За невиконання чи неналежне виконання посадовими особами державних податкових інспекцій своїх обов'язків вони залучаються до дисциплінарної, адміністративної, карної і матеріальної відповідальності відповідно до діючого законодавства. Саме тому працівникам податкових служб не можна забувати про статтю № 167 Кримінального кодексу України, де зазначено, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне відношення до них, що заподіяло істотну шкоду державним та суспільним інтересам чи охоронюваним законом правам і інтересам окремих фізичних і юридичних осіб, - карається позбавленням волі на термін до трьох років, чи виправними роботами на термін до двох років, чи штрафом від п'яти до п'ятнадцяти не оподатковуваних податком мінімальних доходів громадян з позбавленням права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю на термін до трьох років, а також дії, що спричинили важкі наслідки, - позбавленням волі на термін від двох до п'яти років з позбавленням права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю на термін до п'яти років і штрафом від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти не оподатковуваних податком мінімальних доходів громадян чи без нього.
Відповідно до абзацу 3 статті 13 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» збиток, заподіяний неправомірними діями посадових державних податкових інспекцій, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, а не особи, винної в цьому.
Істотним є те, що посадові особи державних податкових інспекцій зобов'язані дотримувати комерційні і службові таємниці. При цьому варто мати на увазі, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік зведень, що не представляють комерційну таємницю» від 9 серпня 1993 року № 611 комерційну таємницю не складають:
- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю і її окремими видами;
- інформація з усіх установлених форм державної звітності;
- дані, необхідні для перевірки нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
- відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату в цілому і по професіях і посадах, а також наявність вільних робочих місць;
- документація про сплату податків і обов'язкових платежів;
- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізації продукції, що заподіює шкоду здоров'ю, а також інші порушення законодавства України і розміри заподіюваних при цьому збитків;
- документи про платоспроможність;
- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, союзах, об'єднаннях та інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю;
- зведення, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Розділ ІV
Права й обов'язки платника податків
Права й обов'язки платників податків обговорені не тільки в Законі України «Про Державну податкову службу в Україні», але й у Законі України «Про систему оподатковування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ, зі змінами і доповненнями.
У відповідності зі статтею 11 Закону України «Про систему оподатковування» на платника податків покладається відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і дотримання законів про оподатковування.
Крім того, у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про систему оподатковування» платники податків зобов'язані:
1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її збереження в терміни, установлені законами;
2) подавати державним податковим органам і іншим державним органам відповідно до законів декларацій, бухгалтерську звітність й інші документи і зведення, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);
3) виплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлений законами термін;
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи зв'язані з утриманням об'єктів оподатковування, а також для перевірок за питаннями нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Крім того, керівники і відповідні посадові особи
підприємств, організацій і установ і фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподатковування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподатковування і підписати (чи відмовитися від підпису) акт про проведення перевірки.
Аналізуючи обов'язки платників податків, необхідно
відзначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) чи його скасуванням, чи списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, чи визнання його банкрутом» у редакції від 30 червня 1999 року № 781-14. У випадку ліквідації юридичної особи заборгованість по податках і зборах (обов'язкових платежах) виплачується в порядку, установленому законами України. У випадку заключення мирної угоди в процедурі здійснення в справі про банкрутство заборгованість по податках і зборам (обов'язковим платежам) виплачується в розмірах, визначених мирною угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.
Обов'язки фізичної особи щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) чи його скасуванням, а також у випадку смерті платника.
Права платників податків закріплені в статті 10 Закону України «Про систему оподатковування». Відповідно до цієї статті платники податків мають право:
1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподатковування в порядку, установленому законами України;
2) одержувати данні й ознайомлюватись з актами перевірок, проведених державними податковими органами;
3) оскаржити у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів і дії їхніх посадових осіб.
Види перевірок
Щоб розібратися в тім, що ж є перевіркою і які існують види перевірок, необхідно звернутися до наступних правових актів:
- Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року № 817/98;
- Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. № 112;
- Порядок періодичності перевірок і проведення обстежень виробничих, складських, торгових та інших приміщень, затверджений указом ДПАУ від 30 липня 1998 р. № 371;
- Порядок проведення оперативних перевірок і розгляду матеріалів по них, затверджений розпорядженням ДПАУ від 25 вересня 1998 р. № 272-р;
- Наказ ДПАУ «Про організацію контрольно-перевірочної роботи» від 25 вересня 1997 р. №356;
- Лист ДПАУ «Про оформлення матеріалів документальних перевірок платників податків» від 17 листопада 1995 р. №04-115/10-5534.
Аналізуючи наведені вище документи,
можна зробити висновок, що в даний час у законодавстві знайшли відображення тільки деякі види перевірок.
Перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств умовно можна розділити на виїзні і невиїзні. Відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» виїзні перевірки поділяються на планові і позапланові.
Основними видами перевірок є:
1. Планові виїзні перевірки (іноді їх називають документальними). Такими вважаються перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачені в плані роботи контролюючого органа і проводяться по місцезнаходженню такого суб'єкта чи по місцеві розташування об'єкта власності. Порядок проведення таких перевірок регламентований Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» і Порядком № 112.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органа не частіше одного разу протягом календарного року (ст. 2 Указу № 817) у рамках компетенції відповідного контролюючого органа.
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань по бюджетних позичках і кредитам, що гарантовані бюджетними засобами.
Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається тільки в тому випадку, коли йому не пізніше чим за десять календарних днів до дня проведення перевірки надіслане письмове повідомлення з указанням дати її проведення.
Телефонне чи інше усне повідомлення про майбутню перевірку є грубим порушенням порядку проведення перевірок.
Таким чином, будь-яке підприємство має право відмовити податковим органам у проведенні перевірки, якщо останніми не було дотримано зазначених вище умови.
Крім цього, відповідно до Порядку № 112 терміни проведення таких перевірок обмежені 30-ма робочими днями. Виключення складають суб'єкти підприємницької діяльності з річним сукупним валовим доходом 20 млн. грн. і більш: для них термін проведення перевірки може перевищувати зазначений термін, при цьому продовження терміну здійснюється за рішенням керівника державної податкової адміністрації, якому підлегла відповідна податкова інспекція.