Смекни!
smekni.com

Державний бюджет його структура та шляхи збалансування (стр. 4 из 8)

Рис. 1. Структура доходів зведеного бюджету України

Перелік податків і зборів, які нині фактично стягуються в Україні, наведений в таблиці ( див. Додаткок 2 ).

Основним джерелом податкових надходжень є прямі і непрямі податки. Роль прямих і непрямих податків у формуванні доходів бюджету постійно змінюється (рис. 2). Так, до 1992 р. у надхо­дженнях до бюджету переважали прямі податки. У 1992 р. з уве­денням нових податків — податку на дохід замість податку на прибуток, податку на додану вартість і акцизного збору замість податку з обороту і податку з продажу — співвідношення між прямими і непрямими податками змінилось. Питома вага непря­мих податків зросла до 50,2 %, прямих — зменшилась до 40,4 %. У 1993 р. переважали непрямі податки. З 1994 р. прямі податки знову переважають у надходженнях до бюджету — 44,8 %, част­ка непрямих знижується до 38,5 %. Це пояснюється підвищенням ставки податку на доходи з 18 % до 22 %. Надалі прямі податки продовжують відігравати провідну роль у доходах бюджету.

Рис. 2. Роль прямих і непрямих податків

у формуванні доходів зведеного бюджету (1992 – 2002 рр.)

Серед окремих податків у формуванні доходів бюджету особ­лива роль належить податку на додану вартість і податку на при­буток (доходи) підприємств, які разом забезпечують значну суму надходжень до бюджету (1992 р. — 69,4 %, 2002 р. — 37,2 %). У 1993 р. порівняно з 1992 р. у доходах бюджету знизилась част­ка прибуткового податку з громадян (1992 р. — 13,6 %, 1993 р. — 6,1 %), що зумовлено зменшенням фонду заробітної плати, але зараз ситуація стабілізується й очікується подальше поступове зростання надходжень. Так, у 2001 р. частка прибуткового податку з громадян становила 16,3 % і вперше перевищила відповід­ний показник податку на прибуток (15,4 %).

Неподаткові надходження становлять значний відсоток у до­ходах бюджету (20—30 %). Така роль неподаткових надходжень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення податків, а введенням нових неподаткових зборів і платежів. В умовах стабі­льної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і становлять не більше 5 % доходів бюджету.

Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податко­вих, є досить широким. При цьому існують надходження, які ма­ють постійний характер і які з'являються час від часу і зникають. Уведення останніх було спричинено необхідністю термінового збільшення доходів бюджету.

Неподаткові надходження можна поділити на кілька груп. Зо­крема:

1) Доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження від перевищення валових доходів над видат­ками Національного банку України, надходження від грошово-речових лотерей; дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, рентна плата та ін.);

2) Адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за надання послуг службою дозвільної системи орга­нів внутр. справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна; плата за утримання дітей у школах-інтернатах; державне мито; митні збори.);

3) Надходження штрафів та фінансових санкцій (адміністративних штрафів та санкцій; сум, стягнених з винних осіб, за шкоду, заподіяну підпри­ємству, установі, організації; надходження від штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки та ін.);

4) Інші неподаткові надходження (надходження коштів від реалізації конфіскованого митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами майна і валюти; власні надходження бюджетних установ; надходження коштів від продажу військового майна; надходження до страхового фонду безпеки авіації; надходження сум різниці в ціні за газ; відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці та ін.).

У 2000 р. різко змінилось співвідношення між податковими і неподатковими доходами зведеного бюджету. Значне збільшення неподаткових доходів до (33,0 % у 2001 р.) виникло за рахунок включення до дохідної частини зведеного бюджету власних над­ходжень бюджетних установ і організацій, які до цього не облі­ковувалися в доходах бюджетів (у 2001 р. ці суми становили 10,3 % доходів зведеного бюджету), а також досить значних над­ходжень від приватизації майна (4,7 % у 2001 р.).

Проблема покриття дефіциту бюджету з'явилася в 1991 р. По­чинаючи з цього року сума доходів бюджету в порівнянних цінах почала зменшуватись, що було спричинено початком економіч­ної кризи. В умовах відсутності цивілізованих методів фінансу­вання дефіциту бюджету за рахунок випуску державних цінних паперів, перевищення видатків над доходами покривалося за ра­хунок емісійних кредитів Національного банку України. Наслід­ком цього стали величезні темпи інфляції. Тільки в 1994 р. фі­нансування дефіциту бюджету було частково здійснено за рахунок іноземних кредитів, а з 1995 р. — і за рахунок розміщен­ня державних цінних паперів (рис. 3). Найвищим дефіцит бю­джету був у 1992 р. — 13,8 % ВВП. Надалі бюджетна політика спрямовувалася на поступове зменшення дефіциту. Так, у 1999 р. дефіцит становив 1,5 % ВВП, в 2000 р. бюджет був зведений з профіцитом у розмірі 0,6 % ВВП, а в 2001 р. — з дефіцитом у розмірі 0,3 %, у 2002 р. — з профіцитом у розмірі 0,7 %.

Рис. 3. Джерела фінансування дефіциту зведеного бюджету України (1992 – 2002рр.)

Які можна зробити висновки щодо системи доходів бюджету України? Склад і структура доходів бюджету постійно змінюю­ться, що зумовлюється як постійними перетвореннями в подат­ковій системі України, так і намаганням держави вирішити фіс­кальні проблеми за рахунок неподаткових доходів. З цієї ж причини питома вага податкових доходів є не дуже високою. Фі­нансування бюджетного дефіциту в умовах нерозвинутого фінан­сового ринку України відбувалося за допомогою емісійних кре­дитів Національного банку України, внаслідок чого інфляція досягла дуже високих темпів. Лише з 1995 р. на ринку з'явились державні цінні папери, що свідчить про поступове наближення до прийнятих у світі механізмів фінансування бюджетного дефіциту[12;15-20].

Таким чином, становлення і розвиток системи доходів бю­джету, яка б відповідала розвитку ринкових відносин, відбуває­ться досить повільно. Але все ж таки з кожним роком прогресив­них перетворень у бюджетній системі стає дедалі більше.

2.2 Склад і структура видатків українського бюджету.

Видатки бюджету обумовлюються насамперед їхнім суспіль­ним призначенням, адже саме такий їх розріз найповніше відби­ває сутність і призначення бюджету. Економічну функцію дер­жави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку, соціальну — видатки на соціальний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сферу, оборонну — на оборону, упра­влінську — на утримання управлінських структур (органи дер­жавної влади й управління, судові структури і прокуратура, пра­воохоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби) та на міжнародну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються ви­датки, пов'язані з системою державного кредиту, — на обслуго­вування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Видатки бюджету на економічну діяльністьв Україні охоп­люють державні капітальні вкладення, бюджетні кредити підпри­ємствам, державні субсидії й дотації, операційні витрати (на ви­робничу інфраструктуру — геологорозвідувальні роботи, роботи щодо землевпорядкування тощо). Вони спрямовуються в галузі економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету відводи­ться допоміжна і регулятивна роль у системі фінансового забез­печення економіки, основними формами якого є самофінансу­вання і кредитування.

Видатки бюджету на соціальний захист — це державні суб­сидії і допомоги окремим громадянам, які внаслідок об'єктивних, незалежних від них причин не можуть самостійно повною мірою забезпечити себе. Видатки на соціальну сферу структуруються за галузевими ознаками: на освіту, охорону здоров'я, духовне і фі­зичне виховання. Нині відповідно до прийнятої в Україні фінан­сової моделі бюджетні асигнування є головними у системі фінан­сового забезпечення соціальної сфери. Однак постійно розви­вається сфера платних послуг, яка засновується на самофінансу­ванні і кредитуванні, а також спонсорство і меценатство, розгля­даються напрями переходу до страхової медицини. Видатки на соціальне забезпечення пов'-язані із державним забезпеченням тих громадян, які не можуть утримувати себе самостійно, наприклад інваліди від народження, самотні особи похилого віку тощо.

Видатки бюджету на науку відбивають фінансування держав­них і міждержавних науково-технічних програм, фундаменталь­них досліджень. Нині бюджетні видатки на науку значно скоро­тились, однак альтернативні джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди і відрахування) не набули належного поширення. Видатки бюджету на оборону охоплюють витрати на закупі­влю озброєнь і військової техніки та на утримання військових частин, а також до них належать витрати на наукові дослідження у цій сфері і на виплату пенсій військовослужбовцям. Видатки у сфері міжнародної діяльності — це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кор­дон представників органів державної влади. Видатки на обслуговування державного боргу — це витрати на погашення заборгованості та виплату процентів за державни­ми позиками.

Структура видатків бюджету України наведена в таблиці (див. Додаток 3).