Місцеві фінанси 2 (стр. 9 из 26)

3.2. Склад фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування

Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту. Наявність фінансових ресурсів — необхідна передумова для здійснення процесу розширеного відтворення, задоволення різноманітних суспільних потреб.

Виконання функцій і завдань, покладених законодавством на місцеве самоврядування, безпосередньо залежить від обсягів фінансових ресурсів, які перебувають у їх розпорядженні.

Основними складовими фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування є:

доходи місцевих бюджетів, кошти цільових фондів, фінансові ресурси підприємств комунальної власності, благодійні, спонсорські внески, та пожертвування, інші ресурси, передбачені законодавством.

У залежності від місця формування фінансові ресурси поділяються: на власні – сформовані на території місцевого самоврядування та створені на інших територіях країни, які за допомогою перерозподільчих процесів спрямовуються органам місцевого самоврядування за недостатністю власних коштів.

Провідне місце у складі фінансових ресурсів місцевого самоврядування посідають доходи місцевих бюджетів. Найбільше фіскальне значення для місцевих бюджетів мають загальнодержавні податки та місцеві податки і збори.

У складі доходів від операцій з капіталом найвагомішими є надходження від продажу основного капіталу, землі й нематеріальних активів, що перебувають у комунальній власності.

Цільові (позабюджетні й валютні) фонди місцевих рад так і не стали вагомим елементом фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Згідно з чинним бюджетним законодавством органи державної влади, влади Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, бюджетні установи не мають права створювати позабюджетні фонди..

Законами про місцеве самоврядування (1990—1997 рр.) передбачалося право випуску місцевих позик органами місцевого самоврядування. Випуск місцевих позик має не систематичний, а епізодичний характер.

Грошово-речові лотереї, випущені за рішеннями органів місцевого самоврядування, також не набули поширення в Україні. З 2002 р в Україні запроваджено державну монополію на випуск та проведення лотерей, припинено практику проведення недержавних лотерей, у тому числі й органами місцевого самоврядування.

Кошти підприємств комунальної власності у складі сукупних фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування не відіграють вагомої ролі. Більшість об'єктів комунальної власності є неприбутковими підприємствами й утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Серед позитивних тенденцій останніх років слід зазначити зростання обсягів благодійних, спонсорських внесків і пожертвувань, які надходять до бюджетів території місцевого самоврядування і, зокрема, установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

3.3. Місцеві позики в Україні

Своєчасність здійснення виплат з місцевого бюджету значною мірою залежить від наявності високоліквідних активів. Їх тимчасова відсутність або недостатній обсяг призводять до порушення виконання запланованих заходів. Уникненню даної ситуації значною мірою сприяє використання комунального кредиту.

Комунальний кредит – це сукупність економічних відносин між органами місцевого самоврядування, з одного боку, фізичними та юридичними особами з іншого, при яких місцеве самоврядування частіше виступає як позичальник, рідше — як кредитор.

Основна відмінність між державним і комунальним кредитом полягає в продуктивному характері комунального кредиту. Державні позики випускаються, як правило, з метою покриття бюджетного дефіциту, а місцеві – для здійснення інвестиційних проектів.

Сьогодні характерною ознакою вітчизняної системи місцевих запозичень є наявність двох основних груп муніципальних позик, що виконують різні функції, але доповнюють одна одну:

— до першої групи належать позики, призначені для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання місцевих бюджетів;

— до другої групи належать запозичення до бюджетів розвитку органів місцевого самоврядування.

Бюджетним кодексом України передбачено такі умови здійснення запозичень:

- Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради можуть здійснювати внутрішні позики (крім позичок на покриття тимчасових касових розривів та позичок з інших бюджетів):

- зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з населенням понад 800 тис.;

- надходження від запозичень Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування перераховуються до бюджету розвитку місцевих бюджетів;

- запозичення здійснюються лише на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню;

- держава не несе відповідальності за зобов'язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів;

- видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету і не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету ;

- за порушення графіка погашення боргу з вини позичальника відповідна рада позбавляється права здійснювати нові запозичення протягом наступних п'яти років.

Досить популярна згідно зі світовою практикою форма місцевих запозичень — грошово-речові лотереї, в Україні нині не використовується; така діяльність є монополією держави.

Основні вимоги до механізму місцевих позик:

- прозорість механізму та неупередженість при виборі виконавців проектів;

- здатність забезпечити акумулювання запланованої суми коштів (тобто дієвість);

- відносно невеликий розмір додаткових витрат за умов отримання найбільшої ефективності;

- вкладання коштів у прибуткові проекти;

- чітке визначення джерел погашення боргу;

- відносно невелика тривалість позики – не більше, ніж період активного використання об'єкта, який споруджується.

Місцеві позики поділяються на:

- загальні – для обслуговування загальних або поточних потреб;

- прибуткові – надаються під конкретний прибутковий проект;

- проектні – для фінансування капіталомістких проектів; погашення проводиться за рахунок місцевих надходжень і держбюджету.

Для вітчизняної практики випуску місцевих позичок найбільш характерними є загальні та проектні позики. На даний час в Україні обсяги залучення місцевих позик незначні.

3.4. Позабюджетні і цільові фонди

Бюджетним кодексом України прийнятим 21 червня 2001року заборонено створювати позабюджетні фонди органами державної влади, органами влади Автономної республіки Крим та органами місцевого самоврядування та іншим бюджетним установам.

Згідно з Бюджетним кодексом України, органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові фонди, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету Протягом останніх років лише 1,5% сукупних доходів місцевих бюджетів України формується за рахунок відрахувань до цільових фондів.

У складі місцевих бюджетів формуються:

- фонди охорони навколишнього природного середовища;

- цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади.

З 1998 р. до місцевих бюджетів надходить частина зборів за забруднення навколишнього природного середовища. Цей збір є екологічним податком. Він справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; - розміщення відходів.

Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляють так:

20% — до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються в складі сільських, селищних, міських бюджетів;

50% - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються в складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів;

30% - до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється в складі державного бюджету України.

Запитання для самоконтролю

1. Що відноситься до фінансової основи місцевого самоврядування?

2. Що таке фінансова незалежність місцевого самоврядування?

3. Які органи влади і управління мають право випускати місцеві позики?

4. Що таке комунальний кредит?

5. Які є види комунальних позик?

6. Які є форми комунального кредиту?

7. Які міські ради в Україні мають право здійснювати зовнішні позики?

8. Які є стадії життєвого циклу облігацій муніципальних позик?

Тестові завдання.

1. Що не відноситься до фінансової основи місцевого самоврядування:

а) доходи місцевих бюджетів; б) об'єкти комунальної власності;

в) кошти цільових фондів; г) кошти державного бюджету.

2. Фінансова незалежність місцевого самоврядування - це:

а) незалежність органів місцевого самоврядування від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рішень щодо місцевих проблем при наявності забезпечення їхнього вирішення відповідними коштами;

б) незалежність органів місцевого самоврядування від рішень загальнодержавних

органів влади;

в) право органів місцевого самоврядування самостійно приймати рішення в сфері

місцевих фінансів;

г) залежність органів місцевого самоврядування від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рішень щодо місцевих проблем при наявності забезпечення їхнього вирішення відповідними коштами.

3. Які органи влади і управління мають право випускати місцеві позики?

а) органи місцевого самоврядування; б) Верховна Рада України;

в) міські ради; г) обласні ради?

4. Комунальний кредит — це: