• доступність — забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).
У цілому формування системи оподаткування відбувається на підставі взаємодії ринкового механізму та адміністративно-розподільчого механізмів. Це означає, що з урахуванням того, що податки за своєю суттю мають обов'язковий характер система оподаткування може будуватися лише на державному рівні. Але при формуванні системи оподаткування слід враховувати й ринкові чинники. До головних з них відноситься рівень розвитку:
• економіки держави в цілому;
• окремих регіонів та галузей національної економіки;
• добробуту населення та його доходів;
• витрати бюджету держави та їх обгрунтованість;
• підприємництва тощо.
Система оподаткування передбачає формування особливого податкового механізму, який в будь-який економічній системі повинен відповідати на наступні запитання: 1. Хто повинен сплачувати податки? Головним в цьому питанні є розподіл податкового тягаря між платниками податку — тобто юридичними та фізичними особами. В яких пропорціях
відбувається розподіл цього тягаря?
2. Які показники повинні визначатись при сплаті податків? (тобто визначення об'єкта оподаткування).
3. Розмір стягнення податку з кожного об'єкта оподаткування? (тобто ставки оподаткування).
Важливе значення у відповіді на ці запитання має вибір податкової бази, який має особливі підходи. До таких підходів відносяться:
1. Оподаткування результатів кінцевої діяльності платника податку (результатів виробництва, кількість наданих послуг, виконаних робіт).
2. Формування бази оподаткування на підставі різних видів ренти.
3. Оподаткування обігу реалізації товарів та виробів.
4. Оподаткування капіталу, нерухомості та майна.
5. Оподаткування споживача.
Контрольні питання до теми
1. Вкажіть базу методології оподаткування.
2. Які форми має податок як економічна категорія?
3. Які ви знаєте податкові відносини?
4. Що є основою системи оподаткування?
5. На яких умовах базується система оподаткування ?
6. На яких економічних законах базується система оподаткування?
7. В чому полягає головна мета системи оподаткування?
8. За якими принципами класифікував систему оподаткування А. Сміт?
9. Назвіть принципи побудови системи оподаткування в Україні.
РОЗДІЛ 9 ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
Податкова політика держави — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.
Зміст і цілі податкової політики можуть змінюватися залежно від об'єктивних та суб'єктивних факторів та обумовлені соціально-політичним ладом суспільства. Виокремлюють фіскальну та економічну цілі податкової політики (рис. 2.1 ).
Рис.2.1. Цілі податкової політики держави
Залежно від механізмів реалізації податкову політику держави поділяють на два типи — дискреційну і не дискреційну. Залежно від величини податкового тиску на виробників та споживачів ВВП її поділяють на три типи — справляння максимальних податків; помірну; високого рівня податкових стягувань з одночасним поверненням сплачених платежів через систему соціальних пільг та субсидій (рис. 2.2).
Рис. 2.2 Типи податкової політики
Формуючи свою податкову політику, держава, шляхом збільшення або скорочення маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення, може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню необхідної кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, формуванню збалансованої соціальної політики.
Податкова політика держави включає такі обов'язкові заходи:
• розробка стратегії та відповідної теорії розвитку податкової системи з проведенням всіх необхідних наукових розрахунків;
• визначення напрямів, принципів та порядку оподаткування;
• розробку заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей у економічній, політичній та соціальній сферах розвитку держави.
При виборі певної податкової політики визначають відповідні податкові системи, кожна з яких має задовольняти інтереси держави та її громадян на відповідних етапах становлення та розвитку економіки країни. З метою задоволення інтересів держави та підтримання вітчизняного товаровиробника використовують певний вид податкових ставок та податкових пільг.
У світовій практиці податкові ставки поділяють на:
• прогресивні, тобто коли ріст ставок податків випереджає ріст доходів громадян країни;
• регресивні, коли податкові ставки зростають повільніше, ніж дохід громадян;
• пропорційні, коли податковий тягар однаковий для всіх верств населення.
Податкові пільги на сучасному етапі вивчення податкового процесу класифікують за такими ознаками:
залежно від ступеня зниження податкових виплат:
• система пільг, що звільняє від оподаткування; • система пільг, що знижує податкові суми; залежно від ступеня впливу на податковий процес:
• вилучення; за видами платників — повні та часткові; за термінами дії — постійні та тимчасові; за видами об'єкта — майнові та прибуткові; за видами діяльності;
• знижки:
• податкові кредити:
• зниження ставки податків;
• зниження оподатковуваної суми;
• перенесення терміну сплати чи сплата податку частинами;
• повернення раніше сплаченого податку;
• зарахування раніше сплаченого податку.
Для податкової політики України сьогодні характерні такі форми податкових пільг:
• встановлення неоподатковуваного мінімуму ;
• вилучення визначених складових об'єкта оподаткування;
• зменшення податкових ставок;
• звільнення від оподаткування певних категорій населення;
• використання податкових кредитів.
Застосовуючи вказані вище форми у тому чи іншому співвідношенні, держава збільшує або зменшує податковий тягар, який лягає на плечі громадян країни. Величину податкового тягаря визначають на макро- та мікрорівнях.
На макрорівні його визначають як відношення величини податкових надходжень бюджету держави до величини ВВП у відсотках.
На мікрорівні (у межах підприємства) величину податкового тягаря можна визначати двома способами:
перший спосіб — це відношення податкових виплат підприємства до балансового прибутку
підприємства у відсотках;
другий спосіб — це відношення податкових виплат підприємства до обсягу продажу у відсотках.
Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює зміни в структурі виробництва, впливає на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави, недопущення росту дефіциту бюджету, а також забезпечує регулювання інфляційних процесів, стабілізацію фінансового стану держави та збалансованість бюджету.
Проблема податкової політики української держави на сучасному етапі полягає в оптимізації величини фінансових ресурсів, які мобілізуються до бюджетів різних рівнів і тих грошових засобів, що залишаються в розпорядженні суб'єктів господарювання та фізичних осіб і можуть бути спрямовані на формування фінансового капіталу і використовуються для поточного споживання.
Податкова система проявляється в податковій політиці. Існуюча в Україні податкова система має багато недоліків, які негативно позначаються на розвитку економіки, а саме:
• дять у розпорядження держави, справляється за допомогою непрямих податків. За таких умов об'єктом оподаткування є не лише дохід чи прибуток, а й витрати суб'єктів господарювання;
• податкова система не стимулює підприємницькі структури накопичувати фінансовий капітал та інвестувати його в основні та оборотні активи.
• чинна податкова система характеризується нестабільністю як за видами податків, базою оподаткування, податкових ставок, так і за методикою обчислення податків, термінів і порядку набрання ними чинності.
• у податковій системі України практично відсутні податки, пов'язані з майном (власністю);
• чинна податкова система неефективна з точки зору держави, але дуже вигідна для чиновників та недобросовісних платників податків, оскільки сприяє окремим платникам приховувати свої доходи, а іншим отримувати частину цих доходів шляхом «прикриття» несумлінних підприємців.
• податкова система, яка існує нині' в Україні, не створює умов для зменшення товарообмінних операцій в економіці України.
Сьогодні для економіки України не існує альтернативного та ефективного джерела поповнення державного бюджету, як через податки. На шляху пошуку такого джерела стоять наступні проблеми:
• наявність значного державного боргу, що складається із внутрішньої, зовнішньої заборгованості держави та величини кредиторської заборгованості бюджетних установ;
• дефіцит бюджету;
• великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження яких у найближчий час неможливо.
Тому перед податковою політикою України поставлене стратегічне завдання щодо планування забезпечення органічного поєднання нерозривних одне від одного завдань:
зростання добробуту громадян та стійкого росту економіки країни.