Оподаткування в Україні навчальний посібник (стр. 23 из 95)

Однак перші фінансово-економічні заходи нової держави, як зауважують вітчизняні економісти, „були найбільш невдалими нормативними актами в галузі фінансових відносин” [59, с. 39]. Насамперед це стосується Закону Української СРСР „Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. Відповідно до закону на території України було встановлено 16 загальнореспубліканських податків і зборів. Найбільші надходження до бюджету поступали від двох податків: податку на прибуток підприємств і податку з обороту. Разом із тим, механізм функціонування податку на прибуток у багатьох аспектах усе ще сильно нагадував нормативні відрахування, що встановлювалися в залежності від можливостей конкретного суб’єкта господарювання. Це пояснювалося такими причинами:

• розмір оподатковуваного прибутку підприємств, як відомо, залежить від рівня ціни продукції, яка підлягає реалізації, а ціни на товари в Україні багато років не відповідали рівноважним цінам, які формуються на конкурентних ринках під впливом попиту покупців і пропозиції товаровиробників. Фактично ціни відображали особливості становища окремих товаровиробників на внутрішньому ринку, що дісталися їм у спадщину від високоспеціалізованої планової економіки. Тому не дивно, що після галопуючої інфляції' в 1992 р., хоча із запізненням, але все ж таки було вжито заходи щодо державного регулювання цін і тарифів;

• законодавчі та нормативні акти, які визначали механізм розрахунку зобов’язань з податку на прибуток, надавали дієві важелі для приведення розмірів платежів із прибутку у відповідність до індивідуальних потреб окремих підприємств - це численні податкові пільги, диференційовані податкові ставки, внутрішньо-міністерське фінансове регулювання;

• традиційна система бухгалтерського обліку результатів господарської діяльності, що застосовувалася, не відповідала вимогам та умовам перехідної економіки, а нової системи оподаткування ще не було. Тому об’єктом оподаткування був не прибуток з капіталу, який розраховується згідно з правилами комерційного розрахунку, що засновані на принципах альтернативних витрат, а прибуток, який відображав особливості обліку фінансових результатів у механізмі господарювання планової економіки [50, с. 20-21].

Вищевикладені аргументи свідчать про те, що оподаткування прибутку підприємств за такою теоретичною конструкцією - це аномальний стан з точки зору реалізації класичного принципу оптимального оподаткування. (Нагадаємо: центральна ідея

оптимізацїї вимагає, щоб податки були розмірними з доходами і рівномірно обкладали всі їх види). Такий стан пояснюється здебільшого одним: відсутністю ґрунтовно розробленої методики обліку реальних витрат і результатів, тому і суми податку, що сплачували окремі підприємства, були в наведеному вище розумінні величинами неправильними, випадковими

Отже, дослідження трансформації податкової системи України протягом зазначеного періоду свідчать про необхідність радикальних змін не локального, а концептуального характеру. І насамперед - в системі прямого оподаткування юридичних і фізичних осіб з метою забезпечення розширеного відтворення фінансових ресурсів у загальнонаціональному масштабі та самозростання вартості кожного із функціонуючих приватних капіталів.

Для цього, починаючи з 1992 р., урядом України було вжито цілий комплекс стандартних заходів щодо формування соціально-орієнтованої ринкової економіки. Серед них такі: лібералізація цін, відміна державної монополії на зовнішню торгівлю, приватизація об’єктів державної власності. Однак ці заходи відкрили не тільки великі можливості і широке поле для діяльності суб’єктам господарювання, але також створили їм і серйозні проблеми, бо тепер вони повинні брати на себе всю повноту відповідальності за результати своєї діяльності, окрім того, виникали проблеми специфічного характеру, що були пов’язані з перехідним періодом національної економіки, коли структурні елементи планової економіки взаємодіють із новим економіко-правовим середовищем. Тому і першими наслідками проведених заходів було збільшення темпів інфляції та бюджетного дефіциту, скорочення виробництва та зниження реальної заробітної плати

Окремі дослідники підкреслюють, що при сприятливих умовах послідовні дії уряду щодо реформування економіки можуть зумовити успішну її перебудову, справити благодійний вплив на її розвиток та оновлення капіталу, створення нових робочих місць та скорочення безробіття. Так, за даними Світового банку деякі постсоціалістичні країни, що забезпечили найбільший ступінь ринкових перетворень до 1995 р. (серед них Польща, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Македонія, Чехія, Словенія), у 1994-1995 рр. добилися істотного зростання ВВП, зниження середньої інфляції' (нижче 25%) [69, с. 5]. Однак навіть у цих країнах у перші роки реформування спостерігався спад виробництва, зниження продуктивності праці, підвищення рівня

Рис. 1.1. Чинники руйнації економіки України

За цих умов уряд змушений був ужити ряд додаткових заходів, спрямованих на інституціональну реконструкцію народного господарства, активізацію ділової активності суб’єктів господарювання, фінансову стабілізацію економіки. Про це свідчить детальний аналіз законодавчих і нормативних актів України того періоду. Що стосується податкової політики, то завдання було сформульовано таким чином, що податки не повинні, по можливості, перешкоджати економічному зростанню, тобто фізичному обсягу вітчизняного виробництва товарів та послуг, розвитку підприємництва

Отже, у 1992 р. у структурі податкової системи України відбулися певні важливі зміни (див. рис. 1.2)

Рис. 1.2 Структурні зміни податкової системи України (1992 р.)

Водночас, із тим, як показали подальші події та досвід розвинутих країн світу, рішення про скасування податку на прибуток та введення податку на доходи було помилковим [43, с. 227-228], оскільки це створювало додатковий контроль за оплатою праці на підприємстві, бо при оподаткуванні доходів об’єктом оподаткування була також і заробітна плата, з якої вже вираховувався особистий прибутковий податок та відрахування на соціальні заходи. У зв’язку з цим рішенням Верховної Ради України в

1995 р. остаточно було введено податок на прибуток підприємств. Окрім зазначених вище змін структура податкової системи України того ж періоду характеризувалася широким використанням податкових пільг (наприклад, в інструкції' Міністерства фінансів України „Про порядок нарахування і сплату підприємствами і організаціями податку на доходи” (квітень 1992 р.) перелік пільг для платників цього податку включав більше ніж 30 найменувань). У результаті поступово виникла загрозлива ситуація: база

оподаткування господарських одиниць руйнується, і ускладнюється дія податкового механізму, що не дає (в умовах високих темпів інфляції) адекватної віддачі від зростання виробництва, його технічного поновлення. Тому початковий перелік пільг почав швидко скорочуватися і в 1997 р. їх стало значно менше ніж у 1992р. Насамперед були скорочені пільгові умови оподаткування для юридичних осіб з податку на прибуток

У цілому 1991-1995 рр. можна визначити як період становлення і формування національної податкової системи нової самостійної держави (див. рис.1.3.; рис. 1.4., 1.5., 1.6. Ч. 1). До початку ринкових реформ в Україні не існувало цілісної податкової системи, яка змогла б гарантувати систематичні надходження необхідних для держави фінансових ресурсів та здійснювати ефективне регулювання економіки. Національна економічна система в цілому і бюджетно-податкова зокрема не були пристосовані до функціонування в умовах нестабільної господарської кон’юнктури. Усі фіскальні інститути повільно здійснювали перехід від централізованих нормативних методів перерозподілу доходів до більш цивілізованих ринкових макроекономічних регуляторів. Протягом цього періоду не вдалося також і сформувати належним чином стабільного податкового законодавства, що можна простежити на багатьох прикладах: часте змінювання об’єкта прибуткового оподаткування юридичних осіб (прибуток - дохід - знову прибуток), ставок податку на додану вартість (28, 20, 28, 20%), методів обліку фінансових результатів (за фактом відвантаження продукції, касовий метод, змішана система, за фактом передачі прав власності на продукцію) тощо. За таких обставин дестабілізується планування фінансово-господарської діяльності підприємств та процес бюджетного планування в цілому. Та незважаючи на це, уже до 1995 р. підґрунтя національної податкової системи, аналогічне тому, яке застосовується у багатьох промислово-розвинутих країнах, було закладено

У 1995-1999 рр. у зв’язку зі спадом виробництва, кризою платежів, бартеризацією економіки, значним бюджетним дефіцитом і проблемами його покриття назріло розуміння того, що систему оподаткування необхідно реформувати таким чином, щоб зробити її сприятливою насамперед для вітчизняних товаровиробників. У цьому ключі система оподаткування почала будуватися на таких засадах: зниження податкового тиску на підприємства, не

допускаючи при цьому неконтрольованого зростання бюджетного дефіциту і темпів інфляції Для цього було вжито ряд заходів для вдосконалення механізму дії окремих податків, розширення податкової бази, скорочення граничних ставок податків, підвищення ступеня податкових надходжень та спрощення механізму оподаткування - тобто виконано дії, які можна вважати звичайними для модернізації податкової системи в умовах структурної перебудови економіки. Це знайшло відображення у нових Законах України: „Про систему оподаткування”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про податок на додану вартість” (1997р.), в Указі Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (1998р.) тощо