Ринковий механізм господарювання в основному направлений на економічну сторону людської діяльності, суттєво не зачіпаючи соціальну сторону. Але ж суспільство є єдиним організмом, і його існування пов'язано з оптимальним вирішенням як економічних питань в повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ці питання, які не в повній мірі може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, які отримали назву державного регулювання. Державне регулювання може здійснюватись в економічному і соціальному напрямках.
Розглянемо економічний напрямок.
Економічне регулювання може здійснюватись прямими та непрямими методами.
До прямих мегодів можливо віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють «правила гри» всіх учасників економічних відносин — держави, господарюючих суб'єктів, населення. Саме цими системами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення цих «правил гри». Ці акти є основою господарської діяльності.
До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових частин бюджетних ресурсів, основні напрямки їх використання.
Велике значення бюджету і для соціального напрямку. Це досягається згідно із законодавчо закріпленим механізмом в кожній конкретній державі. В залежності від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів бюджетом утримуються складові частини соціальної сфери — наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, допомога інвалідам, пенсіонерам тощо.
Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямками — значить задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, в повній мірі це питання не вирішено в жодній країні світу, можливо лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.
Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій.
Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.
1.3. Бюджетна система України
Для з'ясування поняття про бюджетну систему звернемось до Закону України «Про бюджетну систему України» (редакція 1995 р.), де в ст. 2 «Бюджетна система» наведено таке визначення: «Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів».
В цьому визначенні подаються лише загальні складові частини бюджетної системи, адже і Державний бюджет України й інші перелічені в Законі, мають, в свою чергу, складну структуру. Для більш глибокого вивчення цього питання скористаємось системним підходом.
Бюджетна система є складовою частиною фінансової. Фінансова, в свою чергу, є складовою частиною економіки держави, де крім неї можливо виділити й інші сфери — наприклад, матеріальну, трудову тощо, Беручи до уваги, що бюджетна система є складовою фінансової, з'ясуємо які ж інші системи, крім бюджетної, можуть входити в склад фінансової.
Деркач М.І. та Гордєєва Л.П. (1995 р.) подають такий склад фінансової системи (Рис.2).
Як видно з наведеної схеми, бюджет є складовою частиною фінансової системи, маючи зв'язки з іншими частинами — страхуванням, фінансами підприємств.
Розглянемо ще одну класифікацію фінансової системи, яку подас Безгубенко Л.М. (1996 р.)-(Рис. 3).
От же, ця класифікація фінансової системи України також включає бюджетну систему. Чітко прослідковуються й інші складові частини - страхова, кредитна, позабюджетних фондів.
Державний бюджет |
Рис.2. Склад фінансової системи України |
Як відзначає Безгубенко Л.М., складові частини фінансової системи тісно взаємопов'язані між собою.
Фінансовий стан кожного елемента залежить від інших, а також зі свого боку має вилив на функціонування інших елементіїі.
Для більш детального уяснення сутності бюджетної системи спочатку розглянемо, що являє собою понятгя «система».