Таблиця 10.Реальна доходність облігацій внутрішньої державної позики у країнах з перехідною економікою.
% річних на кінець 1996 р.
Албанія | 2.9 | Молдова | 22.0 |
Білорусія | 8.0 | Польща | 0.3 |
Хорватія | 6.1 | Румунія | -2.0 |
Угорщина | 2,3 | Росія | 14.2 |
Казахстан | 0.3 | Словенія | 1.2 |
Латвія | -2.9 | Туркменистан | -326 |
Литва | -2.3 | Узбекистан | -33.2 |
1 Розраховано на основі даних ЄБРР, наведених у Transition Report 1997/ Enterpreise performance and growth – London 1997
Наслідком “неінфляційного фінансування” дефіциту бюджету державними позиками стало формування бюджетного дефіциту виключно за рахунок видатків на виплату доходу за ОВДП. За 11 місяців 1998 р. дефіцит бюджету становив 1,39 млрд. грн., а
видатки на обслуговування внутрішнього державного боргу (виплату відсотків) з урахуванням проведеної конверсії — 1,6 млрд. гри.
Протягом 1998 р- нерезиденти, передчуваючи близький кінець. згортали свою діяльність на ринку ОВДП.На початок 1998 р- нерезидентам належало біля 30% розміщених ОВДП.
За 1998 р. на їхню користь було виплачено 2.9 млрд. грн. у рахунок погашення та обслуговування ОВДП, в той час як вкладення їх за рік становили 0.6 млрд. грн. Таким чином. 2.3 млрд. грн, було проконвертовано і репатрійовано за кордон.
Масовий приплив нерезидентів на ринок ОВДП наприкінці 1996—1997 рр. не супроводжувався адекватними валютними інтервенціями НБУ на доповнення валютних резервів, а використовувався для зміцнення курсу гривні. Так. протягом 9 місяців 1997 р. нерезиденти вклали в ОВДП близько 2 млрд. доларів у той же час наУМВБ та міжбанківськом ринку Національний банк викупив 710 млн. дол. Коли ж нерезиденти під впливом подій на міжнародних ринках та загострення фінансової ситуації в Україні почали виводити свої коштии, єдиним джерелом для конвертації гривневих ресурсів стали міжнародні резерви НБУ. Лише за І півріччя 1998 р. НБУ продав на валютному ринку 1,13 млрд. дол. міжнародних резервів. У результаті на початок 1999 р, валові валютні резерви НБУ складали 1,05 млрд. дол. США. за 1998 р. вони зменшилися на 1.29 млрд, дол. США. дефіцит чистих валютних резервів за рік зріс на 1.8 клрд. дол. США. Отже, внаслідок допущення нерезидентів на ринок ОВДП та проведення недалекоглядної валютної політики Україна втратила за 1998 рік близько 1.8 млрд. дол. США міжнародних резервів, поклавши на майбутнє тягар обслуговування зовнішнього боргу. Адже валютні резерви НБУ формуються за рахунок кредитів МВФ.
З початку 1998 р. урядом було проголошено нову стратегію управління державним боргом — заміщення дорогих короткострокових внутрішніх позик дешевшими та більш тривалими зовнішніми позиками. У лютоку 1998 було випущено еврооблігації, номіновані в німецьких марках, на суму 750 млн. нім. марок, терміном на 3 роки під 16.2% річних. У квітні було дорозміщено облігації ще на 250 млн. марок. У березні 1998 р. випущено українські євро облігації, номіновані в євро. обсягом 500 млн. ЕКЮ за ставкою 15.1% терміном на 2 роки. Хоча позики залучалися немовби з метою фінансування дефіциту бюджету, основне їхнє призначення полягало в поповненні валютних резервів НБУ, що зазнали суттєвих втрат під впливом виведення нерезидентами своїх капіталів з ринку ОВДП. Так, у березні 1998 р. Міністерство фінансів продало Національному банку німецьких марок і ЕКЮ на суму близько 1.2 млрд. грн.
Політика штучного утримання курсу гривні за рахунок валютних резервів безперспективність якої було доведено подіями серпня—вересня 1998 р., створила загрозу для бюджету майбутніх років. Лише в 1999 р. з бюджету необхідно виплатити 170 млн. дол. США відсотків за фідуціарними позиками в німецьких марках та ЕКЮ. Фактично напередодні кризи зовнішні запозичення на міжнародних ринках перетворилися на джерело фінансування відпливу капіталу.
Можемо констатувати, що політика державного запозичення, яка проводилася в Україні з 1995 р.,стала однією з причин валютної кризи в Україні у серпні—вересні 1998 р.. Гіпертрофований ринок державних позик впливав на розгортання валютної кризи за кількома напрямками:
— відплив нерезндеатів, які відчували, що можливості бюджету живити спекулятивні операції вже вичерпано, фінансувався за рахунок валютних резервів; стрімке зниження офіційних валютних резервів підривало довіру до стабільності національної валюти (на кінець липня чисті валютні резерви НБУ складали мінус 900 млн. дол. США):
— під впливом реструктуризації ГКО—ОФЗ в Росії, враховуючи ідентичність боргових проблем на Україні, гравці ринку ОВДП масово почали скидати їх (за кілька днів доходність ОВДП на вторинному ринку сягнула 200%). і весь спекулятивний капітал ринув на валютний ринок. НБУ. не маючи засобів для підтримки валютного курсу допустив стрімку девальвацію гривні.
Брак попиту на державні цінні папери при наявності значних зобов'язань з погашення їх змусив уряд застосувати конверсію ОВДП. Проведена конверсія ОВДП дала змогу зменшити виплати за ними на 1214млн.грн., у 1998 р. та на 659.9 млн, грн. у 1999 році.
У конверсії для резидентів України взяли участь 16 комерційних банків, які конвертували ОВДП за номінальною вартістю 803 млн.грн., що становило 45% суми облігацій, якими володіли українські банки.
Процес конверсії ОВДП. що перебувають у власності КБУ. не завершено. При її здійсненні необхідно було виходити з того, що НБУ при купівлі ОВДП використовував державну монополію на випуск грошей в обіг, а тому емісійний доход має отримувати держава. а не НБУ. Фактично, на основі вже зроблених політичних заяв можна стверджувати, що політика збагачення одного з державних відомств за рахунок розорення бюджету триватиме. Пропозицію Мінфіну щодо конвертації портфеля НБУ на 5—100 років Національним банкам було відхилено. Він зажадав '"привабливості" доходності та строковості нових цінних паперів, що влаштовувала б комерційні банки.
За результатами конверсії для нерезидентів було замінено ОВДП та СОВДП на суму 1,07 млрд. грн.
Вважаємо, що нерезидентам за конверсійними облігаціями було запропоновано занадто вигідні умови.ОВДП що належать нерезидентам, та СОВДП було конвертовано у 2-річні еврооблігації з гарантовано валютною доходністю 22% річних. Конвертувати ОВДП варто було на тих умовах, на яких вони купувалися, а саме, забезпечивши їм доходність у гривнях, без гарантій валютної доходності та конвертації єврооблігації [.крім СОВДП). Крім того, при здіїйсненні конверсії не враховувалося основне — можливість бюджету розрахуватися у 2000 р. (дата погашення) за знову утворюваними зобов'язаннями. У 1999 р, при необхідності погасити 660 млн. дол зовнішнього боргу та сплатити 590 млн. дол. відсотків за зовнішніми позиками Україна ставить перед зовнішніми кредиторами питання про реструктуризацію боргу. До часу проведення конверсії за існуючими вже зобов'язаннями у 2000 р. із державного бюджету підлягало сплаті 1,2 млрд. дол. Основної суми зовнішнього боргу та близько 500 млн. дол відсотків. До цього ще варто додати планові виплати МВФ, що у 2000 р. мають становити 850 млн. дол. Фактично ж "конверсійними діями" на бюджет 2000 р. було ще додатково перекладено понад 500 млн. дол. США.
Хоча конверсію було проведено на досить вигідних умовах для "Інвесторів", та вона стане надзвичайно обтяжливою для бюджетів 2000—2004 рр. Її на слідком стала втрата внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування дефіциту бюджету.
У 1999 році мав місце первинний профіцит державного бюджету у сумі 1 млрд. грн., оскільки на обслуговування державного боргу за січень-вересень поточного року було використано 2 млрд.410 млн. гривень.
Обсяги внутрішнього фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики ( ОВДП) у січні – вересні проти встановленого плану збільшено втричі. Граничний розмір випуску Овдп у порівнянні з початковим було збільшено у 5.7 раза. Чисте внутрішнє фінансування за рахунок ОВДП становило 1 млрд. 381 млн. грн. І перевищило затвержені річні обсяги
Законом України "Про Державний бюджет України на 1999 рік", як і в минулі роки, не було затверджено структуру внутрішнього державного боргу, чого вимагає стаття 6 Закону України "Про державний внутрішній борг України". Міністерство фінансів України здійснює обрахування державного боргу не у повному обсязі і станом на 1 жовтня цього року оцінює його величину в 71,3 млрд. гривень.
Розмір державного боргу України станом на 1 жовтня 1999 року оцінюється Рахунковою палатою у сумі 222,3 млрд. гривень. Існування значного розходження у визначенні обсягу державного боргу за оцінкою Мінфіну України та Рахункової палати є наслідком законодавчої регульованості питань щодо структури та обсягів державних боргових зобов’язань, повноважень стосовно визначення боргових зобов'язань держави та управління державним боргом.