- зволікання із запровадженням суто місцевого податку — на нерухоме майно; - нерозвинутість податків, які відображають політику місцевого самоврядування.
Справляння місцевих податків відповідно до чинного законодавства повинно забезпечити виконання таких вимог:
- достатні обсяги надходжень та справедливий розподіл коштів;
- одержання податкових надходжень з місцевих баз оподаткування;
- відповідність між економічним розвитком і надходженнями місцевих податків і зборів;
- складність ухилення від сплати податків;
- невеликі адміністративні та виконавські витрати;
- рівновага між споживанням місцевих послуг і податковим тягарем;
- підзвітність у витрачанні коштів, які надходять від місцевих податків;
- гнучка система ставок місцевих податків і зборів;
- місцеві органи самоврядування повинні мати право встановлювати ставки одного або двох найголовніших місцевих податків.
Напрями реформування місцевого оподаткування в Україні зводяться до: - піднесення фіскальної ролі місцевих податків і зборів;
- надання окремим місцевим податкам статусу загальнодержавних податків і зборів;
- перенесення акценту в місцевому оподаткуванні на податки з доходів населення, на прибуток підприємств та нерухомість;
- запровадження податку на нерухомість і віднесення його до складу місцевих;
- надання самостійних прав органам місцевого самоврядування в місцевому оподаткуванні;
- розвиток місцевих податків і зборів, які відображають політику органів місцевого самоврядування в галузі зайнятості, соціального захисту населення, охорони навколишнього природного середовища.
2.6 Видатки місцевих бюджетів
Відповідно до Бюджетного кодексу України, видатки бюджетів поділяються на:
- необхідні для забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню. Такі видатки здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України;
- які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності. Такі видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у т.ч. за рахунок трансфертів з Державного бюджету України;
- спрямовані на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер. Такі видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у т.ч. за рахунок трансфертів з Державного бюджету України.
Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами встановлені, виходячи з повноти надання послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Вони поділяються на такі:
1. Видатки на забезпечення бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які максимально наближені до споживачів. Такі видатки фінансуються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
2. Видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих законодавством для всіх громадян України. Фінансуються з бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення, а також районних бюджетів.
3 Видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
У контексті нового механізму організації міжбюджетних відносин видатки місцевих бюджетів поділяються на дві групи:
- ті, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів; - ті, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Перша група видатків відповідає повноваженням, які органи державної влади делегують органам місцевого самоврядування.
Друга група видатків - власним повноваженням місцевого самоврядування.
Основні видатки першої групи:
- ведення державного земельного кадастру;
- проведення експертизи новозбудованих об'єктів;
- організація охорони, реставрації і використання пам'ятників архітектури й містобудування, природних ландшафтів;
- організація прикордонної (прибережної) торгівлі;
- проведення оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітних;
- інші, що визначаються щорічними законами про Державний бюджет України. Друга група - це видатки на:
- місцеву пожежну охорону;
- позашкільну освіту;
- соціальний захист та соціальне забезпечення (програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення);
- місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;
- культурно-мистецькі програми місцевого значення;
- програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;
- місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;
- типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;
- транспорт, дорожнє господарство (регулювання цін на послуги метрополітену; експлуатація дорожньої системи місцевого значення; будівництво, реконструкція та утримання доріг місцевого значення);
- заходи з організації рятування на воді;
- обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;
- програми природоохоронних заходів місцевого значення;
- управління комунальним майном; - регулювання земельних відносин;
- інші програми, затверджені місцевою радою.
Видатки місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, уніфіковані і розмежовані між такими групами місцевих бюджетів:
- бюджети сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
- районні бюджети, бюджети міст республіканського (Автономної Республіки
Крим) та міст обласного значення;
- бюджет Автономної Республіки Крим та обласні бюджети.
Структура видатків місцевих бюджетів протягом останніх років засвідчує їх чітко окреслену соціальну спрямованість. Тобто значну частку в структурі видатків займають витрати на соціальний захист і соціальне забезпечення, утримання об'єктів соціальнокультурної сфери. На ці цілі витрачається майже 3/4 усіх коштів місцевих бюджетів України.
Бюджетний кодекс України передбачає, що внутрішня будова і державного і місцевих бюджетів складається із загального та спеціального фондів.
У загальному фонді акумулюються кошти, які мають загальнодержавний характер і підлягають подальшому перерозподілу. У спеціальному фонді зосереджуються кошти, які не підлягають перерозподілу і використовуються за цільовим призначенням.
У складі місцевих бюджетів обов'язково виділяють бюджет розвитку, який є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів. У ньому зосереджені бюджетні ресурси, призначені для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності.
2.7. Інвестиційна складова місцевих бюджетів
Поставлена в Україні мета – формування інвестиційно-іноваційної моделі розвитку - потребує відповідних фінансових ресурсів. Центральне місце у цьому займають бюджетні кошти. Необхідність здійснення інвестицій зумовлена такими моментами:
для надання суспільних послуг населенню потрібна відповідна матеріальна база; окремі категорії інвестицій є збитковими для приватних інвесторів, але необхідні
для населення, тому їх фінансування бере на себе держава; здійснення інвестицій у прибуткові державні та комунальні об’єкти – реальна
можливість залучення до бюджетів додаткових ресурсів.
У складі місцевих бюджетів обов'язково виділяють бюджет розвитку, який є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів. У ньому зосереджені бюджетні ресурси, призначені для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субсидії та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.
Щодо місцевих бюджетів обсяг капітальних видатків протягом минулих років значно зріс. За останні п’ять років капітальні видатки збільшилися майже у чотири рази. Однак сам факт збільшення капіталовкладень не може свідчити про їх достатність для забезпечення потреб місцевого самоврядування.
До бюджету розвитку належать доходи та видатки місцевого бюджету, що утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
Питання формування і використання бюджетів розвитку визначені у Бюджетному кодексі України.
Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів здійснюється за рахунок таких джерел:
- коштів від відчуження майна, яке знаходиться в комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)
господарських товариств, що знаходяться у власності територіальної громади;
- коштів від повернення позик, які надавалися з відповідного місцевого бюджету до набрання чинності Бюджетного кодексу України, та відсотків, сплачених за користування позиками;
- коштів, які передаються з іншої частини місцевого бюджету;
- позик, які здійснюють місцеві ради;
- субвенцій з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.
До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:
- погашення основної суми боргу Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування (крім боргу за короткостроковими позичками, отриманими на покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання місцевих бюджетів); - капітальні вкладення;