Обчислимо рентабельність виробничих фондів за наступною формулою:
Р
Rвф = ―――――― х 100% , (1.19)
ОВФ + ОбВФ
де Р – чистий прибуток, тис. грн.; ОВФ, ОбВФ –середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних виробничих фондів.
А також визначимо і виміряємо рентабельності виробничих фондів на ВАТ “Надія”. Вихідні та розрахункові дані наводимо в табл. 2.9, а першоджерело даних – в дод. А ,Б, В.
Таблиця 2.9
Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробництва фондів
| Номер рядка | Показник | Період | |
| 2001 | 2000 | ||
| 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. | Чистий прибуток, тис. грн.Чиста виручка від реалізації продукції, тис. грн.Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.Середньорічна вартість оборотних виробничих фондів (запасів), тис. грн.Середня вартість виробничих фондів, тис. грн.Коефіцієнт фондомісткості продукції, коп. на 1 грн. Коефіцієнт закріплення обігових коштів, коп. на 1 грн.Рентабельність реалізованої продукції, коп. на 1 грн.Рентабельність виробничих фондів, коп. на 1 грн. | 15,4 42,9 43,2 4,35 47,55106,99 10,14 35,90 32,39 | 2,2 32,9 47,35 2,15 49,5 143,92 6,53 6,69 4,44 |
Отже, у звітному періоді рентабельність виробничих фондів становила 32,39 %, а попередньому – 4,44 %, тобто вона збільшилась у звітному році порівняно з попереднім на 27,95%.
Визначимо вплив чинників на зміну рівня рентабельності виробничих фондів:
1) збільшення частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції спричинило підвищення рівня рентабельності на 19,42% (23,86 – 4,44), де 23,86 = 35,9 : (143,92 + 6,53) х 100%.
Тобто тут ми визначаємо, на скільки пунктів змінився б рівень рентабельності фондів, якби вони використовувались з ефективністю попереднього періоду. Тим самим виокремлюємо вплив прибутку реалізованої продукції;
2) збільшення фондомісткості, або зменшення фондовіддачі основних виробничих фондів, призвело до збільшення рентабельності фондів на 7,76% (31,62 – 23,86), де 31,62 = 35,9 : (106,99 + 6,53) х 100%.
У цьому випадку включається вплив коефіцієнта закріплення обігових коштів, оскільки в розрахунку він береться на рівні попереднього періоду;
3) збільшення коефіцієнта закріплення оборотних виробничих фондів спричинило підвищення рентабельності на 0,77% (32,39 – 31,62).
Таким чином рентабельність фондів за наведеними чинниками загалом підвищилась на 27,95% (19,42 + 7,76 + 0,77), що відповідає загальній зміні рентабельності фондів за звітний період порівняно з попереднім.
Аналізуючи рентабельність ВАТ “Надія” у звітному році порівняно з попереднім, ми бачимо, що відбулось значне підвищення рентабельності даного підприємства. До цього призвела дія багатьох факторів. Але найважливішими з них були підвищення обсягу реалізації продукції, чистого прибутку, а також зменшення операційних, адміністративних витрат.
ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Міру прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Адже в умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток. А це можна зробити наступними методами:
1) нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
2) здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
3) зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;
4) з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;
5) кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
6) грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;
7) вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.
Останні три напрями чималою мірою залежать від сумлінності, кваліфікації економістів, бухгалтерів, фінансистів[5, С. 67].
При укладанні угод з покупцями дуже важливо домовитись про оптимальні ціни на товари, роботи, послуги, строки їх перегляду у зв’язку з інфляційними процесами, змінами на ринку.
Важливо при визначенні показників прибутковості підприємства враховувати фактор інфляції. Адже періоди зростання інфляції створюють несприятливі умови для інвестиційної діяльності. Ймовірність прийняття помилкових інвестиційних рішень в цей період різко зростає. І передусім тому, що в умовах високих темпів інфляції значно спотворюється звітна бухгалтерська інформація підприємства. Використовуючи цю інформацію, інвестори та інші користувачі бухгалтерської звітності підприємства проводять його фінансовий аналіз, в тому числі і аналіз показників рентабельності, ризикуючи отримати помилкові результати і далеку від реальної картину фінансового стану підприємства. Щоб уникнути впливу інфляції на розрахунок фінансових коефіцієнтів прибутковості підприємства, які є одними з найзначущіщих показників при проведенні фінансового аналізу, і для визначення їх реального значення необхідно виконати:
- коригування бухгалтерської звітності за поточним рівнем цін;
- розрахунок реальних фінансових коефіцієнтів на основі скоригованої за рівнем інфляції бухгалтерської звітності;
- порівняння фінансових коефіцієнтів, розрахованих до і після коригування.
Ці кроки є дуже важливими при визначенні показників рентабельності, адже здійснюючи їх аналіз в період високих темпів інфляції одержують завищені значення цих показників, що не дає змогу об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства. Тому підприємству потрібно проводити коригування бухгалтерської звітності підприємства відповідно до рівня цін за період часу, що досліджуються; використовувати об’єктивні й відповідні щодо коригованої статті індекси цін [19, С.58-59].
Проте коригування бухгалтерської звітності підприємства має значення тільки в умовах високих темпів інфляції. При низькій інфляції спотворення незначні і ними можна нехтувати. Мінімально допустимий рівень інфляції для коригування бухгалтерської звітності підприємства становить 10% на рік. Оскільки в 2001 році рівень інфляції був нижчий за 10%, то потреби в коригуванні показників звітності для ВАТ “Надія” не виникало.
Одним з найважливіших шляхів підвищення рентабельності даного підприємства є наступні:
1) покращення маркетингу, пов’язане з коригуванням стратегії і тактики маркетингу. Для ВАТ “Надія” це є дуже важливим аспектом діяльності. Адже на даному підприємстві маркетингу приділяється незначна увага, неефективно працює відділ маркетингу, внаслідок чого підприємство втрачає багато потенційних споживачів і ринків збуту продукції. Удосконалення роботи відділу маркетингу передбачає:
- виробляти тільки те, що безумовно буде купуватися, тому підприємству потрібно згрупувати свою продукції за ознакою рентабельності і зосередити свою увагу на тій продукції, яка є високорентабельною, також потрібно удосконалювати продукцію з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну продукцію зняти з виробництва;
- організовувати виробничий процес так, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;
- постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;
- приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Адже реклама є дуже важливим засобом доведення інформації про підприємство, продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів. І ця реклама повинна бути ефективною, тобто вона повинна сприяти існуванню зворотного зв’язку, який іде від споживача, на якого направлена інформація, до фірми-відправника інформації. Для ВАТ “Надія” реклама є вагомим засобом, за допомогою якого підприємство зможе підвищити попит на свою продукцію, що призведе до збільшення обсягів продажу, прибутку і рентабельності. Бо та реклама, яка використовується підприємством, є не досить ефективною. ВАТ “Надія” потрібно виділяти більше коштів на рекламу і розширювати її на телебачення, газети, журнали;
2) підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості, покращення дизайну, зовнішнього вигляду продукції;
3) усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);
4) чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції;
5) підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції.