В міжнародній практиці векторами макроекономічної ефективності податкової політики вважають:
• можливість податкової політики збільшити джерела доходів до державного бюджету, що досягається двома методами: автоматичними заходами — розширенням податкової бази — та дискреційними заходами — зміна податкових ставок і застосування нових видів податків;
• можливість податкової політики формувати найбільш оптимальну базу оподаткування;
• забезпечення малозатратного механізму сплати податків;
• нейтральність податкової політики відносно стимулів до виробництва для вітчизняних товаровиробників, що досягається мінімумом затрат на справляння податкових платежів і мінімумом порушення виробничого процесу.
Побудова ефективної системи оподаткування можлива при науковому поєднанні наступних критеріїв (за інтерпретацією Паретто):
• критерій фіскальної достатності (максимальне забезпечення інтересів держави);
• критерій економічної ефективності (належне задоволення інтересів та потреб платників податків);
• критерій соціальної справедливості (забезпечення належного рівня соціальних гарантій для найменш забезпечених верств населення);
• критерій стабільності (формування стабільності впродовж певного періоду системи оподаткування для підвищення ефективності виробництва та полегшення роботи податкових органів);
• критерій гнучкості (можливість податкової системи вчасно реагувати на найменші зміни в економічній політиці держави). Розвиток податків в країнах з розвинутими ринковими
відносинами доповнювався та визначався розвитком економічної теорії. Економістами досліджувались проблеми відносно справляння податків, та виробництва, і, що громадяни одержують в обмін на податки, та яким чином можна ефективно організувати виробництво суспільних благ в обмін на податки. Ця теорія так званого суспільного сектора збагатила принципи оподаткування, сформульовані А. Смітом у частині ефективного використання податків при виробництві суспільних благ і неспотворювальної дії на економіку. Пройшовши удосконалення практикою і часом, сьогодні вони мають такий вигляд:
• відносна рівність зобов'язань;
Диференціація податків виробляється за умов чітких критеріїв, пов'язаних з результатами діяльності суб'єктів, а не з їхніми незмінними якостями. Відмінності в податках визначаються в можливостях платників. Поза залежністю від підходу до оподаткування мають враховуватися два критерії справедливості: рівність по горизонталі (рівність виплат для всіх, хто перебуває в однаковому становищі з огляду на обраний підхід) і рівність по вертикалі (диференціація податків має чітко віддзеркалювати деференціацію з огляду на обраний підхід);
• економічна нейтральність;
Цей принцип полягає в тому, що вплив податків на виробництво благ у приватному секторі, на розподіл ресурсів між економічними суб'єктами і на їхнє поводження має бути мінімальним. Подібно до принципу «не нашкодити», цей принцип несе в собі заклик: заради виробництва суспільних благ більше в економіці нічого не зачіпати;
• організаційна простота; Витрати на справляння податків мають бути мінімальними;
• гнучкість; Це здатність податкової системи адекватно реагувати на зміну економічної кон'юнктури;
• контрольованість податків з боку платників; Зарубіжний досвід організації податкової політики дає
підстави виокремити такі принципи:
• сума сплаченого податку має завжди дорівнювати вартості отримуваних від держави благ і послуг;
• усі податки повинні мати цільове призначення;
• знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду;
• платники податків мають бути поінформовані урядом про використання сплачених ними податків;
• нові податки вводяться лише на покриття відповідних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту;
• об'єктом оподаткування може бути лише дохід, а не його джерело і розмір витрат;
• податок повинен бути пропорційний доходу;
• прогресія оподаткування залежно від зростання доходу не повинна перевищувати третини доходу;
• умови оподаткування мають бути простими та зрозумілими платнику;
• податок слід справляти у зручний для платника час і прийнятним для нього методом;
• справляння податків має бути дешевим.
Податкова політика повинна бути гнучкою, оптимально пов'язувати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків, суттєво впливати на забезпеченість підприємств оборотними засобами. Реальне зниження податків можливе лише в державі з міцною економічною базою. Тільки тоді зниження ставки оподаткування призведе до зростання виробництва, що в подальшому й компенсує тимчасове зменшення податкових надходжень. На такому принципі й будують свою податкову політику провідні країни світу.
Важкий фінансовий стан економіки України на даному етапі розвитку проявився порівняно високому рівні бюджетного дефіциту та низькій нормі покриття бюджетних витрат.
Вироблення нової політики витрат передбачає формування власної бюджетної бази місцевих бюджетів і на цій основі — істотне розширення самостійності у питанні використання цих коштів.
За останні роки, у зв'язку зі зниженням частки державного сектора в економіці і скороченням втручання держави в економіку, податкова політика разом із виконанням регулюючих функцій, є одним із засобів забезпечення скорочення дефіциту бюджету. За умов становлення ринкової економіки.
Ця мета досягається шляхом розширення податкової бази і скорочення державних витрат на базі цілеспрямованого зниження податків, а не посиленням податкового навантаження на суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
При здійсненні податкової політики слід враховувати, що встановлення високого рівня податкового вилучення з метою вирішення передусім фіскальних завдань і наповнення бюджету не може бути основою податкової стратегії на якийсь тривалий час, оскільки заважає створенню нових підприємницьких структур і призводить до масових банкрутств. Як результат — триває спад виробництва, отже, різко скорочуються надходження до бюджету.
Метою державної податкової політики мають стати розвиток ринкової інфраструктури, подолання спаду виробництва, стабілізація економіки, стимулювання пріоритетних сфер діяльності і структурних зрушень.
В іншому випадку, підвищення рівня оподаткування неминуче викликає у підприємців прагнення перекласти податковий тягар на кінцевого споживача, коли до ціни товару входить сума податків. У результаті ціна за товар здебільшого перевищує ту ціну, яку спроможний заплатити покупець за продукцію. Зниження ж відпускної ціни ставить виробника на межу банкрутства, посилюються інфляційні процеси. Зростання податків на доходи підкручує інфляційну спіраль, збільшує реальні витрати.
Методи податкової політики виявилися досить високоефективними при розв'язанні соціально — економічних проблем, таких, як забезпечення мінімального рівня доходів не нижче прожиткового мінімуму через визначення відповідного неоподатковуваного мінімуму, встановлення системи податкових пільг для малозабезпечених верств населення.
Крім того, у період спаду економічної кон'юнктури спостерігається значне вивільнення робочої сили із виробництва, зростання кількості безробітних.
Таке становище потребує серйозних податкових заходів щодо розробки соціальних гарантій.
На сьогодні, важливе значення має узгодженість податкової системи з грошовими та кредитними важелями економічної політики. Забезпечення доходів бюджету — лише одне із завдань
податкової системи. Вирішуючи його, система податків не повинна при цьому паралізовувати процеси накопичення й зростання виробництва, порушувати соціальну справедливість, створювати деформації і перекоси в структурі економіки країни, гальмувати ринкові перетворення.
Контрольні питання до теми:
1. Дайте визначення податкової політики держави.
2. Назвіть та охарактеризуйте цілі податкової політики.
3. Охарактеризуйте складові податкової політики.
4. Назвіть типи бюджетно-податкової політики.
5. Дайте визначення дискреційної податкової політики.
6. Назвіть умови застосування стримуючої та стимулюючої податкової політики.
7. Охарактеризуйте не дискреційну бюджетно-податкову політику.
8. Розкрийте поняття різних систем оподаткування: регресивної, прогресивної та пропорційної.
9. Назвіть методи оцінювання рівня податкового навантаження.
10. Назвіть мету застосування податкових пільг.
11. Перерахуйте і охарактеризуйте види податкових пільг, які застосовують в економічно розвинених країнах.
12. Які види податкових пільг характерні для України на даному етапі формування податкової системи?
13. Назвіть відмінності у структурі податкової системи країн з високим рівнем економіки та країн з низькими доходами на душу населення.
14. Які вектори макроекономічної ефективності податкової політики відомі вам?
15. Перерахуйте і дайте характеристику кожному із критеріїв забезпечення побудови ефективної податкової політики держави.
16. Назвіть завдання та проблеми у сфері побудови податкової системи України на сучасному етапі та формуванні податкової політики нашої країни.