Звіти про виконання кошторисів і бюджетів складаються за тією ж класифікацією, за якою складаються кошториси й бюджети, це дозволяє провадити глибокі перевірки і аналізи використання коштів за кошторисами видатків і бюджету в цілому.
Основою бюджетної класифікації доходів є джерела доходів, а основою класифікації — цільове використання коштів. Дані групуються також по галузевих та відомчих ознаках, що відображає як зобов'язання, так і розміри фінансування.
Бюджетне регулювання передбачає законодавче закріплені відсоткові відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, встановлені на даній території, а також дотації і субвенції до бюджетів адміністративних територій відповідно до техніко-економічних обгрунтувань, в які включаються: статистичні дані про економічний, соціальний, природний та екологічний стан зазначених регіонів; розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального й екологічного стану та ефектавного використання природних ресурсів територій; інформація про урядові та регіональні програми подолання нерівностей між адміністративними територіями, про виконані в попередні роки програми й досягнуті результате про діючі програми та програми, що розробляються, з прогнозом наслідків їх виконання.
Регулювання бюджетів впорядковує суспільні відносини при мобілізації у бюджет коштів і при їх розподілі й перерозподілі між ланками бюджетної системи, при фінансуванні видатків за рахунок одержаних доходів та всього процесу виконання бюджету. Держава організовує бюджетні відносини відповідно до своїх інтересів.
Бюджетне регулювання охоплює всі форми впливу держави на проведення бюджетної політики, починаючи від прийняття закону про державний бюджет або рішення місцевої ради народних депутатів про місцевий бюджет і аж до їх застосування державними органами. У необхідних випадках бюджетна політика держави здійснюється в примусовому порядку (списання коштів бюджету з підприємств-платників, недоїмка на відповідні дати).
В цілому проведення бюджетної політики здійснюється за допомогою низки законодавче чи нормативне закріплених дозволів і заборон, що внутрішньо пов'язані між собою, наприклад, дозвіл на використання коштів або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фінансування.
Бюджетне фінансування — це безповоротне направлення коштів відповідних бюджетів (державного, обласного, міського, районного, селищного, сільського) на утримання закладів освіти, охорони здоров'я або інші заходи згідно з кошторисом видатків по кожному закладу, установі чи міроприємству або згідно зі зведеними кошторисами витрат по міністерству, відомству, управлінню.
Бюджетне фінансування будується на принципах: обгрунтованосгі величини витрат; чіткого цільового використання коштів; обліку виконання запланованих в бюджеті заходів; контролю за ефективним використанням коштів.
Висвітлення теми бюджету буде неповним, якщо не торкнутися питання про створення резервів бюджету.
Бюджетні резерви — це фонди непередбачених витрат, які створюються у відповідних бюджетах для безперебійного фінансування запланованих в бюджетах заходів за умов зниження доходів чи у разі фінансування непередбачених витрат невідкладного характеру.
Розміри бюджетних резервів залежать від співвідношення доходів і видатків бюджетів і, як правило, не перевищують 3 % обсягів бюджетів.
До бюджетних резервів зараховують і оборотну касову готівку — кошти, що резервуються у відповідних бюджетах для покриття тимчасових касових розривів, які виникають у процесі виконання бюджетів. Суми оборотної касової готівки встановлюються при затвердженні відповідних бюджетів.
Обов'язковою умовою використання оборотної касової готівки є повне її повернення на кінець року. В цьому її відмінність від інших бюджетних резервів, використання яких не передбачає безпосереднього їх відтворення, за винятком фінансування заходів на умовах повернення витрачених коштів до бюджету, з якого вони були одержані.
На виконання як державного, так і місцевих бюджетів впливають такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.
Організація бюджетного процесу здійснюється відповідно до Закону про бюджетну систему України, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів.
Реалізація законодавчих і нормативних актів по бюджетних повноваженнях відповідних рад відбувається шляхом складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів усіх ланок бюджетної системи. Чітко регламентований нормативними актами цей порядок має назву бюджетвого процесу.
У бюджетному процесі задіяно багато суспільних відносин, що регулюються відповідними законодавчими та нормативними актами і які через них набувають форми бюджетних відносин.
Бюджетний процес від початку складання, проекту бюджету і до затвердження звіту про виконання бюджету проходить під контролем Верховної Ради України і місцевих органів влади. Це дисциплінує всі органи управління, які виконують бюджети відповідних рівнів.
Розглядаючи законодавчі і нормативні акти, які регламентують бюджетний процес, в останньому можна виділити такі етапи:
— складання проекту бюджету;
— розгляд бюджету;
— затвердження бюджету;
— виконання бюджету;
— складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.
Розглянемо етапи бюджетного процесу в розрізі його складових частин, виконавців та термінів. Для більш чіткого уяснення ці етапи зведемо в таблицю.
Етапи бюджетного процесу на загальнодержавному рівні.
| Етапи | Складові частини | Виконавці | Термін |
| 1 складання2.Розділ3. Затвердження4.Виконання і контроль5. Звіт про виконання | 1. Розробка основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України2. Розробка і подання ПрезидентуУкраїни бюджетної резолюції3. Затверження Правил оформлення проекту Закону про державний бюджет4. Організація складання проекту Державного бюджету5. Складання попереднього проекту зведеного бюджету України1. Розгляд попереднього проекту зведеного бюджету (в розрізі доведених до них показників) та внесення пропозицій2. Розгляд внесених пропозицій. Їх узагальнення і подання проекту Зведеного та Державного бюжетів на розгляд Кабінету Міністрів3. Розгляд проекту закону про Державний бюджет і подання його його Президенту України4. Розгляд проекту Державного бюджету і внесення його Верховній Раді5. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет1. Прийняття рішення про затверження Закону про Державний бюджет і подання цого на підпис Президенту2. Підпис Закону про Державний бюджет1. Виконання 2.Контроль1. Подання звіту про виконання державного бюджету Верховній Раді2. Складання зведеного звіту3. Розгляд і затвердження звіту про виконання Державного бюджету4. Публікація звітів про Державний бюджет та зведений бюджет | Міністерство економіки за участю Міністерства фінансів, Національного банку України, інших міністерств і відомствВерховна РадаВерховна РадаКабінет МіністрівМіністерство фінансівМіністерства і відомстваМіністерство фінансівКабінет МіністрівПрезидент УкраїниВерховна РадаВерховна РадаПрезидент УкраїниКабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державне казначействоРахункова палата, інші державні органиПрезидент УкраїниМіністерство фінансівВерховна РадаВерховна Рада | До 1 червняДо 15 червня2 тижні після доведенняДо 15 серпняДо 15 вересняДо 2 грудня .Кінцевий термін 30 грудняУ 2 тижневий термін після отриманняПротягом рокуПостійноДо 1 травня року. наступного за звітним |
Класифікація цих етапів має певну умовність, тому що всі етапи тісно пов’язані між собою, і в процесі виконання бюджету може мати місце, як це було в 1998 році, повернення до коректування державного бюджету в бік зменшення за видатковою частиною. Що було здійснено згідно з указом Президента.
Отже, бюджет є досить складною і динамічною категорією, яка залежить під багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів, і тому його зміст, структура, склад доходів і видатків, нормативна база функціонування різні в кожному історичному періоді, а також по відношенню до конкретної держави.
Свої характерні риси має бюджет і в ринковій економіці.
Ринкова економіка має пенні характерні особливості, що відрізняють її від попередніх господарських систем.
Потрібно також відзначити, що кожна країна формує свою економіку, і країни, що цю форму господарювання вибрали пріоритетною, вносять певні риси, які несуть відбиток національних ознак. Але ринкова економіка має загальні характерні особливості, які проявляються в усіх державах з цією формою господарювання. Це відносно самостійне господарювання підприємств, організації без суттєвого втручання держави у виробничий процес, конкуренція між товаровиробниками за ринки збуту тощо. Але ринковий механізм в повній мірі не може вирішити такі важливі для держави питання економічного характеру, як розвиток наукомістких технологій, фундаментальних досліджень, малорентабельних, але суснільно важливих виробників, підтримання функціонування складних і ризикованих програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди підлягають прогнозуванню, а інколи призводять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів. Прикладом може бути фінансова криза, яка в 1998 році охопила приблизно 40% країн світового співтовариства.