Управління грошовими потоками підприємства (стр. 8 из 9)
Внутрішню норму прибутковості знаходимо за формулою:
(3.8)де NPV – чиста приведена вартість проекту;
– чистий грошовий потік на t-му кроці розрахунку;It – інвестиційні витрати в період t;
IRR – внутрішня норма прибутковості;
Т – життєвий цикл проекту.
Дане рівняння вирішуємо за допомогою підбору шляхом деяких послідовних ітерацій. У результаті отримуємо наступні значення внутрішньої норми прибутковості:
при і=0,3:
при і=0,2:
Аналогічно для інших проектів:
Пріоритетними для підприємства є проекти з більш високою прибутковістю, тому вони ранжуються за ступенем зменшення ІRR:
На основі отриманих значень ІRR та обсягу капіталу побудуємо графік інвестиційних можливостей (Рис. 3.2).
Рис. 3.2 – Графік інвестиційних можливостей
Для раціонального використання коштів залучатися повинен тільки такий капітал, середня ціна якого (WACC) нижче очікуваної прибутковості проектів. Для добору проектів, що можуть бути закладені в бюджет капіталовкладень, необхідно накласти графік граничних значень WACC на графік інвестиційних можливостей (рис. 3.3). Точка перетинання зростаючої кривої ціни капіталу зі спадаючою кривою інвестиційних можливостей буде відповідати граничному рівню WACC.
Залучення капіталу за більш високою ціною не має сенсу, тому що проекти, які фінансуються за рахунок цього капіталу, не зможуть забезпечити внутрішню норму прибутковості, достатню для покриття такої ціни. Точка перетину двох графіків характеризується такими координатами: по осі ординат — максимальна прийнятна для підприємства ціна капіталу, по осі абсцис — відповідна їй величина коштів.
Рис. 3.3 – Спільний графік WACC та інвестиційних можливостей
Таким чином, з графіка видно, що залучені кошти доцільно інвестувати в інвестиційні проекти Г та А на 228 тис. грн., оскільки його очікувана прибутковість перевищить граничне значення WACC.
Проекти Б, Д і В необхідно відхилити, тому що вартість залучених ресурсів для реалізації даних проектів вище від їх очікуваної прибутковості.
Величина інвестицій за проектом Г та А складає 228 тис. грн., тому для його реалізації не доведеться залучати весь доступний капітал. Для того, щоб не порушити маржинальну структуру капіталу на величину зайвих 3,1 тис. грн. (231,1-228) необхідно пропорційно зменшити всі види ресурсів, котрі залучаються за граничної ціною 23,19% (перша емісія звичайних акцій, перша емісія привілейованих акцій, перша емісія облігацій).
Сума залучених ресурсів за ціною 23,19%. повинна зменшитися на 3,1 тис. грн., в тому числі:
53,37 % – власний капітал: 0,5337·3,1 = 1,65 тис. грн.,
15 % – привілейовані акції: 0,15·3,1 = 0,46 тис. грн.,
31,62 % – позиковий капітал (облігації): 0,3162·3,1 = 0,98 тис. грн.
Правильність прийняття рішення щодо інвестування залучених ресурсів у проекти Г та А перевіримо на основі розрахунку чистої приведеної вартості (ЧПВ) даних проектів за формулою.
де ЧПВ – чиста приведена вартість проекту;
– чистий грошовий потік на t-му кроці розрахунку; 
– інвестиційні витрати в період t;і – ставка дисконтування;
Т – життєвий цикл проекту.
Отримане граничне значення WACC – 23,19% повинне використовуватися для дисконтування за всіма проектами, котрі включені до плану капітальних вкладень підприємства, тобто підприємство повинне використовувати для дисконтування ціну останньої залученої гривні, котра забезпечує додатне значення ЧПВ відібраного проекту.
Отримані значення ЧПВ підтверджують попередні висновки: залучені кошти доцільно інвестувати в проекти Г та А, оскільки чиста приведена вартість за цими проектами додатна. Проекти Б, В і Д є неприйнятними і їх реалізація є недоцільною, тому що чисті приведені вартості за ними від’ємні.
Обсяг інвестицій за проектом Б складає 155 тис. грн. Знаходимо середнє WACC.
Середня WACC перевищує граничну, отже реалізація проекту є нераціональною.
Середнє значення WACC, вище за дохідність проекту Д, тому включення даного проекту в план капітальних вкладень є нераціональним.
Підприємству необхідно обмежитися лише реалізацією проекту Г.
Висновок
Керування грошовими потоками підприємства є важливою складовою частиною загальної системи керування його фінансовою діяльністю. Воно допомагає фінансовому менеджеру вирішувати різноманітні задачі та досягати поставленої мети. Процес управління грошовими потоками підприємства проводиться в декілька етапів.
На першому – здійснюється визначення грошових потоків. Для цього на практиці використовують два методи:
– прямий;
– непрямий.
На другому етапі управління проводиться аналіз грошових коштів.
Основною метою цього аналізу є виявлення рівня достатності формування коштів, ефективності їхнього використання, а також збалансованості позитивного і негативного грошових потоків підприємства за обсягом і в часі. Аналіз грошових потоків проводиться по підприємству в цілому, у розрізі основних видів його господарської діяльності, за окремими структурними підрозділами.
На третьому етапі управління грошовими потоками здійснюється процес оптимізації грошових потоків. Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.
Основу оптимізації грошових потоків складає збалансування обсягу позитивних і негативних грошових потоків. На результати господарювання негативно впливає як дефіцитний так і надлишковий грошовий потік.
На четвертому етапі управління грошових потоків проводиться планування грошових потоків. Планування грошових потоків підприємства охоплює два його основних види – поточне планування, в процесі якого розробляється план надходження і витрачання грошових засобів і оперативне планування, в процесі якого розробляється система платіжних календарів за відповідними видами руху грошових засобів. Основною метою розробки плану надходження і витрат грошових засобів являється прогнозування в часі валового і чистого грошового потоку підприємства в розрізі окремих видів господарської діяльності і забезпечення постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду. Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних термінів надходження коштів і платежів підприємства і їхнє доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань.
На п’ятому етапі управління грошовими потоками забезпечується процес ефективного контролю за грошовими потоками.
Дотримання виконання цих етапів дозволить значно вдосконалити структуру вхідних та вихідних грошових потоків, а разом з тим – прискорити темпи економічного піднесення підприємства.