Присутність форамініфер та гоніатитів в цементі галечника свідчить про те, що продукти руйнування потрапляли в прибережну частину морського басейну. Який тягнувся від Передуралля вздовж східної частини СЄП.
В ранній пермі Герцинська складчастість захопила вже західну частину Уральської геосинкліналі, де виникла молода гірська споруда. Західніше, в Передуралля та на сході Російської плити, розташувалось успадковане від карбону тепле море нормальної солоності, з рифами, відмілинами й глибоководними западинами. Потужність докунгурських відкладів від кількох м до кількох сотень м – на сході.
Кунгурський ярус на східному краю Руської плити складений доломітами, з прошарками ангідритів, гіпсів та глин. В Передураллі кунгур представлений соляною товщею до 1200–1600 м. На півночі Середнього Уралу крім галіту є калійні солі. А на самій півночі Уралу, в Печорському районі кунгур – паралічний вугленосний.
Пізньопермські відклади в Передуралля – червоноколірні та строкаті пісковики, алевроліти, глини континентального походження рідко з рештками фауни й флори. В західній частині розріз більш складний. На червоноколірних породах уфимського ярусу залягають карбонатно-глинисті відклади казанського ярусу з рештками численної, але одноманітної морської фауни. Що є покажчиком ненормальної солоності моря. В східному напрямі брахіоподові черепашники заміщуються пелециподовими, а потім континентальними осадками, а на південному заході – – соленосними відкладами.
Д.В. Наливкин порівнює казанське море з сучасним Каспієм. Казанське море сполучалось на півночі з океаном й розпріснялось ріками з Уралу, було оточено пустельним суходолом. У моря була гірко-солона затока. Коли море зникло, територія Східної Європи перетворилася на величезну пустелю. У верхньопермських річкових відкладах в басейні Північної Двіни знайдено унікальні повні кістяки та окремі кості травоїдних парейзаврів та хижих іностранцевій.
В Донбасі в ранній пермі також існував відмираючий геосинклінальний басейн: картамиська – алевроліти, аргіліти, пісковики, вапняки, прояви мідних мінералів; микитівська світа – гіпси, доломіти, вапняки, алевроліти, аргіліти з брахіоподами, амоноїдеями, бівальвіями та форамініферами; Слов’янська світа; краматорська світа. Всі світи беруть участь у будові Донецької складчастої структури.
Сибірська платформа, як й у карбоні, тут панував континентальний режим. Лише Хатанзька западина та Верхоянський передгірний прогин зазнавали трансгресій моря, яке наступало з Верхоянської геосинкліналі. Головною подією в пермі було подальше занурення Тунгуської западини і накопичення в ній континентальних порід. У пізній пермі цей процес викликав розколи цоколю та багаторазові виверження основних лав – трапів. Відклади пермі утворюють тунгуську серію, в нижній частині якої пісковики, глини, алевроліти та численні пласти кам’яного вугілля; в верхній частині багато пластових трапів, туфів та туфітів, які перешаровуються, а потім заміщують осадочні породи. Траповий вулканізм охопив не тільки тунгуську западину, а й суміжні частини платформи.
У Хатанзькій западині пермська морська лише знизу – переверстування морських мілководних і континентальних, де-не-де вуглевмісних порід, а у верхніх верствах – континентальними вугленосними відкладами, туфами і туфітами.
У Верхоянському прогині перм виключно морська карбонатно-уламкового складу.
Китайська платформа – Північна частина піднялась вище базису ерозії. Пермські континентальні відклади відкладались лише в западинах в Ордоському та Шандунському щитах, в горах Наньшань, хр. Ціньлінь та інших, у пролювіальних, річкових та озерно-болотних фаціях. Місцями з пластами вугілля, рештками флори і солонувато водних безхребетних. Найбільше поширена верхня перм.
Південна частина розширились морські басейни, що залишились від пізнього карбону, утворився єдиний, найбільший в палеозої басейн. Який мав багато островів та заток, але судячи з фауни, добре сполучався з Східно-Азійським та Тетісом. Перм 200-800 м – вапняки, пісковики, сланці підводні ефузиви. На суші залізорудні породи, боксити, вугленосні породи.
Канадська платформа: рання перм – морська лише на захід від р. Міссісіпі, де відкладались органогенні вапняки, карбонатні глини, доломіти, а потім – товщі глин та алевритів, що чергування з пластами гіпсів, ангідритів, калійні солі; пізня перм – лагуни утримувались тільки на півдні, а до кінця періоду зникли. Потужність пермських відкладів варіює від десятків до 2500 м, збільшуючись на південь. У південно-західній частині платформи перм виходить на денну поверхню, або перекрита четвертинними відкладами, а до Мексиканської затоки занурюється на глибину, ховаючись під відкладами мезокайнозою. Тут за даними буріння, перм містить потужні поклади солі, що утворює численні куполи, з якими пов’язана нафта.
Германська западина – нижня перм – структурно незгідна породам нижнього карбону, що викликано судетською фазою складчастості, складена континентальними, переважно червоноколірними конгломератами, пісковиками, алевролітами, глинами з про верстками вугілля й глинистих вапняків: рештки ракоподібних, пелеципод, риб, амфібій. Ця товща має назву «мертвий червоний лежень». Гірняцька назва порід, що підстеляють рудну товщу й не мають руди. Потужність від кількох десятків м краями й до 1200 м в її центральній частині. Це орогенна формація.
Вище нове структурне неузгодження, що викликане заальскою фазою орогенезу. Конгломерати та вище – малопотужна, але слідкується на значній площі, – пачка бітумінозних аргілітів зі скупченням сульфідів міді, срібла, цинку та інших металів мідисті сланці. Відсутність бентосу. Характер поховання зустрінутих тут рештків риб, збагачення органічними рештками свідчать про відновлювальний режим та несприятливий для існування тварин газовий склад. Вище рудоносної пачки – вапняки та доломітизовані вапняки потужність кілька м, з рештками численної, але одноманітної фауни. Це відклади моря з ненормальною солоністю, що досягало Шпіцбергену та Гренландії.
Верхня частина розрізу: переверстування глинистих порід, ангідритів, кам’яної та калійної солі. Потужність соленосної товщі досягає кількох сотень метрів. Верхня перм складає підґрунтя платформного чохла.
Гондвана в пермі – суша тільки кліматичні умови зазнали значних змін. Ще до початку пермі зникло зледеніння на Бразильській й Африканській платформах, а наприкінці ранньої пермі – на Австралійській й Антарктичній.
На Бразильській платформі осадконагромадження зафіксовано в Паранаїбській та Паранській западинах. У ранній пермі там існували великі водойми: перша – прісноводна замкнена, друга – значно більша – сполучалась з Арктичним басейном. Наприкінці епохи, внаслідок піднять, які збігаються з горотворними рухами в Андах, цей зв’язок припиняється. В Паранській западині, де розріз більш повний, рання перм – переверстування бітумінозних сланців, пісковиків, скременілих вапняків та аргілітів з рештками глосоптеридної флори, невеликих морських рептилій риб, брахіоподи та бівальвії; пізня перм – строкаті породи – свідчення посушливого клімату, з рештками мезофітних рослин і прісноводної фауни.
На Сахарсько-Аравійській плиті перм в окремих депресіях – червоноколірні пісковики та глини.
У Центральній й Південній Африці в численних западинах успадкованих від пізнього карбону, тривало накопичення континентальної серії кару – гумусова ні уламкові породи з рештками глосоптеридної флори та хребетних – за ранньої пермі та строкатих теригенних відкладів, місцями з численними кістками хребетних – за пізньої пермі.
На Індійській платформі перм є продовженням серії кару, що складається з озерних, болотяних й алювіальних порід з пластами вугілля та ангідриту, залишками рослин, амфібій та ганоїдних риб.
Австралійська та Антарктична платформи за ранньої пермі – як й за пізнього карбону – тут переважали льодовикові відклади, що чергуються з гумусовими пісковиками й глинами, з рештками глосоптеридної флори, а верхня – виключно озерно-болотні породи, також з залишками рослин й пластами вугілля.
Про великі масштаби зледеніння Австралійської платформи свідчать численні сліди діяльності льодовика, які збереглися в різних її частинах. Останній, як й у карбоні, насувався на платформу з гористої суші, що була десь на півдні, а також з Кордільєр Австралії.
Значною подією у пермі було утворення великих прогинів у східній частині Гондвани та трансгресія по цих прогинах вод Тетісу. Утворенням цих прогинів почалось формування западин Індійського океану. Найбільша Мадагаскарська. Друга утворилася вздовж західного краю Австралійської платформи. В першій на докембрійському фундаменті, або на серії кару – лежить товща переверстування континентальних й морських відкладів з рештками рослин, рептилій, риб, водоростей, брахіопод. Серед морських тварин – спільні з Тенісом. В другій море заходило періодично: континентальні й льодовикові) відклади ранньої пермі чергуються з морськими мілководними породами з фауною амонітів спільних з Індійськими й самарського ярусу Західного Уралу. Пізня перм виключно морська.
Центральна Індія – про верстки черепашкових вапняків з залишками раньопермських гастроподи, брахіоподи, криноідей та риб, виявлене серед порід серії кару.
У складчастих системах: Західноєвропейська каледонсько-герцинська система – палеогеографічно нагадує пізній карбон, але досить швидко рівний вологий клімат міняється на сухий аридний – весь пермський період, відповідно – початок ранньої пермі – темні глини з прошарками вугілля і рештками рослин, а друга половина ранньої та пізня перм – червоноколірні пісковики, конгломерати та алевроліти : в Північно-Німецькій западині, Саарській та Сілезький басейн, Тюрінгія, Богемія, окраїни Центрального плато, Армориканські та Пеннінські гори, Гарц тощо. Потужність від кількох до 1600 м. У Західних Судетах та Сілезії у відкладах нижньої пермі – ефузиви й туфи. У зв’язку з заальскою фазою на межі ранньої та верхньої пермі – відбулося ускладнення давніх структур, роздрібнення їх і, головне, поновлення значних низхідних рухів в області Північно-Німецкої западини, які призвели до величезної трансгресії з півночі – цехштейновий басейн на заході досяг підніжжя каледонських герциніди; на півдні – інгресував у глиб герцинських споруд Германії, а на сході поширився до Сілезького басейну, Свентокшишських гір, Брестської западини та Прибалтійської синеклізи.