Цікавим є те, що підприємства і громадяни – суб'єкти
підприємницької діяльності, що подали скаргу в суд не мають права скористатися механізмом, передбаченим Положенням № 93, і одночасно оскаржити у вищестоящий податковий орган.
Зворотна ж ситуація цілком можлива: на будь-якому етапі проведення процедури оскарження у вищестоящих податкових органах суб'єкт господарської діяльності може звернутися в арбітражний суд.
Більш того, листом Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних податкових інспекцій та зворотнім стягненням списаних ними у безспірному порядку сум» від 12.05.1995 р. № 02-5/451 роз'яснено, що процедура оскарження не зобов'язує підприємства, установи й організації попередньо оскаржити акт, що заперечується, у порядку підпорядкованості (тобто в податкових органах).
Оскарження у вищестоящих податкових органах
Аналізуючи механізм оскарження рішень у вищестоящих податкових органах, слід зазначити, що основним нормативним документом, відповідно до якого здійснюється ця процедура, є вже згадане Положення № 93.
Відповідно до названого документа платники податків мають право оскаржити рішення податкових органів, пов'язане з:
- призупиненням операцій по розрахункових та інших рахунках, відкритим для платників податків у банках і інших кредитних установах;
- примусовим стягненням не внесених у термін податків і інших платежів у бюджет;
- застосуванням фінансових санкцій;
- накладанням адміністративних стягнень.
При оскарженні незаконного рішення податкового органа для
платника податків важливо не втрачати час і якомога швидше припинити незаконне накладення стягнень податкової служби (наприклад, обґрунтовані заперечення до акта перевірки, що стосуються донарахованих перевіркою сум податку на прибуток і ПДВ, повинні бути подані не пізніше 10 днів із дня складання акта перевірки). З приводу безперечного стягнення засобів скарги також подаються в десятиденний термін із дня ухвалення відповідного рішення. У цьому випадку виконання рішення про безперечне стягнення буде припинено.
Апеляційна скарга в письмовій формі може подаватися на ім'я керівника вищестоящої податкової адміністрації в той податковий орган, чиї дії оскаржуються, чи відразу у вищестоящий податковий орган.
Скарга реєструється в податковій адміністрації (інспекції), що прийняла дане рішення, і протягом трьох діб направляється разом з необхідними документами у вищестоящу податкову адміністрацію.
Рекомендується при здачі скарги в канцелярію податкового органа залишити собі копію з відміткою податкового органа про прийняття і дату прийняття скарги або відправити скаргу поштою з повідомленням про одержання.
При цьому немає необхідності додавати до поданої скарги документи, на підставі яких оскаржується прийняте рішення, тому що їх зобов'язана надати вищому органу податкова адміністрація (інспекція), яка винесла оскаржене рішення. Однак найкраще зібрати всі оригінали чи копії всіх пов'язаних зі справою документів в окремій папці і мати їх під рукою до закінчення розгляду справи. До таких документів відносяться:
1) акт перевірки, за результатами якої прийняте рішення;
2) рішення про застосування фінансових санкцій;
3) розпорядження про призупинення операцій по поточному й іншим рахункам, відкритих платником податків у банку чи іншій кредитній установі;
4) інкасове доручення (розпорядження) про безперечне стягнення коштів з рахунків платника податків чи його дебіторів;
5) протокол про адміністративне правопорушення – порушення податкового законодавства;
6) постанова в справі про адміністративне правопорушення – порушення податкового законодавства;
7) зауваження і пояснення, якщо вони були представлені особою під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки й ухвалення рішення чи винесення постанови, а також висновки державної податкової адміністрації (інспекції) у відношенні представлених зауважень і пояснень;
8) інші наявні в платника податків чи державної податкової адміністрації (інспекції) документи і дані, що засвідчують обставини справи.
Зазначені документи, за винятком висновків, представляються
у вигляді копій. Розгляд скарг здійснюється в тридцятиденний термін з моменту подачі необхідних документів. Якщо ж у зазначений термін це не можливо, то термін може бути продовжений до 45 днів але не більш. Виключення складають оскарження про накладення адміністративного стягнення: вони розглядаються в десятиденний термін із дня їх надходження.
Якщо платник податків не згодний з рішенням податкового органа, прийнятим за результатами розгляду скарги, він може звернутися у вищестоящий податковий орган протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення керівника підприємства, установи, чи організації фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності з прийнятим рішенням.
Стягнення донарахованих перевіркою сум податків чи виконання рішення про застосування фінансових санкцій до ухвалення рішення за результатами оскарження може бути припинено тільки по відповідному рішенню посадових осіб податкових органів ( голови чи його заступника). Виключення складають рішення, що стосуються донарахованих перевіркою сум податку на прибуток і ПДВ. До ухвалення рішення за результатами оскарження сплата цих податків і фінансових санкцій припиняється і для цього рішення посадової особи податкового органа не потрібно.
Якщо ж платник податків віддав перевагу оскарженню актів податкової служби в судовому порядку, то проблема призупинення дії рішення про безперечне стягнення сум недоїмки і фінансових санкцій не виникає, тому що рішення про забезпечення позову може бути прийнято судом по клопотанню позивача на будь-якій стадії судового процесу (ст.66 АПКУ).
У випадку якщо за результатами оскарження визнається правильність висновку податкових органів, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму донарахованого податку і фінансових санкцій до надання розрахунку податкових зобов'язань за період, на який приходиться дата ухвалення рішення за результатами такого оскарження. При цьому пеня нараховується на визнану суму недоїмки за весь її термін, включаючи останній робочий день, що передує дню фактичної сплати суми недоїмки і фінансових санкцій.
У пункті 7 Положення № 93 обговорені права платника податків, що подав скаргу. Особа, що подала скаргу на рішення податкового органа, має право:
1) особисто викладати аргументи особі, що перевіряє скаргу, і брати участь у перевірці поданої скарги;
2) знайомитися з матеріалами перевірки;
3) представляти додаткові матеріали чи наполягати на їх запиті державній податковій адміністрації (інспекції), що розглядає скаргу;
4) бути присутнім при розгляді скарги;
5) користуватися послугами адвоката чи уповноваженого представника, оформивши це повноваження у встановленому законом порядку;
6) одержати змістовну письмову відповідь про результати розгляду скарги;
7) вимагати ( усно чи письмово) дотримання таємниці розгляду скарги;
8) вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом неправомірних рішень;
9) відзивати чи анулювати подану скаргу в будь-який час до ухвалення рішення за результатами її розгляду; відкликання чи анулювання скарги відбувається за письмовою заявою особи, що подала скаргу.
Особливу увагу варто звернути на те, що згідно п.2 Положення № 93 не розглядаються скарги підприємств, установ, організацій і громадян на рішення податкових органів при наявності збуджених кримінальних справ, а також на рішення податкової міліції.
Оскарження в судовому порядку
Якщо платник податків не згодний з рішенням вищого органа податкової служби, це рішення може бути оскаржене в судовому порядку.
У відповідності зі статтею 5 АПКУ вимоги щодо доарбітражного врегулювання господарських суперечок не поширюються на суперечки про визнання недійсними договорів, актів державних та інших органів, підприємств і організацій, що не відповідають законодавству і порушують права й охоронювані законом інтереси підприємств і організацій, а також на суперечки про стягнення заборгованості по опротестованих векселях і на суперечки про звертання стягнення на закладене майно.
Таким чином, на неправомірні дії податкових органів можна подати в суд і без доарбітражного врегулювання суперечки. Виключення складають суперечки, пов'язані з поверненням списаних у безперечному порядку сум.
Позовна заява подається в письмовій формі і підписується керівником підприємства чи іншою особою, повноваження якої визначені законодавством чи установчими документами, або підприємцем чи його представником і повинне містити:
- найменування арбітражного суду, у який направляється заява;
- найменування сторін, їхні поштові адреси;
- документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;
- ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, суму договору (у суперечках, що виникають при висновку, зміні і розірванні господарських договорів);
- зміст позовних вимог, якщо позов поданий до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог до кожного з них;
- виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, приведення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок стягуваних сум, що відсуджуються; законодавство, на підставі якого направляється позов;
- звіт про вживання заходів доарбітражного врегулювання суперечки;
- перелік документів і інших доказів, що додаються до заяви.
У позовній заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо
вони необхідні для правильного вирішення суперечки. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують: