Смекни!
smekni.com

Звітність банків (стр. 1 из 5)

12.1. СУТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗНАЧЕННЯ ЗВІТНОСТІ

Звітність як складова методу бухгалтерського обліку є його за­вершальним етапом. Поділ бухгалтерського обліку на фінансо­вий та управлінський, кожний з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні, передбачає використання узагаль­нених показників банківської діяльності та стану грошово-кредит­ного ринку, призначених як для внутрішніх, так і зовнішніх корис­тувачів інформації. Для зовнішніх користувачів насамперед призна­чається фінансова (бухгалтерська) звітність, котра використовується також самим банком. Фінансова звітність являє собою систему езаємозв 'язаних узагальнених показників, що відображають фінан­совий стан та результати діяльності банку за звітний період. Во­на складається з допомогою підрахування, групування і спеціально­го оброблення даних поточного бухгалтерського обліку.

Водночас фінансова звітність не дає змоги керівництву банку де­тально оцінювати, всебічно аналізувати й контролювати діяльність філій, інших структурних підрозділів, мати детальну оперативну ін­формацію, необхідну для прийняття рішень на різних рівнях управ­ління банком. Тому, окрім фінансової звітності, встановлюються форми статистичної звітності, що грунтуються на даних управ­лінського бухгалтерського обліку і використовуються для створен­ня системи грошово-кредитної та банківської статистики.

Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового обліку, жорстко регулюється міжнародними стандартами та чинним зако­нодавством України. Звітність грунтується на міжнародних принци­пах бухгалтерського обліку. До неї пред'являються ті самі вимоги, що й до бухгалтерського обліку, бо вона є його складовою (прин­ципи бухгалтерського обліку детально викладено у розділі 11). Вод­ночас окремі з вимог специфічні щодо фінансової звітності. Насам­перед, інформація фінансової звітності має грунтуватися на даних аналітичного й синтетичного обліку, причому мусить забезпечува­тися тотожність даних цих обліків, а також тотожність показників балансів, бухгалтерських звітів та даних синтетичного й аналітич-

ного обліків. Ще до складання фінансової звітності в бухгалтерсь­кому обліку мають бути відображені всі операції, які здійснювалися у банку за звітний період.

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є до­стовірність та реальність інформації, які забезпечуються доку­ментуванням банківських операцій, проведенням періодичних ін­вентаризацій, за допомогою яких контролюються та уточнюються наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках.

Обов'язковою вимогою до фінансової та статистичної звітності є її порівнянність, зіставлення показників звітного періоду з аналогіч­ними показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити відповідні висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій. Якщо ж відбулися зміни правил бухгалтерського обліку, то банк повинен за­безпечити порівнянність звітності через перерахування даних мину­лого звітного періоду за новими правилами та відобразити результа­ти таких змін на окремих рахунках доходів та витрат.

Фінансова звітність банку має оприлюднюватись, але за умови на­явності аудиторського висновку, складеного з дотриманням відповід­них норм та стандартів. Цей висновок повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності.

Звітність має бути дієвою, тобто забезпечувати необхідною ін­формацією внутрішніх і зовнішніх користувачів, розкривати кіль­кісні та якісні сторони явищ, що вивчаються. Водночас вона не повинна бути громіздкою та трудомісткою, а раціонально побудова­ною й економічною. Цьому має сприяти розроблення Національним банком України централізованої стандартної програми для форму­вання усіх форм фінансової звітності з операційного дня банку.

Основне призначення фінансової та статистичної звітності поля­гає в наданні користувачам правдивої та достовірної інформації про майновий та фінансовий стан банку, про результати його господар­сько-фінансової діяльності за звітний період. Користувачам також необхідна інформація, яка дає змогу краще розібратися в особливо­стях здійснюваних банками операцій. Така інформація їм потрібна завжди, а особливо тоді, коли банк перебуває під посиленим конт­ролем та подає Національному банку інформацію, яка не завжди призначена для оприлюднення. Тому розкриття інформації у фінан­сових звітах банку мусить бути достатньо вичерпним для того, щоб задовольнити потреби користувачів в інформації щодо ліквідності та платоспроможності банку, способів управління і контролю ризи­ків, пов'язаних з кредитними та іншими операціями банку.

Користувачами звітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні

та фізичні особи, заінтересовані в результатах господарської діяль­ності банку, в тому числі власники, засновники та акціонери банку, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного зако­нодавства мають право на отримання інформації, що міститься у фі­нансовій звітності.

Головним користувачем звітності комерційних банків виступає Національний банк України, котрий виконує роль центрального банку держави та функцію банківського нагляду. Відповідною інформацією щодо стану грошового обігу та діяльності банківської системи корис­туються міжнародні фінансові організації, членом яких є Україна.

12.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВІТНОСТІ БАНКІВ

Залежно від цілі використання показників звітність банків поді­ляють на державну статистичну звітність та банківську звітність.

Державна статистична звітність подається банками усіх ви­дів та форм власності, включаючи Національний банк України, міс­цевим статистичним органам за формами і в порядку, встановле­ному Державним комітетом статистики України відповідно до чинного законодавства з питань державної статистики. Ця звіт­ність містить інформацію, яка є типовою для будь-якого суб'єкта господарювання і яка узагальнюється органом державної статисти­ки в цілому по народному господарству для розроблення статистики національних рахунків з розподілом за секторами економіки. Така звітність включає дані про фінансові результати діяльності, чисель­ність працюючих, використання робочого часу, оплату праці, наяв­ність основних фондів, капітальні вкладення, діяльність обчислю­вальних центрів, використання обчислювальної техніки, кількість автотранспорту, а також іншу інформацію.

Банки складають спеціальну звітність, котра подається окремим користувачам і містить цільову інформацію. Так, банки подають по­датковим органам декларацію про прибуток, податкову декларацію про податок на додану вартість тощо. Джерелами спеціальної звіт­ності є дані бухгалтерського та статистичного обліку.

Банківська звітність це спеціальна звітність, що подається лише банками та іншими фінансовими посередниками, які викону­ють банківські операції. Форми банківської звітності, порядок її складання та подання згідно з чинним законодавством визначаються Національним банком України. Дані банківської звітності є основою для розроблення грошово-кредитної і банківської статистики, яка використовується для виконання Національним банком України ре­гулюючих та наглядових функцій.

Статистичні показники, що відображають здійснювані банківсь­ким сектором кредитні й депозитні операції, використовуються для

аналізу поведінки цього сектора, результатів грошово-кредитної по­літики та політики банківського нагляду. Крім того, грошово-кре­дитна статистика дає змогу проаналізувати вплив банківського сек­тора на економіку держави.

Банківська звітність залежно від змісту і джерел її складання по­діляється на фінансову і статистичну, на офіційну й оперативну.

Фінансова звітність відображає фінансовий стан банку та ре­зультати діяльності за звітний період. Вона складається на підставі даних фінансового обліку. Характерною рисою фінансової звітності є те, що вона складається з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації. Це закладено в самій структурі форм фінансо­вої звітності, внутрішній та міжформеній ув'язці показників.

До складу фінансової звітності у країнах з розвинутою ринковою економікою включають бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів, додатки залежно від пот­реб користувачів інформації. Річний фінансовий звіт супроводжу­ється також пояснювальною запискою.

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній і в іноземній валюті, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції.

Статистична звітність містить інформацію, необхідну для побу­дови системи статистичних даних, які відповідають регулюючим цілям та цілям банківського нагляду. Джерелом статистичної звіт­ності переважно є дані статистичного та бухгалтерського обліку.

На базі статистичного обліку складається звітність про внутріш­ній аудит, про взаємовідносини з правоохоронними органами та ін.

Офіційна звітність має, як правило, постійний характер і відоб­ражає дані, що обов'язково відповідають бухгалтерському та стати­стичному обліку. До офіційної звітності належить місячна, квар­тальна, піврічна та річна звітність.

Оперативна звітність — це звітність, сформована на основі оперативних даних. Вона може мати незначні розбіжності з даними обліку, враховуючи терміновість її надання з метою використання для прийняття управлінських рішень. До оперативної звітності на­лежить щоденна, щотижнева й подекадна звітність. Строки надання оперативної звітності обчислюються годинами.