Смекни!
smekni.com

Формування та зміцнення доходної бази державного бюджету План (стр. 23 из 37)

Крім того, потребує вирішення питання фінансування забезпечення екс­плуатації та утримання об’єктів комунальної власності, які передаються у власність членів територіальної громади. Досить високу питому вагу у структурі видатків державного бюджету має обслуговування зовнішнього боргу (9,1%). Залучення додаткових коштів міжнародних фінансових інститутів та кредитних установ для покриття дефі­циту бюджету є досить проблематичним для України. З одного боку, їх по­дальше залучення збільшує витратну частину бюджету, з другого — значне скорочення таких надходжень є передчасним у зв’язку із нестабільністю ринку державних цінних паперів. Необхідно враховувати також, що значне збільшення надходжень від ви­пуску ОВДП зумовлює збільшення суми внуірішнього державного боргу та витрат на його обслуговування. Протягом 9 місяців 1997 року спостерігалось переважне залучення внутрішніх позик на покриття дефіциту бюджету: пе­редбачалося спрямувати 3,351 млрд. гри. за рахунок джерел внутрішнього фі­нансування, залучено — 4,186 млрд. грн.. джерел зовнішньої позики — 2,400 млрд. грн., залучено — 1,129 млрд. грн. Крім того, значне залучення внутріш­ніх позик в умовах нестабільності валютного ринку та нерозвиненості фондо­вого ринку має супроводжуватись підвищенням дохідності, що призводить до збільшення суми зобов’язань держави з обслуговування внутрішнього боргу. Розв’язання проблеми оптимізації витрат тісно пов’язане з визначенням місця державних цільових фондів у складі державного бюджету. Фінансуван­ня цих фондів здійснюється за рахунок конкретних джерел, тому важливим є їх цільове використання. З огляду на це, на нашу думку, поряд із Пенсійним фондом за межі державного бюджету мають бути винесені Фонд для здійс­нення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соці­ального захисту населення, а також Державний фонд сприяння зайнятості населення. Перелічені вище шляхи оптимізації державного бюджету України потре­бують поступового впровадження. Об’єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь-якої країни є його реальне на­повнення, в основі якого — економічне зростання.

3.1. Шляхи збільшення податкових надходжень до Державного бюджету у контексті досвіду країн з розвинутою ринковою економікою та країн з перехідною економікою.

Податки є невід'ємною частиною фінансового господарства держави як історичної форми задоволення колективних потреб. Це найважливіше дже­рело формування доходів держави, які, в свою чергу, використовуються на витрати для державного управління, на вирішення економічних, соціальних, оборонних завдань, на розвиток освіти, науки, культури.

Встановлення, розподіл, стягнення і використання податків становлять одну із функцій держави. Тому податкова система як елемент господарського механізму відповідає економічному ладу країни, рівню розвитку продуктив­них сил, системі державного регулювання економічних процесів і основним завданням існування держави. Є багато цікавих прикладів державного регу­лювання економіки через систему оподаткування. Так, у Швеції в роки піднесення стягувався особливий податок на інвестиції з метою затримки їх зростання, в періоди економічних спадів він знижувався або скасовувався для заохочення надходжень капіталів. У цій країні застосовувалася також система інвестиційних резервів: монополіям дозволялося до 40% комерційних доходів відкладати в інвестиційні резерви, які не підлягали оподаткуванню. У періоди спадів ці резерви залучалися для розширення капіталовкладень. Щоб приско­рити концентрацію капіталу в США при злитті компаній, новостворена ком­панія звільнялася від податків протягом року, якщо хоч би одна з об'єднаних компаній була збитковою. У Франції для компаній, які злилися чи реоргані­зувалися, давалася відстрочка на сплату податків, деякі види акцій звільняли­ся від оподаткування. Свого часу в багатьох країнах широкого розвитку набу­ла система протекціонізму — шляхом встановлення високих митних податків на імпорт держави підтримувалися високі ціни на внутрішньому ринку, роз­вивався демпінг як один із засобів економічної боротьби за переділ ринків.

Складність розуміння природи податків зумовлена ще й тим, що пода­ток — це одночасно економічне, господарське і політичне явище реального життя. На підтвердження політичного характеру податків можна навести як приклад конфіскацію майна багатих громадян, що широко практикувалася в Англії та Франції в XIII — XVII сторіччях.

Чинна система стягнення податку на додану-вартість у розвинутих країнах має гнучкий характер. Так. у Німеччині основна ставка становить 14%, діє також пільгова — 7%, зокрема для продуктів харчування (крім спиртних напоїв та обігоних коштів кафе, ресторанів), громадського транс­порту, засобів інформації (книги, газети, журнали) та творів мистецтва.

У Франції основна ставка ПДВ - 18,6%, знижена — 5,5%. В Італії їх п'ять: пільгова — 4% і 0%, основна — 9% та дві підвищені — 19% і 38%. Нульова ставка застосовується до експорту товарів і послуг. За пільговою 4% ставкою оподатковуються предмет» першої життєвої необхідності (хліб, молоко та інші продукти харчування, а також газети і журнали). Основна ставка — 9% вико­ристовується для широкого кола промислових товарів (виробів). Продукти та спиртні напої, які реалізуються через ресторани, а також бензин і нафтопро­дукти оподатковуються лі ставкою 19%. Найвища ставка застосовується до предметів розкоші (хутро, ювелірні вироби, спортивні автомашини).

Згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" від 19 квіт­ня 1997 р. в Україні затвержено 20-%-ну основну ставку та 0%, тобто пільго­ву ставку. За нульовою ставкою оподатковуються: експорт товарів; поставки пального для заправленій або поспчання морських (океанських) і повітря­них суден, що здійснюють свою дальність за межами України, для заправ­лення (дозаправлення) т.« постачань космічних кораблів, а також супутни­ків. Нульова ставка перевчає не г-іьки звільнення від ПДВ, а й повернен­ня податку на додану варять, спл.кеного постачальником.

Звільняються від оподаткування: операції з продажу вітчизняних про­дуктів дитячого харчування, періодичні видання, книжки, учнівські зошити, підручники і навчальні посібники вітчизняного виробництва; надання послуг з охорони здоров'я; продаж лікарських засобів і виробів медичного приз­начення, зокрема надання таких послуг аптечними установами; надання послуг із перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транс­портом й автомобільним транспортом у межах району; надання послуг із ви­щої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію), та інші.

Порівняльний аналіз свідчить, що в Україні застосовується досить висо­ка основна 20% ставка ПДВ майже з усіх операцій. І це за умов, коли до витрат виробництва включаються нарахування (податки) із заробітної платні до органів соціального страхування та пенсійного забезпечення, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Фонду зайнятості населення та комунальний податок, що призводить до подвійного оподаткування заробітної платні та значного збільшення суми ПДВ.

ПДВ оподатковуються також операції відвантаження готової продукції, товарів, інших матеріальних цінностей, передача нематеріальних активів, ви­конання робіт, послуг, кошти за які на дату відвантаження (передачі, вико­нання) підприємство від покупця не одержало, а також у випадках отриман­ня готівки. Оподатковуються також зарахування на рахунки підприємства в установах банків коштів від покупців (замовників) в оплату продукції, това­рів, інших матеріальних цінностей, нематеріальних активів, робіт, послуг, що підлягають відвантаженню (передачі, виконанню).

Такий порядок оподаткування спричинить збільшення неплатежів з ПДВ та зростання підприємств-''тіньовиків". Як відомо, надходження до бюджету не адекватні збільшенню податкового тиску на платника податку. Якщо рівень податків перевищує певну величину (40—50%), то 'їх надход­ження до бюджету починає зменшуватись. У США в умовах високого децефіциту державного бюджету була застосована специфічна модель економічної політики під назвою "рейганоміка". Суть її полягала в тому, що Р. Рейган з метою забезпечення зростання бюджетних надходжень знизив рівень оподат­кування. Нова модель податкової політики потім застосовувалася урядами більшості країн Заходу.