q2=Q2 - (Q1+η1 (Pвиб1 - Pвиб2));
q3=Q3 - (Q2+η1+2 (Pвиб2 - Pвиб3)); (2.16)
qn=Qn- (Qn-1+η1+2+3+…(n-1) (Pвиб n-1 - Pвиб n))
де qn – дебіт під’єднаного пласта; Qn – сумарний дебіт пластів; η1+2+3+…(n-1) - сумарний коефіцієнт продуктивності.
При збільшенні депресії загальне збільшення дебіту відбувається не тільки за рахунок під’єднання нового пласта, але і за рахунок збільшення дебіту уже працюючих пластів
(2.17)де
= (Pвиб1 - Pвиб.n) = (Pвиб2 - Pвиб.n)(2.18) = (Pвиб.n-1 - Pвиб.n)Коефіцієнт продуктивності кожного під’єднаного пласта
(2.19)Визначаємо коефіцієнти продуктивності кожного під’єднаного пласта і за формулою Дюпюї знайдемо їх гідропровідність
(2.20)Неусталений режим фільтрації
Обробка даних дослідження свердловин при неусталеному режимі фільтрації базується на теорії пружності пластової системи. Закономірності кривих відновлення тиску після зупинки свердловин, виведені з основних теоретичних положень пружного режиму знайшли універсальне застосування в промислових дослідженнях свердловин.
Усі методи досліджень виходять з наступних: приймається, що перед зупинкою дебіт свердловини усталений, тиск довкола неї розподілився за стаціонарним законом, пласт характеризується постійною потужністю і однорідною проникністю; приплив однофазний.
Найбільш простий аналітичний вираз кривої відновлення вибійного тиску отримано для свердловини в необмеженому однорідному пласті зупиненої після роботи на стаціонарному режимі радіальної фільтрації при повній відсутності припливу після зупинки (формула запропонована М.Маскетом для точкового джерела в необмеженому пласті):
(2.21)де
— біжучий дебіт свердловини перед зупинкою; (-х) – інтегральна експоненційна функція; Т - час припливу рідини (або газу) до свердловини; t – час відновлення пластового тиску; χ – п'єзопровідність.Приплив рідини з пласта після закриття свердловини поступово припиняється і пісдя деякого часу крива відновлення вибійного тиску наближається до кривої підвищення тиску у свердловині після її раптової зупинки.
Обробка при даному припущенні проводиться за методом Хорнера, методом дотичної.
Практика визначення параметрів пласта і свердловини показала, що не завжди за 2-3 години не вдається отримати криву відновлення тиску, тобто не встигає сформуватись прямолінійна ділянка лінії
. Крім того форма кривих відновлення тиску при наявності притоку в свердловину така, що практично завжди можна виділити прямолінійний відрізок і прийняти помилково його за асимптотичну пряму, яка відповідає фільтраційним властивостям пласта. Щоб цого уникнути, запропоновані методи для обробки кривих, які використовують початкову ділянку (метод Ю.П. Борисова, метод Чарного-Умрихіна, метод Е.Б. Чекалюка, метод детермінованих моментів).В основу методу Хорнера взято рівняння (2.21), яке перетворене таким чином
(2.22)В системі координат
, рівняння (2.22)має вид прямої лінії за нахилом якої (2.23)визначають гідропровідність
(2.24)При нескінчено тривалій зупинці у свердловині відновиться тиск до пластового, бо при t
величина . В цій точці знаходиться максимальне значення депресії, а повністю відновлений пластовий тиск буде рівнийРпл=Рв+∆Рmax
де Рв – усталений тиск на вибої перед зупинкою свердловини.
Розглянемо метод детермінованих моментів (МДМ). Детерміновані моменти являють собою інтегральні характеристики КВТ:
(2.25)де n = 0; 1; 2.
Нульовий Мо, перший М1, другий М2 моменти визначають як інтеграл за часом t від поточної депресії тиску
з вагою t °, t 1, і t 2 відповідно.Інтеграл (2.25) можна представити у вигляді суми двох інтегралів: від 0 до tмах і від tмах до
де tмах – повний час заміру КВТ (2.26)де
, А – коефіцієнт ідентифікованого рівняння першого порядку (2.27)При цьому похідна (
) обчислюється методом кінцевих різниць, після чого для тих самих діюх часових точок виписується система лінійних алгебраїчних рівнянь, яка розв'язується відносної А і Рпл. Таким чином, у значній мірі враховується частка детермінованих моментів, яка припадає на недовідновлену частину КВТ і зменшується викривляючий вплив від обмежності часу проведення гідродинимічних досліджень в реальних промислових умовах.Що стосується перших інтегралів рівнянь М0, М1, то вони обчислюються методом трапецій:
(2.28)Зокрема, перший інтеграл нульового моменту дорівнює площі фігури, розташованої між прямою
і графіком КВТ в арифметичних координатах тиск – час.МДМ базується на аналізі діагностичного критерію
(2.29)який за результатами аналітичних і промислових досліджень для| однорідного пласта дорівнює постійній величині 2,18 і не залежить від фільтраційних властивостей колектора, в'язкості нафти, товщини продуктивного пласта, радіусів свердловин і контурів живлення. При наявності забрудненості ПЗП параметр d>2,18 і суттєво залежить від tмах, відносних розмірів ПЗП, коефіцієнта неоднорідності, який приймається рівним зворотній величині коефіцієнта гідродинамічної досконалості Кд.
Як з’ясувалось в процесі удосконалення МДМ, аналіз одного розрахованого значення діагностичного параметра d не дає задовільних результатів через недостатньо високу точність і обмеженість часу замірів Pt і можливе перекручення КВТ, а також внаслідок неврахованого додаткового припливу флюїдів у стовбур свердловини після її припинення.
В цілому геологічні, фізичні і гідродинамічні особливості обумовлюють певний розкид значень d. Тому врешті-решт, від аналізу одного числа d перейшли до аналізу функції d(t), що значно підвищило надійність діагностики зональної неоднорідності пласта і точність розрахунку гідродинамічних параметрів.
3. Проектування методу освоєння свердловини
В міцних слабопроникних колекторах приплив газу до свердловини дуже малий не дивлячись на велику депресію на пласт. В таких випадках застосовують вплив на привибійну зону з метою штучного збільшення проникності привибійної зони пласта і це часто дає хороші результати, тому-то найбільші втрати тиску мають місце в привибійній зоні пласта.
Збільшення проникності пласта відбувається за рахунок збільшення діаметрів порових каналів, а також за рахунок очищення порових каналів від забруднення, крім того за рахунок збільшення розмірів дренажних каналів і тому подібного.
До методів збільшення проникності пласта відносяться такі методи:
¾ Гідравлічний розрив пласта.
¾ Соляно-кислотна обробка.
¾ Термо- кислотна обробка.
¾ Гідропіскоструминна перфорація.
¾ Гідрогазопіскоструминна перфорація
¾ Торпедування свердловини.
¾ Застосування кавітаційно– пульсаційного методу.