У свою чергу, ці податки можуть поділятися на:
• особисті — тобто ті, які враховують платоспроможний або сімейний стан платника, коли сплачується податок з величини отриманого доходу;
• реальні — ті, які сплачуються незалежно від індивідуальних фінансових можливостей платника (чи то юридична, чи фізична особа). До них можна віднести, наприклад, податок на землю. Ці податки сплачуються незалежно від того, які доходи і в яких розмірах отримує платник податку.
Сьома ознака — за порядком використання податкові платежі поділяються на:
• загальні, тобто ті, які надходять до державного бюджету. Вони не мають особливого призначення, спрямовуються на проведення загальнодержавних заходів і можуть бути використаними для покриття будьяких витрат держави або місцевих бюджетів;
• спеціальні податкові платежі справляються в спеціальні фонди і можуть бути використані лише за цільовим призначенням для фінансування окремих раніш визначених заходів. Восьма ознака — за суб'єктами сплати:
1. Юридичні особи. Вони сплачують прямі, непрямі податки, збори в цільові фонди;
2. Фізичні особи сплачують:
• податок з доходів фізичних осіб;
• податок на промисел;
• плата за землю;
• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• мито;
• державне мито;
• внески (індивідуальні) на державне пенсійне страхування;
• внески на страхування на випадок безробіття;
• торговельний патент;
• єдиний податок (для тих фізичних осіб, які здійснюють свою підприємницьку діяльність за спрощеною формою сплати податку та бухгалтерського обліку;
• місцеві податки та збори.
Податки можуть справлятися такими способами:
1. Кадастровий — (від слова кадастр — таблиця, довідник) коли об'єкт податку диференційований на групи за певною ознакою. Перелік цих груп та їх ознаки заносяться до спеціальних довідників. Для кожної групи податків встановлюється індивідуальна ставка. Такий метод характерний тим, що розмір податку не залежить від доходності об'єкту.
Прикладом такого податку є податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Він справляється за встановленими ставками залежно від обсягу двигуна транспортного засобу.
2. На підставі декларації.
Декларація — документ, в якому платник падатку приводить розрахунок доходу та податку з нього. Характерною особливістю цього методу є те, що сплата податку відбувається після отримання доходу та особою, що отримала дохід.
3. Із джерела.
Цей податок вноситься особою, що виплачує дохід. Тому справляння податку відбувається до отримання доходу, причому отримувач доходу отримує його зменшеним на суму податку.
Наприклад, податок з доходів фізичних осіб. Цей податок сплачується підприємством чи організацією, де працює фізична особа. До виплати заробітної плати із неї вираховується сума податку та перераховується до бюджету. Залишок суми виплачується працівнику. Контрольні питання до теми
1. Як класифікуються податки, збори, платежі:
1) за належністю їх до рівня суб'єктів, які отримують податкові платежі?
2) за місцем, які вони займають в ціні виробу або послуги?
3) за джерелами податкової бази?
4) за об'єктом оподаткування?
5) за методом розрахунку ставок оподаткування?
6) за засобом вилучення?
7) за порядком використання?
8) за суб 'єктами сплати?
3. Якими способами можуть справлятись податки, збори, платежі?
РОЗДІЛ 7 ПЕРЕКЛАДАННЯ ПОДАТКІВ
Держава зобов'язана розширювати коло платників податків, що є одним з напрямів наповнення бюджету. Одним з методів такого розширення є перекладання податкових платежів з одних об'єктів на інші. Підприємство зі своєї сторони з метою зменшення податкового тягаря теж бажає перенести деякі податки або хоча б їх частину на іншого платника. Тому і постає проблема перекладання податків як одна із найважливіших проблем сьогодення.
Процес перекладання податків має досить давню історію й застосовувався в світі ще в середніх віках і досить активно використовувався платниками податків.
Проблему перекладання податків розглядав М. Тургенев у своїй праці «Досвід теорії податків», у якій він висунув нове в умовах тогочасної Росії завдання, яке актуальне й донині, — заздалегідь вивчати й прогнозувати можливі наслідки від запровадження і зміни податків: «Через вади попереднього дослідження вибір податків буває часто невигідним для уряду. Бажаючи накласти подать на одного, уряд накладає її насправді на іншого. Бажаючи запровадженням податі обмежити прибуток купця, він замість того тільки змушує споживача платити за товари, що купуються дорожче, а виграш купця не зменшується. Іноді уряд, накладаючи великі податі на предмети розкоші, сподівається, що ці податі не заподіють шкоди нікому, крім багатих і розкошуючих людей, але ці багаті люди без натуги відмовляються від споживання цих предметів, а ось ті, хто займався перероблюванням і продажем їх, унаслідок знищення попиту, повинні облишати свої заняття, братися за інші або розоритися».
В загальному вигляді перекладання податків є процес повного або часткового перерозподілу сплати податків між різними суб 'єктами оподаткування, які мають між собою господарські та економічні взаємовідносини. Суб'єкт оподаткування перекладає свої податкові обов'язки на іншого. За цих умов перекладання сплати податку може здійснюватися як на іншу юридичну, так і фізичну особу, чи звичайних громадян як споживачів продукції. Такому перекладанню податків сприяє держава через запровадження різних податків на споживання та непрямих податків. При цьому визначається як формальний платник податку, так і фактичний. Так, практично і фактично платником акцизного збору, податку на додану вартість та інших податків є кінцевий споживач — громадянин, хоча формально ці податки сплачує виробник, тобто юридична особа. Можливе перекладання податків і між юридичними особами, коли, наприклад, виробник підакцизного товару перекладає обов'язки сплати цього податку на торговельне підприємство, при цьому товар відпускається за ціною, нижчою на суму акцизного збору.
Економічна теорія перекладання податків має велике значення для всіх суб'єктів цього процесу.
По-перше. За допомогою перекладання податків відбувається більш повне дотримання принципу ефективності розподілу та рівня важливості податкового тягаря між платниками податку. Причому цей процес здійснюється без особливих суперечок між платниками податків і відбувається на добровільній основі.
По-друге, цей процес захоплює різні аспекти соціально-економічного життя суспільства, справляє суттєвий вплив на нього і проводиться в прихованій формі, яка особливо не афішується.
По-третє, рушійною силою перекладання податків є, перш за все, фіскальна політика держави і бажання суб'єкта сплати податку зменшити свій податковий тягар.
При вивченні теорії перекладання податків постають різні проблеми, до головних з яких відносяться:
• роль та місце державної податкової політики в цьому процесі;
• умови, які потрібні для здійснення цього процесу;
• суб'єкти проведення перекладання податків;
• сфера дії та широта охоплення цієї проблеми;
• вплив різних чинників на проведення перекладання та інше. Вперше теоретичні дослідження з цього питання були про ведені ще в XVII ст. Проте досить повного та закінченого тео ретичного дослідження з цього питання досі немає. Складність проведення цього дослідження полягає в тому, що:
• цей процес має прихований характер, тобто на поверхні його неможливо визначити, та за ним відкрито спостерігати, відсутні будь-які статистичні показники, які можна було б застосувати в математичних або статистичних розрахунках;
• перекладання податків стосується загальних питань функціонування економіки і має відношення до різних загальноекономічних показників, таких, як попит, пропозиція, ціна, вартість капіталу, споживання, збереження коштів, фінанси і в кінцевому випадку — податковий тягар підприємства;
• за сучасних умов господарювання перекладання податків між платниками відбувається на ринкових засадах. Розв'язати цю проблему суперечливо, оскільки викликає протистояння в суспільстві. Збільшення з боку держави акцизного збору призводить до того, що ціна підвищується, і виробник бажає перекласти цей податок на споживача. Але при зростанні ціни попит на цей товар зменшується і споживач переходить на споживання альтернативного йому аналога, при цьому акцизний збір знову лягає податковим тягарем на виробника. Тому останній вимушений для зниження ціни зменшувати свій прибуток. У цьому процесі відбувається стихійне перекладання податків без явно виражених конфліктів;
• перекладання податків носить дуже динамічний, постійно змінний характер, причому зміни відбуваються настільки швидко, що за ними складно простежити і їх проаналізувати.
• у цьому процесі стикуються інтереси трьох суб'єктів господарсько-фінансового процесу: держави, яка зацікавлена в справлянні податків у повному обсязі (і в основному її цікавить платник податку), інші учасники цього процесу — виробник та споживач, які зацікавлені в зменшенні свого податкового тягаря. Тому боротьба, головним чином, ведеться між ними. Але при цьому держава виступає як арбітр у розв'язанні цієї проблеми.