Підприємству пропонуються наступні рекомендації:
1. Проводити активну політику нарощування власного капіталу в цілях збільшення власних оборотних коштів;
2. Проводити активну політику по відновленню платоспроможності і ліквідності балансу;
Для поліпшення фінансового положення підприємству необхідно:
1. Стежити за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;
2. Контролювати стан розрахунків по прострочених заборгованостях; необхідно розширити систему авансових платежів;
3. Своєчасно виявляти недопустимі види дебіторської і кредиторської заборгованості, до яких в першу чергу відносяться: прострочена заборгованість постачальникам і прострочена заборгованість покупців понад три місяці, прострочена заборгованість по оплаті праці і по платежах до бюджету, позабюджетні фонди. Так несвоєчасно погашені заборгованості перед бюджетом і позабюджетними фондами можуть привести до значних штрафних санкцій.
4. Поповнити власний оборотний капітал.
В цілях підвищення ефективності використання основних засобів необхідно продовжувати підвищення рівня фондовіддачі.[24,c.28]
В цілях відновлення платоспроможності і ліквідності підприємства пропонується:
1. Підвищити абсолютну ліквідність балансу, оскільки абсолютна ліквідність дозволяє здійснити платежі по найбільш термінових зобов'язаннях. Основним чинником підвищення рівня абсолютної ліквідності є рівномірне і своєчасне погашення дебіторської заборгованості;
2. Необхідно підвищити рівень проміжної ліквідності. З цією метою необхідно сприяти зростанню забезпеченості запасів власними оборотними коштами, для чого слід збільшувати власні оборотні кошти і обгрунтовано знижувати рівень запасів.
Шляхи вдосконалення управління грошовими потоками
На підставі проведеного аналізу можна зробити вивід, що ТОВ, не дивлячись на приплив грошових коштів (позитивний чистий грошовий потік) в аналізованому періоді, часом відчувало дефіцит грошових коштів, необхідних для своєчасного погашення кредиторської заборгованості і фінансування розвитку виробництва.
Основними причинами дефіциту грошових коштів можуть бути як зовнішні, так і внутрішні джерела.
Зовнішні джерела:
- невизначене фінансове становище;
- зміни податкового законодавства;
- висока вартість і короткостроковий характер позикових засобів;
- інфляція.
Внутрішні джерела:
Недоліки в системі управління фінансами:
- слабке фінансове планерування;
- відсутність управлінського обліку;
- втрата контролю над витратами;
- низька кваліфікація кадрів.
Наслідками дефіциту грошових коштів підприємства в звітному періоді є:
- Затримки у виплаті заробітної плати (з відповідним зниженням продуктивності праці персоналу);
- Зростання КЗ перед постачальниками і бюджетом;
- Підвищення долі простроченої заборгованості по отриманих кредитах;
- Зростання тривалості фінансового циклу;
- Зниження ліквідності активів і рівні платоспроможності підприємства;
- Зниження рентабельності використання власного капіталу і активів.
Т.ч. можна визначити рішення, що наводять до зростання грошових коштів:
- Залучення позикового капіталу;
- Збільшення поточних (короткострокових) зобов'язань;
- Зменшення позаобігових активів, наприклад, через використання прискореної амортизації;
- Зниження дебіторської заборгованості;
- Збільшення кредиторської заборгованості, наприклад, придбання матеріалів з відстроченням платежу.
Стимулювання джерел грошових коштів можна виробити за допомогою зовнішніх джерел фінансування:
- торгівельні кредити;
- кредити банків;
- коштовні папери і векселі;
- факторинг;
- короткострокова оренда.
Підставою для ухвалення рішення про вибір джерела фінансування може бути альтернативна вартість засобів.
Прискорення залучення грошових коштів в короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
збільшення розміру цінових знижок за готівковий розрахунок по реалізованій покупцям продукції;
забезпечення часткової або повної передоплати за вироблену продукцію, що має високий попит на ринку;
скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;
прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;
використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості — обліку векселів, факторингу, форфейтингу;
прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу знаходження їх в дорозі, в процесі реєстрації, в процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і тому подібне).[46,c.127]
Уповільнення виплат грошових коштів в короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
використання флоута для уповільнення інкасації власних платіжних документів;
збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту:
заміни придбання довгострокових активів, які вимагають оновлення, на їх оренду (лізинг);
реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їх видів в довгострокових.
Зростання об'єму позитивного грошового потоку ТОВ в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення об'єму власного капіталу;
залучення довгострокових фінансових кредитів;
продаж (або здача в оренду) невживаних видів основних засобів.
Зниження об'єму негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
скорочення об'єму і складу реальних інвестиційних програм;
відмови від фінансового інвестування:
зниження суми постійних витрат підприємства.
Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані із забезпеченням зростання його інвестиційної активності. У системі цих методів ТОВ можуть бути використані:
збільшення об'єму розширеного відтворення операційних позаоборотних активів;
прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їх реалізації;
здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства;
активне формування портфеля фінансових інвестицій;
дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.[47,c.111]
Для збільшення прибутку і підтримки стабільної роботи підприємства в перспективі необхідно постійно проводити аналіз і оцінку діяльності підприємства в різних аспектах господарювання.
Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.
За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства. Фінансова стратегія підприємства забезпечує:
* формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
* виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
* відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;
* визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.