Важливу роль у процесі вдосконалення міжбюджетних відносин відіграло прийняття 21 червня 2001 р. Бюджетного кодексу України. Однак поряд із позитивними напрацюваннями Бюджетного кодексу і прийнятих для його розвитку нормативних актів залишається низка невирішених проблем. Зокрема, формульний порядок розрахунків доходів, запроваджений у 2001 р. і закріплений у Бюджетному кодексі, не охопив бюджети міст районного значення, селищ і сіл. Як і за попередніх умов, досить обмеженими залишаються можливості селищних і сільських рад у збільшенні дохідної бази відповідних бюджетів. Особливого значення у зв’язку з цим набуває проблема подальшого зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів, які є фундаментом бюджетної системи і фінансовою основою місцевого самоврядування.
З метою подальшого вдосконалення міжбюджетних відносин потрібно:
— проводити чітке розмежування повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядуванням, відповідно до якого має здійснюватися розмежування фінансових ресурсів;
— забезпечувати органи місцевого самоврядування бюджетними ресурсами, достатніми для виконання делегованих повноважень державної влади;
— формувати сприятливі умови для нарощування власної дохідної бази місцевих бюджетів, як основного джерела фінансування власних повноважень;
— розробляти механізм компенсації втрат власних доходів місцевих бюджетів, які виникають у зв'язку з наданими державою пільгами за податкам та іншими платежами;
— відновлювати механізм надання додаткових дотацій місцевим бюджетам за перевиконання запланованих показників загального фонду державного бюджету, в якому слід враховувати виконання вказаних показників на рівні окремого місцевого бюджету, а не області загалом;
— законодавчо визначати порядок коригування власної дохідної бази місцевих бюджетів і встановлювати перелік чинників, які можуть при цьому бути враховані;
— під час розрахунку бюджетних трансфертів враховувати сформовану мережу бюджетних установ, а також стан об'єктів соціально-культурної сфери; під час визначення обсягів видатків місцевих бюджетів ширше застосовувати коригуючі коефіцієнти з метою врахування місцевої специфіки;
— законодавчо визначати на кожний бюджетний рік перелік депресивних територій з метою проведення ефективного фінансового вирівнювання;
— розробляти дієвий механізм стимулювання регіонів-донорів державної скарбниці;
— у процесі бюджетного регулювання поступово переходити до оцінювання податкової бази територій, як сукупності об'єктів, що підлягають оподаткуванню;
— створювати прозорий і зрозумілий механізм визначення обсягів субвенцій місцевим бюджетам із державного бюджету;
-- застосовувати конкурсний відбір проектів у процесі надання територіям інвестиційних субвенцій.
Запитання для самоконтролю
1. Що таке міжбюджетні відносини?
2. Хто відноситься до суб'єктів міжбюджетних відносин?
3. Що таке бюджетне регулювання?
4. Які існують методи бюджетного регулювання?
5. Що таке фінансове вирівнювання?
6. Як визначається обсяг дотацій вирівнювання місцевим бюджетам?
7. Які є види нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і доходів?
8. Які є способи розмежування доходів між бюджетами?
Тестові завдання
1. Міжбюджетні відносини - це:
а) сукупність міжбюджетних трансфертів, що здійснюються протягом бюджетного
року;
б) відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконанням функцій, передбачених Конституцією та законами України;
в) відносини між органами місцевого самоврядування, метою яких є
збалансування місцевих бюджетів;
г) надання коштів з державного бюджету місцевим для збалансування доходів і
видатків усіх бюджетів.
2. Суб'єктами міжбюджетних відносин є:
а) місцеві осередки політичних партій;
б) органи державної влади та управління й органи місцевого самоврядування, до
компетенції яких включені повноваження щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів;
в) громадські утворення і організації; г) усі відповіді правильні.
3. Бюджетне регулювання - це:
а) надання коштів з місцевих бюджетів державному бюджету для збалансування
доходів і видатків державного бюджету;
б) надання коштів з державного бюджету місцевим бюджетам для збалансування
доходів і видатків усіх бюджетів;
в) надання коштів з місцевих бюджетів іншим місцевим бюджетам у формі
субсидій;
г) надання коштів з місцевих бюджетів іншим місцевим бюджетам у формі дотацій.
4. Методи бюджетного регулювання:
а) балансовий; б) моделювання;
в) надання бюджетних трансфертів;
г) установлення надбавок до загальнодержавних податків.
5. Фінансове вирівнювання - це:
а) приведення у відповідність витрат бюджетів (за економічною та функціональною класифікацією) до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на душу населення, ліквідація значних диспропорцій у здійсненні видатків у розрізі окремих територій;
б) перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів;
в) спрямування коштів із «багатших» регіонів у «бідніші» з метою збалансування
доходної і видаткової частин місцевих бюджетів;
г) відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконаним функцій, передбачених Конституцією та законами України.
6. Як визначається обсяг дотацій вирівнювання місцевим бюджетам?
а) шляхом зіставлення запланованих доходів і видатків місцевого бюджету;
б) залежно від обсягів доходів державного бюджету;
в) як перевищення обсягу видатків (розрахованих із застосуванням фінансових
нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів) над кошиком доходів;
г) залежно від обсягів видатків державного бюджету.
7. Субвенції на виконання інвестиційних проектів можуть надаватися:
а) з Державного бюджету; б) з місцевих бюджетів;
в) з Державного та з місцевих бюджетів;
г) заборонені Бюджетним кодексом України.
8. Дотації для вирівнювання бюджетів районів у містах, сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань надаються:
а) з Державного бюджету; б) з місцевих бюджетів;
в) з бюджетів міст Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного
значення;
г) заборонені Бюджетним кодексом України.
9. Субвенції на здійснення програм соціального захисту можуть надаватися:
а) з Державного бюджету; б) з місцевих бюджетів;
в) з Державного та з місцевих бюджетів;
г) заборонені Бюджетним кодексом України.
10. Метою вертикального бюджетного регулювання є:
а) забезпечення необхідними доходними джерелами бюджетів різних рівнів відповідно до діючого порядку розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування;
б) розподіл видатків між бюджетами та надання їм доходів, достатніх для
фінансування визначених видатків;
в) ліквідація відмінностей у рівнях бюджетної забезпеченості в розрізі бюджетів
місцевого самоврядування (міських за категоріями міст, селищних та сільських);
г) вирівнювання доходів і видатків однотипних видів місцевих бюджетів.
11. Метою горизонтального бюджетного регулювання є:
а) забезпечення необхідними доходними джерелами бюджетів різних рівнів
відповідно до діючого порядку розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування;
б) розподіл видатків між бюджетами і надання їм доходів, достатніх для
фінансування визначених видатків;
в) ліквідація відмінностей у рівнях бюджетної забезпеченості в розрізі бюджетів
місцевого самоврядування (міських за категоріями міст, селищних та сільських);
г) вирівнювання доходів і видатків однотипних видів місцевих бюджетів.
12. Субвенції на виконання інвестиційних проектів можуть надаватися:
а) з Державного бюджету; б) з місцевих бюджетів;
в) з Державного та з місцевих бюджетів;
г) заборонені Бюджетним кодексом України.
ТЕМА 6. Управління фінансами та фінансовий контроль на місцевому
План
6.1. Управління місцевими фінансами.
6.2. Основні завдання та функції фінансового управління.