Депресивна територія — регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного значення), рівень розвитку яких за показниками, визначеними в законодавстві, є найнижчим серед територій відповідного типу.
Державний борг — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань, включаючи боргові зобов'язання, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.
Державний кредит — сукупність економічних відносин між державою в особі її органів влади й управління, з одного боку, та фізичними і юридичними особами — з іншого боку, за яких держава виступає позичальником, кредитором і гарантом.
Державні соціальні гарантії — встановлені законами мінімальні обсяги оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, обсяги інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нормативноправовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами.
Дефолт — неспроможність здійснювати обслуговування боргового зобов'язання.
Дотації — кошти, які виділяються з одного бюджету до іншого бюджету на безповоротній основі.
Дотації вирівнювання — міжбюджетні трансферти на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який їх отримує.
Житлове господарство — складова соціальної інфраструктури адміністративнотериторіальних формувань, покликана задовольнити потреби громадян у житлі.
Житловий фонд — сукупність усіх видів і категорій житла — житлових будинків, квартир (частин житлових будинків чи квартир), інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а також для використання у встановленому порядку як службових житлових приміщень і гуртожитків.
Житлово-комунальне господарство — соціально зорієнтована ланка економіки країни, багатогалузевий господарський комплекс, функціональним призначенням якого є задоволення житлово-комунальних потреб населення, підприємств, установ та організацій, що забезпечує реалізацію відповідних прав і захист здоров'я громадян, сприяє соціально-економічному розвитку та зміцненню безпеки держави.
Загальний фонд бюджету — складова бюджету, в якій акумулюються кошти, що не мають конкретного цільового призначення та підлягають подальшому перерозподілу.
Запозичення — операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, у результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування перед кредиторами.
Зведений бюджет — сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного та соціального розвитку держави.
Індекс відносної податкоспроможності — коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці порівняно з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця.
Казначейство — державний або муніципальний орган, головним завданням якого є здійснення касового виконання бюджету.
Казначейське обслуговування місцевих бюджетів — діяльність органів казначейства щодо здійснення віднесених до їх компетенції завдань і функцій у процесі виконання місцевих бюджетів.
Касове виконання місцевого бюджету — діяльність, пов'язана із зарахуванням коштів до місцевого бюджету, їх зберіганням, витрачанням на передбачені в бюджеті цілі, а також обліком їх наявності.
Коефіцієнт вирівнювання — коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.
Комунальне господарство — складова житлово-комунального комплексу, яка забезпечує надання необхідного обсягу санітарно-технічних, санітарно-гігієнічних, енергетичних і транспортних послуг жителям населених пунктів, а також здійснює відповідне комунальне обслуговування суб'єктів господарювання.
Комунальний кредит — сукупність економічних відносин між органами місцевого самоврядування, з одного боку, та фізичними і юридичними особами — з іншого боку, за яких органи місцевого самоврядування виступають позичальниками чи кредиторами.
Кошторис доходів і видатків — фінансовий план бюджетної установи, організації; основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження і поквартальний розподіл коштів установи.
Методи бюджетного регулювання — конкретні прийоми та механізми збалансування доходів і видатків бюджетів.
Міжбюджетні відносини — відносини між державою, Автономною Республікою
Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.
Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно та безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.
Місцеве самоврядування в Україні — гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Місцевий борг — загальна сума заборгованості Автономної Республіки Крим або територіальної громади міста, що складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим або територіальної громади міста, включаючи боргові зобов'язання, що вступають у дію в результаті наданих гарантій за кредитами чи зобов'язань, які виникають на підставі законодавства або договору.
Місцевий фінансовий орган — установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету.
Місцеві бюджети в Україні включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
Місцеві податки та збори — податки та збори, що встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до переліку та в межах граничної величини ставок, визначених податковим законодавством, і сплачуються винятково до місцевих бюджетів.
Місцеві фінанси — система фінансових відносин із приводу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань.
Облігація місцевої позики — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Одержувачі коштів місцевого бюджету — фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з місцевого бюджету з метою фінансової підтримки або в рамках виконання передбачених бюджетом програм виключно через розпорядників бюджетних коштів.
Операційний час — частина операційного дня казначейства, протягом якої приймаються розрахунково-платіжні документи клієнтів, що мають бути взяті до виконання протягом цього самого робочого дня.
Офіційні трансферти — кошти, передані до державного чи місцевих бюджетів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, урядовими органами зарубіжних країн або міжнародними організаціями на безоплатній і безповоротній основі.
Поточні видатки — витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, яка склалася на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.
Право комунальної власності — право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, прийняття бюджетних зобов'язань і здійснення видатків з бюджету.
Розрахункове обслуговування бюджетних установ органами казначейства — діяльність органів казначейства із зарахування коштів на рахунки бюджетних установ, приймання від них розрахункових документів, здійснення на основі цих документів грошових переказів і надання бюджетним установам інформації про рух коштів на їхніх рахунках.
Самооподаткування — форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру.
Самостійність місцевих бюджетів — принцип організації місцевих бюджетів у бюджетній системі; гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.