Корпоративні фінанси (стр. 8 из 9)

1. Податкова політика в корпоративному секторі України

На сучасному етапі формування АТ не оподатковуються податком на додану вартість операції з первісного розміщення цінних паперів в обмін на корпоративні права. Операції з випуску (емісії) акції є об’єктами отримання державного мита (при реєстрації інформації про емісію акцій у розмірі 0,1 % від номінальної вартості).

Після цього будь-яка передача прав власності на емітовані та зареєстровані акції підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Вартість акцій визначається цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів.

Акції випускаються на строк існування АТ, тобто без встановленого строку обігу. Отже кожний перехід власності супроводжується сплатою податку на додану вартість.

Акції можуть бути придбанні за рахунок виділених на ці цілі коштів, сум скерованих громадянами на придбання акцій, сум інвестованих на реконструкцію і розширення виробництва та по заяві громадян направити частину заробітку на придбання акцій або внесення інвестицій.

Емітент корпоративних прав, що прийняв рішення про виплату дивідендів акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансований внесок з податку на прибуток у розмірі ставки відповідно до законодавства, нарахованої на суму дивідендів.

2. Платник податку

Платник податку – емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого у зв’язку нарахування дивідендів.

Якщо за наслідками звітного періоду сума податкових зобов’язань платника податку має від’ємне значення, то сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду у зв’язку з нарахуванням дивідендів, додається у збільшення від’ємного значення.

Авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів акціями, випущених підприємством, яке нараховує дивіденди при умові, що така виплата не змінює участь акціонерів у статутному фонді підприємства – емітента.

Юридичні особи – резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх у суму валового доходу (крім постійних представництв нерезидентів).

Якщо дивіденди отримуються платником податку – резидентом – з джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів до валового доходу.

Оподаткування дивідендів, що отримують фізичні особи, визначаються за правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Виплата дивідендів на користь фізичних осіб за привілейованими акціями або акціями, що мають інший статус прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку.

Доходи отримані від купівлі-продажу акцій та інших корпоративних прав, оподатковуються як інші доходи.

3. Залежність структури капіталу та дивідендної політики

Структура капіталу і дивідендна політика взаємозалежні величини. Виплата дивідендів зменшує реінвестований прибуток, що може змусити менеджерів до залучення додаткових зовнішніх джерел і змінює структуру капіталу.

Основна маса українських АТ не розробляє довгострокової фінансової і дивідендної політики. Переважає тенденція до невиплати або сплати мінімальних дивідендів. Низькі суми дивідендів залежать від низької рентабельності АТ, прагнення реінвестувати весь прибуток, небажання акціонерів – інсайдерів ділити прибуток з великою кількістю акціонерів – аутсайдерів, що отримали акції за приватизаційні майнові сертифікати.

Залучення позикового капіталу дає можливість АТ отримати більший приріст прибутку на одну просту акцію.

Тема 8. Емісійна політика корпорації

1. Випуск цінних паперів та методи їх оцінки

Емісійні політика обмежена тільки питанням випуску акцій як основного джерела формування статутного капіталу АТ на фондовому ринку. Емісія корпоративних облігацій відноситься до управління залученим капіталом.

При здійсненні емісійної політики використовуються такі методи оцінки акцій:

1. Оцінка акцій з постійними дивідендами:

де D - річний дивіденд;

- ставка доходів акцій

2. Оцінка акцій з непостійним приростом дивідендів

де

- сподіваний щорічний дивіденд

На практиці використовується ставка дивіденду (

) і визначається за такою формулою:

де D- величина дивідендів

n- номінальна ціна акцій грн.

Акції мають дохідність, що визначається за формулою:

Де Р - ціна придбання акцій грн.

Визначають поточну ринкову дохідність як відновлення величини дивідендів до поточної

Де Ро - поточна ринкова ціна акцій, грн.

Кінцева дохідність акції визначається:

D - величина дивідендів, виплачених в середньому за рік.

Р - приріст або збиток капіталу інвестора, що дорівнює різниці між ціною продажу та ціною придбання акцій, грн.

n - кількість років, протягом яких інвестор володів акціями.

Узагальнюючим показником ефективності вкладень інвестора в покупку акцій є структурна дохідність (

)

Кінцева та структурна доходність акцій визначається коли планується їх продаж.

Якщо інвестор не бажає отримувати дивіденди він може отримати доход у вигляді приросту курсової вартості акцій. Тоді річна дохідність визначається за формулою:

де

- ціна покупки акції, процентах до номіналу або , грн.;

- кількість днів із дня покупки до продажу акцій.

В умовах фондового ринку України при недостатньому розвитку методів оцінки курсів емісійних цінних паперів найбільш підходящим є фундаментальний аналіз інвестиційної ситуації. Він включає три умови:

1. аналіз окремих сегментів фондового ринку;

2. вивчення і аналіз загальної економічної ситуації;

3. вивчення фінансового стану сторонніх акціонерних компаній.

Сума дивідендів в розрахунку на одну акцію = (Загальна сума об’явлених дивідендів по звичайних акціях)/(Кількість звичайних акцій на групах акціонерів)

Співвідношення між ціною звичайної акції та її дохідністю = (ринкова вартість однієї звичайної акції)/(Чистий прибуток в розрахунку на одну звичайну акцію).

Співвідношення між бухгалтерською ринковою вартістю однієї звичайної акції = (Бухгалтерська вартість однієї звичайної акції)/(ринкова вартість однієї звичайної акції)

В ході аналізу проводить порівняння з даними аналогічних АТ та даними минулих років.

У випадку, коли інвестор не бажає отримувати поточний дохід у вигляді дивідендів, він отримує доход від приросту курсової вартості акції. Таким чином, доходність (річна) буде визначатися за такою формулою:

- це ціна покупки акцій, у процесах до номіналу, або, грн.

- ціна продажу акцій, у процентах до номіналу, або, грн.

- кількість днів із дня покупки до продажу акцій.

Для оцінки облігацій інвестори можуть використовуватися такі види доходності:

1. Купона доходність

де

- річний купонний доход, грн.

N - номінальна ціна облігацій, грн.

2. Поточна доходність (

)

де

- ціна, за якою була придбана облігація інвестором, грн.

З. Кінцева доходність

2. Ціни та розміщення акцій

Ціна акції - це грошовий вираз вартості, що сплачується за одну акцію. Акція має такі форми ціни: номінальну, курсову (ринкову), емісійну, балансову.

Ринкова ціна або курс акцій (від лат. cursus - біг, рух, і actio - дія, вчинок) фактична продажна ціна акцій на ринку цінних паперів. Тобто це ціна, за якою акція конвертується у грошовий вираз на вторинному ринку цінних паперів. Як правило, її розмір відрізняється від номінальної вартості, тому що прямо пропорційний отриманому дивідендові з урахуванням перспектив його зростання у майбутньому. Одночасно курс акцій знаходиться у зворотній залежності від величини позичкового процента: