Смекни!
smekni.com

Корпоративні фінанси (стр. 7 из 9)

P1 – ціна продажу акції, у процентах до номіналу або грн.;

t – кількість днів із дня покупки до продажу акцій.

При наявності облігацій у інвестора для оцінки їх дохідності доцільно провести аналіз за такою системою показників:

Ринкова вартість відсоткової облігації (PV – сума інвестованих грошових коштів) визначається за такою формулою:

,

де D0 – сума відсотків по облігації за кожен рік;

N0 – номінальна вартість облігації;

τ – середня ставка доходності на ринку або дисконтна ставка;

n – число періодів, які залишилися до погашення облігації.

Ринкова вартість безвідсоткової облігації визначається за такою формулою:

,

Доходність облігацій може бути визначена інвесторами за такою системою показників:

Купонна доходність (dk):

,

де D – річний купонний дохід, грн.;

N – номінальна ціна облігації, грн.

Поточна доходність (dp):

,

де PV – ціна придбання облігації інвестором, грн.;

Кінцева доходність (dn):

,

Іпок. – дохід покупця, грн.;

іτ – ринкова ставка на момент угоди за борговими зобов’язаннями такої строковості, яка залишалася до погашення векселя, грн.;

Рн – номінальна ціна векселя, грн.;

tі – число днів до погашення векселя.

Реальний прибуток визначається як різниця ціни погашення (номіналу) і ціни покупки (Рτ);

Рτ = Рн – (іτ · Рн · tі) · 365,

Доход продавця (першого векселедержателя) визначається як різниця між ринковою ціною векселя та ціною його розміщення за формулою:

Іпр. = Рτ – Рпр.,

Дохід покупця (другого векселедержателя) визначається як різниця між номінальною ціною векселя та його ринковою ціною:

Іпок. = Рн – Рτ,

Загальний дохід Ів визначається як сума доходу продавця (Іпр.) та покупця (Іпок.).

Серед маси інвестиційних проектів інвестор має відібрати стратегічно цінні і найбільш ефективні. Тому велике значення надається формуванню портфелю цінних паперів.

3. Доходність фондового портфелю

Портфель цінних паперів – це сукупність зібраних воєдино різних фінансових цінностей, які служать інструментом для досягнення конкретної мети інвестора. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різні інвестиційні цінності (акції, облігації, депозитні сертифікати та інше). Портфель цінних паперів має свої переваги і недоліки.

До переваг можна віднести: можливість формування портфелю з великої кількості фінансових інструментів; більш високу їх ліквідність, вищу можливість бути керованими. Як недоліки можна рахувати: високий рівень ризикованості, відсутність можливості впливати на рівень доходності, низька інфляційна захищеність та обмежені можливості вибору окремих фінансових інструментів.

Для облігацій з нульовим купоном доходність (d) визначається за такою формулою:

,

PV0 - ціна покупки облігацій, у процентах до номіналу, або в грн.;

PV1 - ціна продажу облігацій, у процентах до номіналу, або в грн.;

t - кількість днів із дня покупки до продажу облігацій.

Розрахунок очікуваної прибутковості по облігаціях (P0):

,

Якщо інвестор має векселі то оцінку ефективності фінансових операцій з векселями можна визначити за такими показниками:

,

де Ів – сума процентів – вексельний доход (Ів);

ів – річний відсоток по векселю, коефіцієнт;

t – число днів обігу векселя;

Рн – номінал векселя, грн.

Дисконтний дохід (Іd) – різниця між номіналом векселя та дисконтною ціною (ціною придбання векселя) визначається за формулою:

Id = Pн – Рпр.,

де Рпр. – ціна придбання векселя.

Дохідність векселя (Іd) за строк позики визначається за формулою:

ІD = ІВ / Рпр.,

Дохідність векселя за рік:

ІD/рік = (ІВ · 365) / (t · Рпр.),

де t – число днів обігу векселя.

При продажі фінансового векселя на ринку цінних паперів до закінчення строку боргового зобов’язання дохід ділиться між продавцем і покупцем. Доход, який одержить покупець (Іпок.) розраховується за такою формулою:

Іпок. = (іτ Рн · ti) · 365,

Але для інститутів спільного інвестування та банків формування ефективного, збалансованого портфелю цінних паперів має велике значення.

Після визначення цілей стратегії, пріоритетів інвестиційного портфелю, ресурсних можливостей доцільно складати портфель цінних паперів.

При складані портфелю цінних паперів визначаються основні етапи його формування: вибір оптимального типу портфелю; оцінка співвідношення ринку та доходності, визначення початкового складу портфеля та вибір схеми управління портфелем.

При формуванні портфелю цінних паперів важливим є: тип портфелю, диверсифікація фондових інструментів, необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля, необхідність забезпечення участі в керуванні АТ, рівень оподаткування доходу за окремими фінансовими інструментами, визначення стратегії управління, вибір типу управління (активне управління, пасивне управління).

Отже, при виборі стратегії управління портфелем цінних паперів інвестор має дотримуватись основних принципів портфельного інвестування: безпечність, дохідність вкладень і її зростання та ліквідність.

Тема 6. Ціна капіталу корпорації. Оцінка компанії та теорія опціонного ціноутворення

1. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості основана на попередній оцінці вартості власного і позикового капіталу при різних умовах його залучення і здійсненні багатоваріантних розрахунків середньозваженої власності капіталу. Для аналізу використовується така система показників: сума власного капіталу, можлива сума позикового капіталу, загальна сума капіталу, коефіцієнт фінансового левериджу, коефіцієнт валової рентабельності, ставка проценту за кредит (без ризику), премія за ризик, ставка проценту за кредит з урахуванням ризику, сума валового прибутку без процентів за кредит, сума сплачених процентів за кредит, сума валового прибутку з врахування сплати процентів за кредит, ставка податку на прибуток, сума податку на прибуток, сума чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, коефіцієнт рентабельності власного капіталу.

2. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків

При використанні методу оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків пов’язаних з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних частин актів АТ. Всі активи АТ поділяються на три групи:

- необоротні активи;

- постійна частина оборотних активів – незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний АТ для здійснення операційної діяльності;

- змінна частина оборотних активів – вар’ююча частина оборотних активів, що пов’язана із сезонним зростанням обсягу реалізації продукції, формуванням товарних запасів сезонного зберігання, дострокового завезення і цільового призначення. В складі цієї перемінної частини оборотних засобів виділяють максимальну і середню потребу в них.

В практиці використовують три принципових підходи до фінансування активів: консервативний, компромісний та агресивний.

Враховуючи, що на сучасному етапі відбувається послідовне становлення в Україні ринкової економіки основна маса створюваних АТ не мають можливості отримати довгострокові позики, їх капітал формується за рахунок власного та позикового (короткострокового) капіталу. В цьому разі дуже важливо оптимізувати їх структуру.

3. Операція «опціон» та «своп». Своп-контракти та їх переваги і недоліки

В процесі діяльності АТ можуть здійснюватись на біржі такі операції як «опціон» та «своп».

Опціон (option) це вид біржової операції з премією, що виплачується за право продати чи купити на протязі передбаченого опціонним контрактом строку цінний папір, валюту, реальний товар або дериватив в обумовленій кількості і по раніше обумовленій ціні. Розрізняють опціон на покупку (call option), надаючий право покупки по обумовленій ціні; опціон на продажу (put option), надаючий право продажі по обумовленій ціні; двійний опціон або стеллаж (double option, stellage), надаючий одночасно право купівлі або продажу по оговореній ціні.

При наявності валюти АТ може здійснювати її покупку або продаж. Така операція має назву «своп» (swap). За цією операцією здійснюється покупка або продаж валюти по поточному курсу («своп») з одночасною продажею або покупкою тієї ж валюти по прогнозованому курсу (операція «форвард»). Операція «своп» використовується в процесі страхування валютного ризику (ризику коливання курсу валют).

Тема 7. Дивідендна політика корпорації