ДКЦПФР має широкі праві повноваження в разі виявлення порушень, а саме: зупинення або ліквідування ліцензії, зупинення торгівлі на фондовій біржі; здійснення перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності емітентів і осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж; накладання адміністративних стягнень, штрафних санкцій та порушень законодавства; звільнення з посад керівників фондових бірж та інших установ фондового ринку; зупинення або припинення доступу цінних паперів на фондові біржі; зупинення клірингу та укладання договорів купівлі-продажу на певний термін для захисту держави, інвесторів; надсилання матеріалів у правоохоронні органи стосовно фактів порушень, або антимонопольного законодавства; моніторинг руху інвестицій в Україну та за її межі через фондовий ринок.

4. Засоби контролю за функціонуванням фінансового ринку

Тема 5. Методи оцінки ризику та ефективності інвестиційної діяльності

1. Доходи інвесторів та посередників за цінними паперами

Оптимальні управлінські рішення інвестор має приймати лише знаючи майбутню вартість інвестованих ним грошових коштів.

Оцінити ефективність інвестиційного проекту можливо за рахунок використання слідуючих методів:

- метод облікової (бухгалтерської) норми прибутку;

- метод розрахунку коефіцієнта ефективності капіталовкладень;

- метод окупності капітальних вкладень;

- метод NPV;

- метод внутрішньої норми прибутку IRR;

- дисконтний метод окупності капітальних вкладень.

Інвестор, маючи певну кількість акцій, зацікавлений у визначенні величини їх доходності. Для цього можуть бути використані і такі оціночні система показників доходності акцій:

1. Дохід на одну акцію = Чистий прибуток – Дивіденди за привілейованими акціями / Загальну кількість звичайних акцій.

2. Цінність акцій = Ринкова ціна акції / Дохід на одну акцію.

3. Рентабельність акції = Дивіденди на одну акцію / Ринкова ціна акції.

4. Дивідендний дохід = Дивіденди на одну акцію / Дохід на одну акцію.

5. Коефіцієнт акції = Ринкова ціна акції / Облікова ціна акції.

2. Порядок розрахунку повного доходу інвестора від фінансових активів

При аналізі оцінки інвестицій можуть використовуватись слідуючи методи оцінки акцій:

P₀ = D / K_s ,

де D – річний дивіденд;

K_s – ставка дохідної акції.

Оцінка акції з постійним приростом дивідендів (модель Гордона):

P₀ = D₁ / (K_s – q),

де D₁ – очікувані дивіденди на акцію через рік D₁ = D₀·(1+q);

q – темп приросту дивідендів.

Оцінка акцій з непостійним приростом дивідендів:

де D_n – очікуваний щорічний дивіденд на акцію.

Поточна ринкова доходність (d_p) визначається співвідношенням величини дивідендів, що виплачуються до поточної ринкової ціни акції:

де P₀ – поточна ринкова ціна акції, грн.

Кінцева доходність акції (d_k) може бути визначена за формулою:

- величина дивідендів, визначених в середньому за рік, грн.;

∆P – приріст або збиток капіталу інвестора, що дорівнює різниці між ціною продажу та ціною придбання акції, грн.;

n – кількість років, протягом яких інвестор володів акціями.

Узагальнюючим показником ефективності вкладень інвестора є сукупна дохідність (d_с), яка визначається за такою формулою:

D_i – величина дивідендів, виплачених в і - тому році, грн.

Остаточна та сукупна дохідність можуть використовуватися в тому випадку, якщо інвестор продав акцію або планує її продати за ціною, відомою йому.

Якщо інвестор не бажає отримувати поточний дохід у вигляді дивідендів, він отримує дохід від приросту курсової вартості акцій. Тоді річна дохідність може бути визначена за такою формулою:

де P₀ – ціна покупки акції, у процентах до номіналу або грн.;