Смекни!
smekni.com

Формування та зміцнення доходної бази державного бюджету План (стр. 30 из 37)

Таблиця 10.Реальна доходність облігацій внутрішньої державної позики у країнах з перехідною економікою.

% річних на кінець 1996 р.

Албанія 2.9 Молдова 22.0
Білорусія 8.0 Польща 0.3
Хорватія 6.1 Румунія -2.0
Угорщина 2,3 Росія 14.2
Казахстан 0.3 Словенія 1.2
Латвія -2.9 Туркменистан -326
Литва -2.3 Узбекистан -33.2

1 Розраховано на основі даних ЄБРР, наведених у Transition Report 1997/ Enterpreise performance and growth – London 1997

Наслідком “неінфляційного фінансування” дефіциту бюджету державними позиками стало формування бюджетного дефіциту виключно за рахунок видатків на виплату доходу за ОВДП. За 11 місяців 1998 р. дефіцит бюджету становив 1,39 млрд. грн., а

видатки на обслуговування внутрішнього державного боргу (виплату відсотків) з урахуванням проведеної конверсії — 1,6 млрд. гри.

Протягом 1998 р- нерезиденти, передчуваючи близький кінець. згортали свою діяльність на ринку ОВДП.На початок 1998 р- нерезидентам належало біля 30% розміщених ОВДП.

За 1998 р. на їхню користь було виплачено 2.9 млрд. грн. у рахунок погашення та обслуговуван­ня ОВДП, в той час як вкладення їх за рік становили 0.6 млрд. грн. Таким чином. 2.3 млрд. грн, було проконвертовано і репатрійовано за кордон.

Масовий приплив нерезидентів на ринок ОВДП наприкінці 1996—1997 рр. не супроводжувався адекватними валютними інтервенціями НБУ на до­повнення валютних резервів, а використовувався для зміцнення курсу гривні. Так. протягом 9 місяців 1997 р. нерезиденти вклали в ОВДП близько 2 млрд. доларів у той же час наУМВБ та міжбанківськом рин­ку Національний банк викупив 710 млн. дол. Коли ж нерезиденти під впливом подій на міжнародних ринках та загострення фінансової ситуації в Україні почали виводити свої коштии, єдиним джерелом для конвертації гривневих ресурсів стали міжнародні резерви НБУ. Лише за І півріччя 1998 р. НБУ про­дав на валютному ринку 1,13 млрд. дол. міжнарод­них резервів. У результаті на початок 1999 р, валові валютні резерви НБУ складали 1,05 млрд. дол. США. за 1998 р. вони зменшилися на 1.29 млрд, дол. США. дефіцит чистих валютних резервів за рік зріс на 1.8 клрд. дол. США. Отже, внаслідок допущення нерези­дентів на ринок ОВДП та проведення недалекогляд­ної валютної політики Україна втратила за 1998 рік близько 1.8 млрд. дол. США міжнародних резервів, поклавши на майбутнє тягар обслуговування зовніш­нього боргу. Адже валютні резерви НБУ формують­ся за рахунок кредитів МВФ.

З початку 1998 р. урядом було проголошено нову стратегію управління державним боргом — замі­щення дорогих короткострокових внутрішніх позик дешевшими та більш тривалими зовнішніми позика­ми. У лютоку 1998 було випущено еврооблігації, номіновані в німецьких марках, на суму 750 млн. нім. марок, терміном на 3 роки під 16.2% річних. У квітні було дорозміщено облігації ще на 250 млн. марок. У березні 1998 р. випущено українські євро облігації, номіновані в євро. обсягом 500 млн. ЕКЮ за ставкою 15.1% терміном на 2 роки. Хоча позики залучали­ся немовби з метою фінансування дефіциту бюдже­ту, основне їхнє призначення полягало в поповненні валютних резервів НБУ, що зазнали суттєвих втрат під впливом виведення нерезидентами своїх капі­талів з ринку ОВДП. Так, у березні 1998 р. Міністерство фінансів продало Національному банку німецьких марок і ЕКЮ на суму близько 1.2 млрд. грн.

Політика штучного утримання курсу гривні за рахунок валютних резервів безперспективність якої було доведено подіями серпня—вересня 1998 р., ство­рила загрозу для бюджету майбутніх років. Лише в 1999 р. з бюджету необхідно виплатити 170 млн. дол. США відсотків за фідуціарними позиками в німець­ких марках та ЕКЮ. Фактично напередодні кризи зовнішні запозичення на міжнародних ринках перетворилися на джерело фінансування відпливу капі­талу.

Можемо констатувати, що політика державного запозичення, яка проводилася в Україні з 1995 р.,стала однією з причин валютної кризи в Україні у серпні—вересні 1998 р.. Гіпертрофований ринок дер­жавних позик впливав на розгортання валютної кризи за кількома напрямками:

— відплив нерезндеатів, які відчували, що мож­ливості бюджету живити спекулятивні операції вже вичерпано, фінансувався за рахунок валютних резервів; стрімке зниження офіційних валютних резервів підривало довіру до стабільності національної валюти (на кінець липня чисті валютні резерви НБУ складали мінус 900 млн. дол. США):

— під впливом реструктуризації ГКО—ОФЗ в Росії, враховуючи ідентичність боргових проблем на Україні, гравці ринку ОВДП масово почали скидати їх (за кілька днів доходність ОВДП на вторинному ринку сягнула 200%). і весь спекулятивний капітал ринув на валютний ринок. НБУ. не маючи засобів для підтримки валютного курсу допустив стрімку девальвацію гривні.

Брак попиту на державні цінні папери при наяв­ності значних зобов'язань з погашення їх змусив уряд застосувати конверсію ОВДП. Проведена конверсія ОВДП дала змогу зменшити виплати за ними на 1214млн.грн., у 1998 р. та на 659.9 млн, грн. у 1999 році.

У конверсії для резидентів України взяли участь 16 комерційних банків, які конвертували ОВДП за но­мінальною вартістю 803 млн.грн., що становило 45% суми облігацій, якими володіли українські банки.

Процес конверсії ОВДП. що перебувають у влас­ності КБУ. не завершено. При її здійсненні необхідно було виходити з того, що НБУ при купівлі ОВДП використовував державну монополію на випуск грошей в обіг, а тому емісійний доход має отримувати дер­жава. а не НБУ. Фактично, на основі вже зроблених політичних заяв можна стверджувати, що політика збагачення одного з державних відомств за рахунок розорення бюджету триватиме. Пропозицію Мінфіну щодо конвертації портфеля НБУ на 5—100 років Національним банкам було відхилено. Він зажадав '"привабливості" доходності та строковості нових цінних паперів, що влаштовувала б комерційні банки.

За результатами конверсії для нерезидентів було замінено ОВДП та СОВДП на суму 1,07 млрд. грн.

Вважаємо, що нерезидентам за конверсійними облігаціями було запропоновано занадто вигідні умови.ОВДП що належать нерезидентам, та СОВДП було конвертовано у 2-річні еврооблігації з гарантовано валютною доходністю 22% річних. Конвертувати ОВДП варто було на тих умовах, на яких вони купувалися, а саме, забезпечивши їм доходність у гривнях, без гарантій валютної доходності та конвертації єврооблігації [.крім СОВДП). Крім того, при здіїйсненні конверсії не враховувалося основне — можливість бюджету розрахуватися у 2000 р. (дата погашення) за знову утворюваними зобов'язаннями. У 1999 р, при необхідності погасити 660 млн. дол зовнішнього боргу та сплатити 590 млн. дол. відсотків за зовнішніми позиками Україна ставить перед зовнішніми кредиторами питання про реструктуризацію боргу. До часу проведення конверсії за існуючими вже зобов'язаннями у 2000 р. із державного бюджету підлягало сплаті 1,2 млрд. дол. Основної суми зовнішнього боргу та близько 500 млн. дол відсотків. До цього ще варто додати планові виплати МВФ, що у 2000 р. мають становити 850 млн. дол. Фактично ж "конверсійними діями" на бюджет 2000 р. було ще додатково перекладено понад 500 млн. дол. США.

Хоча конверсію було проведено на досить вигідних умовах для "Інвесторів", та вона стане надзвичайно обтяжливою для бюджетів 2000—2004 рр. Її на слідком стала втрата внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування дефіциту бюджету.

У 1999 році мав місце первинний профіцит державного бюджету у сумі 1 млрд. грн., оскільки на обслуговування державного боргу за січень-вересень поточного року було використано 2 млрд.410 млн. гривень.

Обсяги внутрішнього фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики ( ОВДП) у січні – вересні проти встановленого плану збільшено втричі. Граничний розмір випуску Овдп у порівнянні з початковим було збільшено у 5.7 раза. Чисте внутрішнє фінансування за рахунок ОВДП становило 1 млрд. 381 млн. грн. І перевищило затвержені річні обсяги

Законом України "Про Державний бюджет України на 1999 рік", як і в минулі роки, не було затверджено структуру внутрішнього державного боргу, чого вимагає стаття 6 Закону України "Про державний внутрішній борг України". Міністерство фінансів України здійснює обрахування державного боргу не у повному обсязі і станом на 1 жовтня цього року оцінює його величину в 71,3 млрд. гривень.

Розмір державного боргу України станом на 1 жовтня 1999 року оцінюється Рахунковою палатою у сумі 222,3 млрд. гривень. Існування значного розходження у визначенні обсягу державного боргу за оцінкою Мінфіну України та Рахункової палати є наслідком законодавчої регульованості питань щодо структури та обсягів державних боргових зобов’язань, повноважень стосовно визначення боргових зобов'язань держави та управління державним боргом.