47. Оподаткування в Україні: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. І.Деркач, Н. І.Редіна, Т. О.Дулік, Т. Ю.Александрюк, Л. Г.Маркова, В. Є. Тараненко - Дніпропетровськ: ДДФА, 2004. - 124 с.
48. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. -www.ukrstst.gov. ua.
49. Податкова система України: Підручник / В.М.Федосов,
B. М.Опарін, Г.О.П'ятаченко та ін.; За ред. В. М. Федосова. - К.: Либідь, 1994. - 464 с.
50. Пушкарева В.М. История финансовой мьісли и политики налогов: Учебное пособие. - М.: ИНФРА, 1996. - 192с.
51. Саливон С. Возросший оброк // Бизнес. - 2006, 30 января. - № 5.
C. 40.
52. Саливон С. Опасньїй диагноз // Бизнес. - 2006, 23 января. -№ 3-4. - С. 52-54.
53. Самузльсон П. Зкономика: В 2 Т. - М.: Республика, 1994. - Т.1. -333 с.
54. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов // Антология зкономической классики. - М.: ЗКОНОВ, 1992. - Т.1. -С. 79-396.
55. Соболев М.И. Очерки финансовой науки. - Харьков, 1926. - 216 с.
56. Соколовська А.М. Податкова система України: Теорія та практика становлення. - К.: НДФІ, 2001. - 372 с.
57. Стукало Н.В. Деякі аспекти формування фінансової політики України в умовах глобалізації // Фінанси України. - 2006. - № 1. - С. 24-30.
58. Тарангул Л.Л. Удосконалення податкової політики у контексті соціально-економічного розвитку регіонів // Фінанси України. - 2004. -№ 6. - С. 8.
59. У дзеркалі статистики // Урядовий кур'єр. - 2005, 27 вересня. -№ 182.
60. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посібник / В.М. Суторміна, В.М. Федосов, Н.Ф. Рєзанова; За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1993. -247 с.
61. Черник Д.Г. Налоги в рьночной зкономике. - М.: Финансь, ЮНИТИ, 1997. - С. 383.
62. Чугунов І.Я., Ігнатенко А.Б. Податок з доходів фізичних осіб у системі фінансово-економічного регулювання // Фінанси України. -2006. - № 4. - С. 3-14.
63. Шаблиста Л.М. Податки як засіб структурної перебудови економіки. - К.: Інститут економіки НАН України, 2000. - 218 с.
64. Шевченко О. П'ять етапів великого шляху // Вісник податкової служби України. - 2006. - № 6. - С. 61-63.
65. Шевченко О. Від безсистемності до системи // Вісник податкової служби України. - 2006. - № 7. - С. 61-63.
66. Юргелевич С.В. Непрямі податки в Україні як вбудовані стабілізатори // Фінанси України. - 1998. - № 2. - С. 89-93.
ТЕМА 1. ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ПРІОРИТЕТИ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ
1.1. Основні тенденції становлення податкової системи України.
1.2. Сучасна податкова політика держави та принципи функціонування податкової системи України, їх реалізація.
1.3. Напрями реформування податкової системи України.
Опанувавши наукові основи оподаткування та побудови податкової системи, доречно здійснити аналіз передумов становлення та основних тенденцій розвитку чинної системи оподаткування України. Окремо слід з'ясувати діалектику об'єктивного і суб'єктивного в становленні податкової системи України, детально розглянути та проаналізувати структуру доходів Зведеного бюджету України протягом усього періоду її становлення. Крім того, у процесі вивчення даної теми слід розглянути еволюцію податкового законодавства, проблеми встановлення
рівноцінних прав і обов'язків перед бюджетом для суб'єктів господарювання усіх форм власності й можливості застосування оптимальних податкових регуляторів з метою досягнення економічної ефективності та соціальної справедливості. При цьому необхідно звернути увагу на те, що податкова політика держави здійснює суттєвий вплив на діяльність усіх суб'єктів господарювання, отже, варто з'ясувати сутність та критерії податкової політики, визначити напрями її реформування.
Економічну ситуацію кожної країни значною мірою зумовлює податкова політика держави, складовим елементом якої є система оподаткування, що включає досить широке коло податків різної спрямованості. При цьому за допомогою системи оподаткування вирішуються питання формування не лише доходів бюджету, а й впливу держави на економіку, на всі сторони її суспільного життя, тобто на основні макроекономічні процеси та пропорції, водночас вона відображає специфічні соціально-економічні умови розвитку даної країни, її зовнішню і внутрішню політику, географічне положення, кліматичні умови, традиції' народу тощо. Разом із тим через податки відбувається тісний зв’язок між державою та
юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їхніх доходів. Однак у світі ще не знайдено універсального підходу до побудови такої системи оподаткування, яка б повністю задовольнила потреби і держави, і платників податків
Україна пройшла досить тривалий і складний шлях, перш ніж податки увійшли в її економічне життя і стали стабільним джерелом формування доходів бюджету та вагомим фінансовим регулятором макроекономічних процесів. Проте дієвість регулятивної природи податків і їх ринкова саморегуляція на основі реалізації об’єктивних економічних законів у сучасних умовах соціально-економічного розвитку нашої держави не завжди призводить до бажаних результатів, що, в свою чергу, ускладнює позитивні зрушення у виробничій і соціальній сфері
Основні загальнотеоретичні положення становлення і розвитку системи оподаткування в Україні знайшли відображення в наукових працях таких українських вчених-економістів: В. Андрущенка,
О. Василика, В. Вишневського, М. Кучерявенка, Н. Нечай, В. Опаріна, В. Пушкарьової, А. Соколовської, В. Суторміної, В. Федосова, Л. Шаблистої, С. Юрія та інших.
Водночас на сьогоднішній день в Україні залишається актуальним питання оптимізації регулятивного впливу системи оподаткування на соціально-економічний розвиток держави. Крім того, на кожному наступному етапі становлення і розвитку національної податкової системи виникають нові проблеми, що вимагають інших підходів до процесу формування механізму оподаткування, адекватного умовам економіки, що трансформується, творчого осмислення та впровадження таких податків, які б в більшій мірі реалізовували іх фіскальну та регулюючу функцію, відображали об’єктивний стан економіки України
Протягом декількох десятиліть в Україні недооцінювалась роль такого надійного індикатора стану економіки, як податкові регулятори. Усі макроекономічні пропорції формувались без належного урахування фінансових можливостей суб’єктів господарювання. Відсутність науково обґрунтованих підходів щодо формування і розподілу доходів бюджету, деформоване оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб у формі примусового централізованого акумулювання коштів у банківській системі, високий ступінь втручання держави в економічне життя, нерозуміння обмеженості насамперед фінансових ресурсів, нереальна
податкова та інвестиційна політика, усе це призвело до негативних наслідків на межі 1980-1990 рр. як в системі оподаткування зокрема, так в і економіці України загалом (низька ефективність виробництва, галузева і міжгалузева диспропорція, зниження продуктивності праці та відставання в галузі матеріального виробництва НТП, зменшення фінансової віддачі від капітальних вкладень тощо). Така тогочасна система нормативних платежів до бюджету, які у фіксованих розмірах і в певні строки здійснювали зі своїх доходів державні підприємства, кооперативно-колгоспні та інші суспільні організації, що не належали до державної форми власності, а також громадяни, виконувала лише фіскальну функцію і не стимулювала виробництво. Основну фінансову базу бюджету становили податок з обороту та платежі з прибутку підприємств і організацій. Так, у 1990р. питома вага зазначених податкових платежів становила відповідно 28,1% і 26,8% доходів зведеного бюджету, а порівняно з 1980 р. їх частка знизилася на 4,6 та 11,4 відсоткових пункти відповідно [50, с. 8]
Менш важливими були доходи, що надходили до бюджету від населення. Базу цих доходів становив прибутковий податок з громадян, який для абсолютної більшості населення в середньому становив 13% місячної заробітної плати, і лише низькооплачувані верстви населення були звільнені від нього або вносили його за середньою ставкою 8% [84, с.35]. Так, у 1980 р. прибутковий податок з громадян становив 8,4% від доходів зведеного бюджету, а в 1990 р. його питома вага підвищилася всього на 0,6 відсоткових пункти і становила 9,0% [50, с. 8]
Тому в такій ситуації почався пошук нових форм взаємовідносин між державою та платниками податків. При цьому поступово розширювалася фінансова самостійність суб’єктів господарювання, здійснювалося реальне розмежовування фінансових ресурсів на загальнодержавні бюджетні ресурси та ресурси юридичних і фізичних осіб, що було адекватною реакцією на вимоги останніх років існування адміністративно-планової економіки і в майбутньому визначило траєкторію розвитку національної податкової системи. Тобто, починаючи з 1991р., з моменту проголошення незалежності України, почався якісно новий період самостійного формування національної податкової системи, яка поступово стала набувати сучасного обрису. Це означало, що влаштування власної системи державних доходів і витрат здійснювалося самостійно, відповідно до законодавства нової держави. Суб’єктами оподаткування стали всі працездатні юридичні і фізичні особи, які отримують доходи
Таким чином, введення у дію нових заходів у сфері податкової політики, починаючи з 1991 р., означало, що держава змінила характер взаємозв’язків юридичних і фізичних осіб із бюджетом, і замість цілого ряду нормативних платежів почали використовуватися поновлені, більш досконалі та доцільні податкові правовідносини. Такі зміни є закономірним процесом розвитку механізму нормативного розподілу доходів у напрямі забезпечення їх рівнонапруженості, стійкості, єдності, стабільності і обов’язковості [60, с. 41]