Контрольная работа по Финансовому рынку (стр. 2 из 3)

Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку, що діє в банках України, факторингові операції відображаються на спеціальному балансовому рахунку. За дебетом рахунка проводяться суми платіжних доручень, перерахованих банком-посередником на рахунки постачальників, а за кредитом рахунка проводяться суми, виплачені покупцям згідно з платіжними дорученнями. Облік платіжних документів ведеться банком-посередником на позабалансовому рахунку "Розрахункові документи за факторинговими операціями".

Розрізняють такі форми факторингу, який надається банком:

– за методами надання, який, у свою чергу, поділяється на: разовий; відповідно до відкритої кредитної лінії; резервний (гарантований) із заздалегідь обумовленою датою надання, або ж з наданням у міру виникнення потреби;

– за способом виплати відсотків: відсотки виплачуються в разі закінчення строку користування факторингом; виплачуються по закінченні обумовленого періоду (місяця, кварталу, півріччя, року).

Факторингові операції можна класифікувати за багатьма ознаками.

aЗалежно від мети здійснення операції розрізняють класичний та забезпечувальний факторинг. За класичним факторингом відбувається фінансування клієнта під відступлення права грошової вимоги. Забезпечувальний факторинг передбачає використання відступленого права грошової вимоги в якості своєрідного засобу забезпечення грошового зобов'язання клієнта перед фактором (наприклад, за кредитним договором).

aЗалежно від повідомлення боржника про посередництво банку виділяють відкриті та закриті факторингові операції. Відкритафакторингова операція має місце тоді, коли боржники повідомляються про участь в банківській операції. При реалізації закритоїфакторингової операції боржники не повідомляються про посередництво банку (але в даний момент можливість його використання в Україні чинним законодавством не передбачена).

aЗа видами здійснюваних операцій розрізняють два види факторингу — конвенційний (широкий) і конфіденційний (обмежений). Історично першим; виник конвенційний факторинг. У сучасних умовах це — універсальна система фінансового обслуговування клієнтів, що включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками і покупцями, страхове кредитування, представництво і т.д. За клієнтом зберігається тільки виробнича функція. Така система дозволяє підприємству-клієнту скорочувати витрати виробництва і реалізації продукції. Таке факторне обслуговування звичайно створюється з «дисконтуванням фактур». Це означає, що банк купує у свого клієнта право на одержання грошей від покупців, при цьому відразу ж зараховує на його рахунок біля 80% вартості вивантаження, а іншу суму — в обумовлений термін незалежно від надходження грошей від дебітора. По суті це кредит під товари відвантажені, за які клієнт сплачує оговорений відсоток. У останні роки широке поширення одержав конфіденційний факторинг, що обмежується виконанням тільки деяких операцій: поступка права на одержання грошей, сплата боргів і т.п. Переваги цього виду факторингу для клієнта полягають у тому, що він є більш незалежним від банку.

aЗалежно від права регресу факторинг поділяється на безрегресний, регресний та з частковим регресом. При безрегресному факторингу фактор не має права зворотної вимоги до клієнта і приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням боржником відступленого грошового зобов'язання За умови реалізації регресного факторингу фактор має право, у разі порушення боржником свого зобов'язання, звернутися з відповідною вимогою до клієнта. Факторинг зчастковим регресом передбачає розподіл ризику, що виникає у зв'язку з порушенням боржником відступленого зобов'язання, між фактором і клієнтом.

aЗа сектором ринку, на якому здійснюються факторингові операції розрізняють внутрішній та міжнародний факторинг. При внутрішньому факторингу постачальник, покупці та фактор перебувають під юрисдикцією однієї країни. При міжнародному – суб'єкти угоди знаходяться під юрисдикцією різних країн [4].

У світовій практиці діють такі види факторингового обслуговування:

– купівля рахунків із знижкою і з оплатою фактору;

– взяття на себе фірмою-фактором (чи банком) усіх операцій з обліку продажів компанії з веденням рахунків її дебіторів, підготовкою регулярних звітів про стан рахунків та інкасації боргу;

– надання гарантій повної оплати товару навіть у тому разі, якщо покупець прострочить або взагалі не сплатить борг.

Як показує практика і дослідження вітчизняних та іноземних спеціалістів, факторингове обслуговування найбільш ефективне для малих і середніх підприємств. Використовуючи факторингові операції, фірма не тільки набуває доброї репутації, але й може розраховувати на знижку за негайну оплату, як правило, в розмірі 2-3% суми платежу. Постачальники одержують кошти негайно, зменшують свій ризик, пов'язаний з можливою неплатоспроможністю клієнта, і згодом можуть надати підприємству кращі умови платежів.

Зазвичай, подібні послуги надаються великим фірмам, котрі мають великий торговий оборот. Розмір комісійних оборотів становить від 1,5 до 2,5%. Тому не кожне підприємство може скористатися послугами факторингової компанії.

Так, факторинговому обслуговуванню не підлягають підприємства:

–з великою кількістю дебіторів,

–заборгованість кожного з яких виражається невеликою сумою;

–які займаються виробництвом нестандартної або вузько-спеціалізованої продукції;

–будівельні та інші фірми, які працюють із субпідрядниками;

–які реалізують свою продукцію на умовах післяпродажного обслуговування і практикують компенсаційні (бартерні) угоди;

–які укладають із своїми клієнтами довгострокові контракти і виставляють свої рахунки після завершення певних етапів роботи чи до здійснення поставок (авансовий платіж).

Факторингові операції також не проводяться за борговими зобов'язаннями фізичних осіб, філій або відділень підприємства. Подібні обмеження пов'язані з тим, що в наведених випадках факторинговій компанії (банку) надто складно оцінити кредитний ризик, а також невигідно брати на себе підвищений обсяг робіт і додатковий ризик, який виникає при перевідступленні таких вимог, оплата яких може не проводитися в строк через невиконання постачальниками своїх договірних зобов'язань.

Необхідною умовою використання факторингу як фінансової послуги високої вартості для постачальника є вимога виробництва товарів та послуг високої якості з перспективою швидкого розширення виробництва і збільшення прибутку. Тільки в цьому разі тимчасові причини ненаявності грошових коштів, пов'язані з невчасним погашенням боргів кредиторами, наявністю понаднормативних запасів і ризиком виробничого процесу, які викликають використання факторингових операцій, можуть виправдати себе економічно.

Головна мста факторингового обслуговування – інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних їм платежів. Ця послуга може надаватися фактором клієнту як без фінансування, так і з фінансуванням:

–у першому випадку клієнт факторингової компанії (банку), відвантаживши продукцію, пред'являє рахунки своєму покупцю через фактора, завдання котрого одержати на користь клієнта платіж у строки згідно із господарським договором (зазвичай – 30-120 днів);

–у іншому випадку факторингова компанія купує рахунки-фактури у клієнта на умовах негайної оплати 80-90% вартості відвантаження, тобто авансує обіговий капітал свого клієнта (дисконтування рахунків-фактур).

Отримання такої послуги найповніше відповідає потребам підприємств, оскільки дозволяє їм через посередництво фактора перетворити продаж з відстрочкою платежу на продаж з негайною оплатою і в результаті пришвидшити рух свого капіталу.

Типова операція факторингу відбувається у такій послідовності (див.рис.1):

Рис. 1. Механізм реалізації факторингової послуги

1.Поставка товару (надання послуги) на умовах відстрочення платежу.

2.Поступка права вимоги боргу за поставкою банку.

3.Виплата дострокового платежу з регресом/без регресу (до 90%від суми поставки) залежно від вибору продукту: удень поставки, за графіком, в останній день відстрочки).

4.Оплата за поставлений товар.

5.Виплата залишку коштів (від 10%,після оплати покупцем) за мінусом комісії.

У банку процес надання факторингових послуг починається звивчення поданих до банку документів та визначення умов йогоотримання на основі Положення "Про надання факторингу комерційним банком підприємствам".

Для факторування підприємств у банк подаються такі документи:

–копія статуту юридичної особи, затверджена згідно з чинним законодавством;

–картка із зразками підписів та відбитком печатки підприємства, заповнена за встановленою формою та затверджена нотаріально або банком, що обслуговує клієнта, – при факторуванні клієнтів, які не мають розрахункового рахунку в комерційному банку;

–лист-заява на отримання факторингу з підписом однієї з осіб, що мають право першого підпису;

–баланс за останню звітну дату з відміткою податкової інспекції;

–контракт чи договір позичальника зі своїм контрагентом;