Разом з тим надходження збору у Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення за 1 квартал 1999 року склали 114,5 млн грн., чи 86,7% від плану на січень - березень і 28,6% від річного обсягу; збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття в Державний фонд сприяння зайнятості населення заданий період становили 110,4 млн грн., чи 81,8% від плану на січень - березень і 19,9% від річного обсягу.
Надходження збору за забруднення навколишньої природного середовища в зведений бюджет склали за 1 квартал 1999 року 8,4 млн грн., чи 69,3% від прогнозного показника на даний період і 19,3% від обсягу за рік. У Державний бюджет надійшло 1,4 млн грн., чи 39,6% від плану на 1 квартал 1999 року і 11% від річного плану.
У цілому невиконання надходжень запланованих бюджетних доходів зв'язано також з несвоєчасною і неповною сплатою суб'єктами підприємницької діяльності платежів у бюджети всіх рівнів, що привело до збільшення в 1 кварталі 1999 року суми недоїмки по сплаті цих платежів.
Так, заборгованість підприємств по сплаті податків і зборів перед бюджетом за січень — березень 1999 року виросла на 3705,8 млн грн., чи на 37,4, і на 1 квітня 1999 р. складала 13604,3 млн грн.
У загальній сумі заборгованості перед бюджетом за станом на 01.04.99 р. недоїмка складає:
Найбільші суми заборгованості на 1 квітня 1999 р. мають місце по м. Києву (1631,6 млн грн.) і областям: Дніпропетровської — 3676,4, Донецької — 1041,4, Полтавської — 891,1, Запорізької — 825,7, Харківської — 797,7, Луганської — 723,2, Київської — 583,0, Львівської — 513,1 млн грн. Заборгованість по них складає 10710,2 млн грн.,чи 78,7% загальної суми недоїмки підприємств перед зведеним бюджетом України.
Однієї з істотних причин невиконання надходжень у бюджет є внесення зміні в чинне законодавство після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 1999 рік». Так, тільки прийняття і введення в дію трьох законодавчих актів приведе до річних ненадходжень платежів у бюджет у сумі майже 2 млрд грн., зокрема:
— Закон України від 11.12.98 р. № 311-XIV «Про внесення змін у деякі закони України щодо сплати акцизного збору і ввізного мита і порядку сплати акцизного збору», що приведе до річних ненадходжень платежів у бюджет у сумі близько 420 млн грн.;
— Закон України «Про списання і реструктуризацію податкової заборгованості платників податків — цукрових заводів (комбінатів) по стану на 1 січня 1999 року і сільськогосподарських підприємств за станом на 1 січня 1999 року» — приведе до річних ненадходжень платежів у бюджет порядку 500 млн грн.;
— Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про податок на додаткову вартість» у частині продовження дії ст. 11 5 щодо переліку товарів критичного імпорту. Річні ненадходження платежів у бюджет із прийняттям даного Закону складають порядку 1 млрд грн.
РЕАЛЬНІСТЬ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ ЗАЛЕЖИТЬ БАГАТО В ЧОМУ ВІД ПРАВИЛЬНОСТІ ПРОГНОЗУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА МАЙБУТНІЙ БЮДЖЕТНИЙ РІК. ПРОРАХУНКИ ЦЬОГО ПРОГНОЗУВАННЯ Є ОДНІЄЇ З ОСНОВНИХ ПРИЧИН, ЩО ПОРОДЖУЮТЬ ПРОБЛЕМИ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ
За 1 квартал 1999 року в місцеві бюджети надійшло 2507,4 млн грн., чи 23,3% розрахункової суми доходів на рік
Рівень виконання дохідної частини бюджетів адміністративно-територіальних одиниць за січень — березень 1999 року досить істотно відрізняється. Так, якщо бюджет Київської області по доходах виконаний на 34,4% від розрахункового річного показника. Харківської — на 33,2%, те надходження доходів у бюджет Миколаївської області складають всего 12,8% від розрахункового річного показника, Рівненської — 13,4%.
За 1 квартал 1999 року в рахунок належної бюджетам адміністративно-територіальних одиниць дотації перелічено 344,8 млн грн., що складає 118,1 % від запланованого обсягу дотації на даний період.
На фінансування передбачених місцевими бюджетами заходів за 1 квартал 1999 року спрямовано 2797,9 млн грн., що складає 21,9% розрахункового обсягу річних призначень, врахованих при формуванні показників Державного бюджету на 1999 р. Найнижчий рівень виконання видаткової частини в місцевих бюджетах за даний період по Миколаївській області — 13,0% розрахункового обсягу річних призначень, Тернопільської — 15,3; Волинської — 15,3; Херсонської — 15,7; Сумський — 16,5; Кіровоградської — 16,9%. Найвищий — по м. Києву — 36,9%; Харківської області — 35,0; Одеської — 27,8; Київської—26,8%.
Варто підкреслити, що першочергові витрати бюджетів адміністративно-територіальних одиниць за січень — березень 1999 року профінансовані нижче середнього рівня загального виконання цих бюджетів. Так, витрати на охорону здоров'я профінансовані на 20,6% розрахункового річного обсягу призначень, утворення — на 21,4%, на фінансування соціального захисту і соціального забезпечення — на 18,2%, з них на допомогу родинам з дітьми — лише на 13,2%. У той же час витрати на зміст виконавчої влади профінансовані на 87,1 % розрахункового річного обсягу призначень, правоохоронної діяльності — на 42,0; житлового господарства — на 89,5; комунального господарства — на 51,8%.
Дефіцит Державного бюджету за 1 квартал 1999 року складає 178,3 млн грн., чи 0,7% валового внутрішнього продукту.
За рахунок Державного бюджету України за січень — березень 1999 року зроблено витрат на 3958,2 млн грн., що складає 74,0% від плану на 1 квартал 1999 року, чи 15,7% від обсягу на рік.
На фінансування соціального захисту і соціального забезпечення спрямовано 309,7 млн грн., чи 71,6% від плану на 1 квартал 1999 року, соціально-культурних закладів, установ і заходів — 185,0 млн грн., чи 38,9%, фундаментальних досліджень і сприяння науково-технічному прогресу — 32,1 млн грн., чи 29,6%, державне керування — 160,7 млн грн., чи 63,7%, заходу, зв'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи,— 232,3 млн грн., чи 85,1%, дотації республіканському бюджету Автономній Республіці Крим, обласним і міському (м. Севастополя) бюджетам — 344,8 млн грн., чи 118,1 % від плану на 1 квартал 1999 року.
Як видно з вищевикладеного, основною причиною бюджетних проблем є систематичне невиконання дохідної частини бюджету. У результаті держава виявляється не в змозі виконувати узяті на себе зобов'язання.
Реальність доходів бюджету залежить багато в чому від правильності прогнозування соціально-економічних процесів на майбутній бюджетний рік. Прорахунки цього прогнозування є однієї з основних причин, що породжують проблеми бюджетного планування.
Однак слід зазначити, що навіть максимально правильне планування доходів бюджету не являється достатньою умовою виконання дохідної і видаткової частини бюджету через негативну практику внесення, що має місце, змін у чинне законодавство по податково-бюджетних питаннях 1999 бюджетного року після прийняття Закону України про Державний бюджет на даний рік. Так, цього року через прийняття трьох законів бюджет недоодержить близько 2 млрд грн.
Необхідно підкреслити, що незадовільний стан виконання бюджету негативно впливає на економічні процеси в цілому. Невиконання бюджетних зобов'язань приводить до виникнення нових неплатежів, підриваючи тим самим основи ринкового механізму.
Бюджетна політика, спрямована на постійне скорочення витрат, без цілеспрямованих дій по збільшенню дохідної частини бюджету може привести до розвалу економіки держави.
Вирішити задачу збільшення доходів держави не можна лише шляхом адміністративного тиску, не створивши при цьому для підприємств ефективних економічних стимулів для сплати податків. Варто скоротити податкові пільги, однак це скорочення не повинне бути механічним. Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності і важливості для суспільства того чи іншого виду діяльності.
Велика кількість податкових пільг для одних підприємств означає високі податкові ставки для інших, що змушує останніх ховати свої доходи з метою збереження конкурентноздатності.
При зменшенні податкових пільг з'явиться можливість цілеспрямовано використовувати видаткову частину бюджету для підтримки деяких пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку суспільства.
1. Макроекономічні показники за 1-ше півріччя 2000 р.// Фінанси України. — 2000. - № 10. - С. 75.
2. Видатки державного бюджету України// Фінанси України. — 2000, - № 5. - С. 76.
3. До проблеми виконання державного бюджету України// Бізнес-інформ. — 1999. - № 9-10. - С. 45.
4. Азаров В., Турчанко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63.
5. Богиня Д., Волинський Г. До питання щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. України. — 1994. - № 3. — С. 29—34.
6. Браунинг П. Современные экономические теории. — М.: Экономика, 1986. — 160 с.
7. Деркач М. Формування фінансової бази регіонів // Екон України. - 1995. - № 1. - С. 12-21.
8. Епифанов А. О. Механизм регулирования комплексного социально-экономичсского развития обласного региона в условиях перехода к рынку. — Харьков: Основа, 1993. — 76 с.
9. Іванух Р., Крижановський Б. Економічні реформи і розвиток продуктивних сил України // Екон. України. — 1994. — № 3. — С. 35— 44.
10. Мкконнеа К. Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. — К.: Хагард-Демос, 1993. — 785 с.
11. Мінстат про випуск цінних паперів в Україні // Фінанс. Україна. — 1995. - № 43. - С. 41.
12. Покритая А., Зверям» М. Сучасна криза і практика реформ // Екон. України. - 1994. - № 7. - С. 14-25.
13. Федосов В. М; Огородник С. Я; Сутормина В. И. Государственные финансы. — К.: Либідь, 1991. — 276 с.
14. Финансово-кредитный словарь: В 3-х т. — М.: Финансы и статистика, 1984. - Т. 1. - 511 с.
15. Финансово-кредитным словарь: В 3-х т. — М.: Финансы н статистика, 1986. - Т. 2. — 511 с.
16. Финансово-кредитный словарь: В 3-х т. — М.: Финансы к статистика, 1988. — Т. 3. - 511 с.
Структура бюджету України