Оподаткування в Україні навчальний посібник (стр. 17 из 95)

Напрями

Стратегії розвитку виробництва, його структури та процесів нагромадження

/

\

Індикатор	Індикатор
економічної	економічної
поведінки	поведінки
домашнього	суб'єктів
господарства	господарювання

Рис. 7.2. Напрями застосування показників податкового навантаження

Найбільший внесок у розвиток теоретико-методологічних засад визначення рівня податкового навантаження, на яких базуються при розробці ідеалів оптимального оподаткування, внесли як західні, так і вітчизняні науковці різних часів: А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Покк, Дж. Ст. Мілль, А. Вагнер, А. Пігу, Дж. М. Кейнс, П. Самуельсон, А.Паффер, В. Пебедєв, Д. Пьвов, Ф. Пассаль, І. Озеров, Г. Джордж, А. Соболєв, М. Тургенєв, Б. Болдирєв, В. Федосов, В. Суторміна, Д. Чернік, М. Кучерявенко, П. Шаблиста та інші

У науковій літературі зміст поняття „податкове навантаження" („податковий тиск", „податковий тягар") тлумачиться з двох позицій, а саме: безпосереднього впливу податкових важелів і сукупності податкових платежів на економіку країни в цілому та з позиції доходів юридичних і фізичних осіб. Це поняття разом з іншими категоріями науки про податки утворює смислове ядро термінології оподаткування, яке увібрало в себе уявлення про граничні межі оподаткування в національній економіці

Визначення податкового навантаження з точки зору безпосереднього впливу податкових важелів базується на застосуванні порівняльної характеристики ставок основних податків, податкових пільг (часткове або повне звільнення від оподаткування, надання податкового кредиту, дотацій, що, у свою чергу, забезпечує перерозподіл податкового тиску з одних платників на інших), техніки оподаткування (наприклад, застосування авансових платежів, які передбачають сплату податку платником до отримання реального результату, відповідно до якого він повинен сплачуватися, що посилює навантаження на платника)

Тлумачення податкового навантаження з точки зору ступеня впливу загальної суми всіх податкових платежів передбачає зіставлення їх з обсягом ВВП національної економіки

Зміст і межа податкового навантаження не є чимось незмінним. До чинників, що визначають зміст і межу податкового навантаження (верхню та нижню межу) у країні відносяться: ступінь розвитку ринкової економіки та масштаби і форми державного регулювання; рівень соціально-економічного розвитку національної економіки та рівень життя населення; напрями використання державних доходів; внутрішня і зовнішня політика держави; соціально-культурні традиції населення, рівень розвитку податкової культури. Але центральну частину поняття про податкове навантаження становить система соціально-економічних відносин, які виникають між державою і платниками податків з приводу розподілу та перерозподілу частки ВВП

Таким чином, межа податкового навантаження - це умовна точка в оподаткуванні, при якій досягається оптимальна як для платників, так і для державної скарбниці частка ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет

Теоретично доведено, що до певної межі податкове навантаження не зменшує вартісні показники розвитку національної економіки та зацікавленість суб’єктів господарювання до продуктивної діяльності, проте після досягнення такої межі буде спостерігатися протилежний результат. Тому при спробі збільшення податкових надходжень за рахунок надмірного податкового навантаження (наприклад, збільшення податкових ставок з основних податків) швидко досягається така межа, коли може суттєво зменшитися саме джерело сплати податків, що, у свою чергу, призведе до зменшення податкових надходжень. Така залежність була науково обґрунтована і доведена відомим американським економістом Артуром Паффером і отримала назву „крива Гіаффера” (рис.7.3)

Обсяг податкових надходжень до бюджету

Рис.7.3. „Крива Лаффера"

На графіку відображено зв’язок між податковими ставками (ta, tb, tc), та бюджетними надходженнями (Ga, Gb). Геометричне розміщення точок демонструє можливий варіант поєднання ставок оподаткування та обсягів податкових надходжень до бюджету.

Точка А відповідає оптимальній ставці податку (ta), при якій бюджет отримує найбільші надходження (Ga).

У точці В при податковій ставці tb, що більша за оптимальну, як і в точці С при податковій ставці tc, що менша за оптимальну, бюджет отримує однаково менші надходження

Графічне зображення яскраво свідчить, що збільшення податкових надходжень до бюджету може бути забезпечене лише до певного рівня податкового навантаження (рівня податкових ставок), а при подальшому його підвищенні обсяги бюджетних надходжень будуть зменшуватися, оскільки високий рівень оподаткування здійснює дестимулюючий вплив на діяльність суб’єктів

господарювання. А перехід до помірного оподаткування (базова ставка менша за максимально можливу) дасть позитивні результати через певний проміжок часу. Насамперед зростуть доходи платників податків, а це, у свою чергу, сприятиме зростанню сукупного попиту та сукупної пропозиції, заощаджень та інвестицій, ділової активності, зайнятості населення, а звідси і збільшенню податкових надходжень. Логіку такого зв’язку можна формалізувати таким чином:

it ^ iD ^ iAD ^ iAS ^ iS ^ ІІ ^iL ^ T,

де t - податкова ставка на доходи;

D - доходи платників податків;

AD - сукупний попит;

AS - сукупна пропозиція;

S - заощадження домогосподарств;

І - реальний обсяг інвестицій;

L - зайнятість населення;

T - податкові надходження

Визначення структури ПН як на

юридичних, так і на фізичних осіб

Об'єктивна оцінка рівня ПН на економіку країни та доходи юр. і фіз. осіб

Відносна універсальність підходу до визначення рівня ПН

Об'єктивна	Визначення
оцінка впливу	Вимоги	ефективності
на рівень ПН	функціонування
прямих і	виробництва
непрямих	залежно
податків	/ ч			від рівня ПН

Прогнозування впливу змін у	Порівняльний
системі	аналіз рівнем
оподаткування	ПН в інших
на економічну	країнах світу
активність

Рис. 7.4 Основні вимоги до методики визначення рівня податкового

навантаження

Послідовність визначення ПН:

- аналіз чинного законодавства щодо суб’єктів і об’єктів оподаткування та їх систематизація;

- аналіз та класифікація податків із визначенням їх платників;

- класифікація суми сплачених податків за суб'єктами оподаткування;

- аналіз та визначення загальної суми податкових платежів, що сплачуються різними суб'єктами оподаткування;

- аналіз і визначення рівня податкового навантаження на економіку та доходи юридичних і фізичних осіб

7.2. Показники рівня податкового навантаження на економіку та доходи юридичних і фізичних осіб

До групи показників виміру податкового навантаження застосовуються різні показники.

Для характеристики загального рівня податкового навантаження на економіку, тобто на макрорівні, найбільш поширеним показником є співвідношення між сумарною величиною всіх податкових платежів та ВВП:

ПН = YPn : ВВП х 100% ,

де ПН - податкове навантаження;

ПП - сумарна величина всіх податкових платежів;

ВВП - валовий внутрішній продукт при його первинному та вторинному розподілі, який розраховується за Національними рахунками

В економічно розвинених країнах світу показник рівня податкового навантаження має різні значення і коливається в межах від 30% (наприклад, у США, Німеччині, Великобританії) до 50% ВВП (наприклад, у Швеції). В Україні цей показник становить майже 20% (табл. 2.7; рис. 2.6)

Відповідно до Національних рахунків при первинному розподілі доходів включаються всі податки на виробництво та імпорт, тобто ті податки та мито, які відносяться до виробничої діяльності та які поділяються на дві групи: податки на продукти (стягуються пропорційно кількості або вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих вітчизняним товаровиробником, наприклад, ПДВ, мито, акцизний збір) та інші податки (пов’язані з виробництвом і включають обов’язкові платежі суб’єктів господарювання до державного та місцевих бюджетів, наприклад, плату за землю та воду, лісовий податок, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, державне мито, ринковий збір тощо)

При вторинному розподілі доходів включаються всі податки на доходи, майно, внески на соціальне страхування (тобто як податки на виробництво, так і ті податки, що не пов’язані з виробничою діяльністю, наприклад, податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб та обов’язкові платежі до державних цільових фондів: соціального страхування, пенсійного забезпечення, зайнятості)

Менш достовірну картину про рівень податкового навантаження на макрорівні дає показник, який нерідко застосовується у податковій практиці різних країн, порівняння максимальних ставок основних податків. При цьому джерело їх сплати, суб’єкт та об’єкт оподаткування, механізм нарахування можуть суттєво відрізнятися. До переліку таких податків зазвичай входять: ПДВ, податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб, податок на майно, мито тощо. У таких європейських країнах, як Франція, Німеччина, Данія, Австрія, Швеція, максимальні ставки ПДВ становлять 5 - 25%; податку на прибуток - 13 - 40%; індивідуального прибуткового податку - 5 - 60%. В Україні ставки цих податків встановлені на рівні 20, 25 і 15% відповідно, з чого можна зробити висновок, що Україна належить до країн з помірним податковим навантаженням, тобто з помірним рівнем податкових ставок (табл. 7.1)