Вітри над морем протягом року дуже мінливі, проте переважають північно-східного, північно-західного, східного й південно-східного напрямків. Біля берегів України переважають вітри північних румбів. Сила їх у більшості випадків менша 5 м/с, проте чимало днів зі швидкістю 15 м/с та більше. У Новоросійську, Севастополі, Керчі, Туапсе, Поті й Батумі бувають вітри зі швидкістю 40 м/с.
З березня до жовтня вітер на узбережжях має яскраво виражений добовий напрямок, зумовлений неоднаковим нагріванням суходолу і моря. Такі вітри називаються бризами. Крім того, цей напрямок зумовлений орографічними причинами. На східному узбережжі — від Анапи до Туапсе та на Південному березі Криму при перевалюванні холодного повітря через гори в зимову пору виникають поривчасті штормові вітри під назвою бора. В Новоросійську за рік буває 46—48 днів із борою.
На схилах Кавказьких і Кримських гір, здебільшого в холодний період року, виникають теплі сильні вітри — фени. Дмуть вони від кількох годин до кількох днів.
Температура води на поверхні моря літньої пори істотно не відрізняється в різних його частинах і коливається в середньому в межах +21, 4-24,5 °С. Найтепліша вода все ж у південно-східній частині. Цікаво, що на глибині від 50 до 100 м вода охолоджується до +6,5, +8,5 °С і мало змінюється протягом року, а потім теплішає до +9 °С й більше на глибині 2000 м — тобто над поверхнею дна моря.За температурним показником води моря розподіляються на два нерівні шари: верхній — до глибини приблизно 60—80 м і нижній від 80 м до самого дна, який зберігає майже незмінну температуру — близько +9 °C.
Північна частина моря взимку надовго (Каркінітська затока на 132 дні) вкривається кригою товщиною до 60 см. Біля Одеси в суворі зими лід тримається до 100 днів, а біля Керчі - до 80 днів.
Історичні дані свідчать, що в 401, 660, 716 і 739 pp. море замерзало повністю. А в 755 р. і 763 р. замерзла навіть протока Дарданелли. Одначе бувають такі теплі зими, що море не замерзає навіть біля Одеси.
Поверхня вод Чорного моря переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час буревіїв вони можуть зростати до висоти 15 м і більше та загрожувати малим суднам. Припливи та відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10 см висоти.
На Чорному морі є два види морських течій:
1.поверхневі, спричинені циклонними вітрами;
2.подвійні течії в Боспорській та Керченській протоках, спричинені обміном вод різної густини між двома суміжними морськими басейнами.
Поверхневі течії утворюють два замкнені кільця. Ширина західного кільця навпроти дельти Дунаю сягає близько 100 км; воно звужується на південь. Швидкість близько 0,5 км/год. Ширина східного кільця замкнена в межах 50 — 100 км, швидкість течії до 1 км/год.
Подвійна течія в Босфорській протоці — це обмін вод між Чорним та Мармуровим морями. Менш солона й легша вода Чорного моря рухається як верхня течія до Мармурового зі швидкістю 1—2 м/с. Взамін солоніша і густіша вода Мармурового тече нижньою течією на глибині 50—120 м до Чорного зі швидкістю 4 — 6 м/с. Друга подвійна течія — це течія між Чорним і Азовським морем: солоніша вода з Чорного моря переливається нижньою течією до Азовського, а опріснена вода — верхньою течією назустріч з Азовського.
Середня солоність його 18 %о,а в пригирлових частинах - лише 2—3 %о. Через Босфор і Мармурове море обмінюються води Чорного й Середземного морів. Легша опріснена вода виноситься поверхневою течією, а важча солона приноситься глибинною.
Чорне море - єдине з усіх морів нашої планети, яке з глибини 120—200 м заражене сірководнем. Сірководень виділяється на дні моря під час розкладання органічних речовин, що містять сірку, та внаслідок життєдіяльності бактерій роду мікроспіра. В останні 10—15 років рівень сірководню почав підніматись. Най-вірогідніші причини цього - зросле забруднення вод моря або зменшення притоку прісної води. Тому все морське життя зосереджене у верхньому, багатому на кисень, шарі води.
Швидкість течій змінюється в різних частинах моря, на різній відстані від берега й на глибині переважно від 10—15 до 80— 90 см/с, а в Керченській протоці - до 130—140 см/с.
В морі часто виникають згінно-нагінні явища, спричинені тривалими, односпрямованими і сильними вітрами (понад 10 м/с). Рівень води біля Одеси іноді підіймається майже на 1 м або падає більше ніж на 1,5 м. Крім того, в морі проявляється одна з форм припливу — сейші, під час яких вода підіймається від кількох до 50—60 см з періодом відповідно від кількох хвилин до 12 годин. Звичайні ж припливи в різних частинах моря не перевищують 10 см.
Корисних копалин на дні моря відкрито поки що мало, бо їх пошуки розпочато не дуже давно. Проте в шельфовій зоні північно-західної частини Чорного моря вже відкрито досить велике Голіцинське родовище газу. Є ще кілька перспективних нафтогазоносних структур (як-от Зміїнівська, Штормова, Шмідтівська), але найбільші надії морські геологи покладають на газогідратні поклади, що залягають у намулистому осаді. 3 1м3 кристаликів газогідрату можна одержати 200 м3 газу. А всього запаси газу оцінюються в 20—30 трлн м3.
З перспектив рудних корисних копалин найбільшої уваги заслуговують прояви залізомарганцевих конкрецій, що залягають на глибині 80—140 м південніше півострова Тарханкут. Залягають вони на поверхні намулистого дна, містячи 18 % марганцю і 52 % заліза. У відкладах піщаних кіс і пляжів від дельти Дунаю до Каркінітської затоки трапляються концентрації ільменітових і цирконієвих розсипів. Є вони і в пісках Одеської, Чурюмської та Бакальської банок. В акваторії моря відкрито великі запаси будівельних пісків, поширених уздовж берегів від Дністровського лиману до Каркінітської затоки та біля берегів Криму (а надто в районі Керчі). За попередніми підрахунками, запаси пісків становлять понад 12 млрд м3.
На мілководді — практично невичерпні поклади черепашнику, що його застосовують при виробництві скла, будівельного вапна, в цукровій промисловості та особливо в птахівництві (як домішок до кормів).
Залізні руди осадового походження (типу Керченських родовищ) відкрито в районі Тендрівської коси та Єгорлицького півострова.
Проти гирл Дніпра і Дністра морські геологи відкрили субмаринні запаси питної води, що будуть використані для водозабезпечення великих населених пунктів узбережжя.
В усіх лиманах моря є лікувальні грязі.
Життя в Чорному морі формувалося впродовж багатьох мільйонів років. Тому тут багато реліктової солонуватоводної фауни. Поряд із нею добре почуваються представники солоного Середземномор'я, яких тут біля 80 %.
Море багате на первинний продукт — зоо- і фітопланктон. Тільки в1л води представників фітопланктону нараховується багато сотень тисяч або навіть мільйонів екземплярів. Далі все перебігає харчовим ланцюгом, і в кінцевому підсумку ми можемо спостерігати в морі навіть хижих акул, що живляться не тільки різними рибами, а й нападають на дельфінів. Виявилося, що акула-катран, яка не вважалась небезпечним хижаком, за доказом румунських учених, поїдає дельфінів. В море зрідка заходять також відомі хижаки-акула-молот і голуба акула. З трьох видів дельфінів найбільше поширений білобочок (довжиною до 2,1 м і вагою 40—60 кг). За ним — вид афаліна (довжиною до 3,3 м і вагою до 350 кг), потім-дельфін під назвою морська свиня (інші назви -азовка, пихтун; довжиною до 1,2, рідко до 1,3 м і вагою 20—30 кг). Усього в морі представників іхтіофауни налічується до 180 видів. Промислове значення мають: з реліктів — білуга, осетер, севрюга, оселедці; з середземноморських — хамса, тюлька, кефаль, скумбрія, ставрида, камбала; з прісноводних — судак, лящ, тарань.
Господарська діяльність людини значно погіршила природний стан морів. Великої шкоди завдають викиди в моря стоків промислових підприємств, міських каналізаційних мереж, тваринницьких комплексів, змиті з полів мінеральні добрива та отрутохімікати тощо. Це призводить до скорочення видового складу органічного світу морів, а також поширення бактерій, які викликають захворювання у людей.
Основними забруднювачами Чорною моря є господарські об’єкти, розміщені на його узбережжі та вздовж річок Дунаю, Дністра, Дніпра. Значну частку забруднення становлять відходи, що нагромаджуються при розвідці та освоєнні морського дна. Каламутна вода моря із збільшеним вмістом відмерлої органіки забруднена також бактеріями і нафтопродуктами.
Специфічною особливістю екологічної ситуації у Чорному морі є підняття отруйного сірководню середовища. Вже зараз в окремих місцях це призводить до заморів (масової загибелі риб та інших мешканців вод). Зокрема, значно скоротилася у морі чисельність риб-хижаків і дельфінів.
Для охорони навколишнього середовища в районі Чорного моря в 1998 році було прийнято Угоду по збереженню китоподібних у Чорному та Середземному морях: ACCOBAMS (англ. Agreement on the Conservation of Cetaceans of the Black Sea, Mediterranean Sea and Contiguous Atlantik Area), де одним з основних питань є охорона дельфінів.
Основним міжнародним документом, що регулює питання охорони Чорного моря, є Конвенція про захист Чорного моря від забруднення, підписана шістьма чорноморськими країнами — Болгарією, Грузією, Росією, Румунією, Туреччиною і Україною в 1992 в Бухаресті (Бухарестська конвенція). Також в червні 1994 року представниками Австрії, Болгарії, Хорватії, Чеської Республіки, Німеччини, Угорщини, Молдавії, Румунії, Словаччини, Словенії, України і Європейського Союзу в Софії була підписана Конвенція про співпрацю по захисту і стійкому розвитку річки Дунай. В результаті були створені Чорноморська комісія (Стамбул), і Міжнародна комісія з охорони річки Дунай (Відень). Ці органи виконують функцію координації природоохоронних програм, здійснюваних в рамках конвенцій
4. Висновки
Чорне море – це найбільше море, що омиває береги України. За будовою дна воно є морем рухомих зон. Органічний світ Чорного моря бідний унаслідок того, що 90% об’єму його водних мас насичені сірководнем. Чорне море багате на деякі природні ресурси: рекреаційні, мінеральні, рибні. Останнім часом загострилися екологічні проблеми Чорного моря, які потребують свого вирішення. На екологічну ситуацію в морі впливають стоки річок, що впадають в нього. Найбільші стоки забруднених речовин приносить р. Дунай. Забруднюють води Чорного моря й промислові та рекреаційні підприємства, розміщені на його берегах, що вимагає негайних заходів з очищення стоків та забезпечення охорони від забруднення.
На шельфі Чорного моря розвідані промислові запаси нафти й природного газу, у воді є залізо, срібло, мідь, сіль та інші речовини.
5.Список використаних джерел
1.Волошин І.І. Географія Світового океану/ В.Г. Чирка, І.І. Волошин. – К.: Перун,1996.-224с.
2.Кобернік С.Г. Географія/ С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко. – Видання третє, доповнене. – К.: Література ЛТД, 2009. – 592с.
3. Кобернік С.Г. Географія материків та океанів/ С.Г. Кобернік, О.Я. Скуратович. – К.: Навчальна книга, 2004. – 427с.
4.Пасенко Л.В. Географія/ Л.В. Пасенко, М.І. Сорока, С.Г. Капіруліна. – 2-ге вид. – К.: ТОВ «Казка», 2010. – 992с.