Оподаткування в Україні навчальний посібник (стр. 46 из 95)
Ключові терміни і поняття
Мито, митні збори, митна вартість, види мита, ставки мита.
Питання для самоконтролю знань
1. Що таке мито?
2. Чим відрізняються поняття „мито” та „митні платежі”?
3. Як класифікуються види мита?
4. Яка мета використання спеціальних видів мита?
5. Як визначається база оподаткування митом?
6. Яка схема розрахунку мита?
7. В якому порядку сплачуються мито та митні збори?
Завдання 1.
Малим підприємством “Промінь” 12 березня поточного року ввезені косметичні вироби, що були придбані в Німеччині, у кількості 5000 шт.
Вартість одиниці виробу - 20 євро за штуку.
Необхідно:
1. Обчислити суму мита, що підлягає сплаті в бюджет.
2. Указати порядок сплати мита.
Примітка:
Ставка митного збору - 0,2 %;
Ставка мита - 6 євро за 100 одиниць;
Курс євро - 6 грн. за 1 євро.
Завдання 2.
У травні поточного року підприємство для подальшої реалізації придбало в Німеччині куртки з натуральної шкіри вартістю 85 дол. США за одиницю в кількості 160 шт.
Необхідно:
1. Вирахувати суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету під час проходження митних процедур.
2. Сформувати закупівельну ціну продукції.
Примітка:
Ставка митного збору - 0,2 %;
Ставка мита - 10 %;
Курс євро - 6,5 грн. за 1 євро.
Завдання 3.
Спільним підприємством “Пульс” 31 жовтня поточного року було придбано у Туреччині для подальшої реалізації ювелірні вироби з дорогоцінних металів у кількості 1500 штук на суму 225000 дол. сШа.
Необхідно:
1. Вирахувати суму мита, митних зборів та податку на додану вартість, що підлягають сплаті в бюджет.
2. Указати строки сплати.
3. Сформувати закупівельну ціну продукції.
Примітка:
Ставки мита, митних зборів та обмінний курс НБУ застосовувати згідно з чинним законодавством.
1. При нарахуванні ввізного мита до товарів, що походять із тих країн або економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння або національним режимом, застосовуються:
а) пільгові ставки;
б) повні ставки;
в) преференційні ставки.
2. Єдиний митний тариф України - це систематизоване зведення ставок:
а) непрямих податків, що діють в Україні;
б) мита;
в) мита та митних зборів.
3. Митна вартість - це:
а) ціна товару, обумовлена в контракті;
б) ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону;
в) правильної відповіді немає.
4. Ставки мита залежно від методу нарахування поділяються на:
а) комбіновані, сезонні, ввізні, вивізні;
б) адвалорні, антидемпінгові, компенсаційні;
в) адвалорні, специфічні, комбіновані.
5. Компенсаційне мито - це:
а) мито, що застосовується до товарів, що продаються за цінами, значно нижчими, ніж ціни на внутрішньому та світовому ринках;
б) мито, що застосовується для створення особливо сприятливого режиму для однієї чи кількох країн;
в) мито, що застосовується при продажу товарів, при виробництві або експорті яких використовувалася субсидія, та ввезення (вивезення) яких загрожує національним інтересам України.
ТЕМА 6. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ
6.1. Податок на прибуток підприємств як форма корпоративного прибуткового оподаткування.
6.2. Елементи податку на прибуток.
6.3. Порядок обчислення та сплати податку на прибуток.
Методичні рекомендації
При вивченні даної теми необхідно керуватися нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства” № 283/97-ВР від
22.05.97 р. (зі змінами та доповненнями).
При цьому необхідно враховувати, що підприємство повинно вести податковий облік, дані якого підтверджуються первинними документами і даними бухгалтерського обліку. Податковий облік обов'язково повинен бути пов'язаний з бухгалтерським. Окрім того, відповідно до п. 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” з метою визначення оподатковуваного прибутку необхідно вести облік приросту (збитку) балансової вартості матеріалів, сировини, комплектуючих тощо. Визначення приросту (збитку) балансової вартості матеріальних активів проводиться шляхом порівнювання їх залишків на початок та кінець звітного кварталу.
При розгляді порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємств необхідно керуватися Порядком складання Декларації про прибуток підприємства, затвердженим ДПА України від
21.01.98 р. № 37 (зі змінами та доповненнями).
6.1. Податок на прибуток підприємств як форма корпоративного прибуткового оподаткування
Важливе місце в системі оподаткування юридичних осіб майже в усіх країнах світу займає прибутковий податок із підприємств і організацій. Цей податок - продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, який вимагає від платників усвідомленого відношення до своїх прав та обов'язків, усвідомлення того, що цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання. Тобто, вилучаючи частину доходів юридичних осіб, держава гарантує їх більш ефективне використання.
„Теоретичний образ” прибуткового податку з підприємств і організацій в Україні має значну зовнішню схожість із податком на прибуток корпорацій зарубіжних країн, який застосовують у тій чи іншій формі всі розвинуті країни світу. У цих країнах прямі податкові важелі мають досить суттєве значення не тільки як база формування бюджетів усіх рівнів, але й як елементи державного (переважно антициклічного) регулювання
Податок на прибуток підприємств, що стягується в Україні, має значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено насамперед пропорціями в розподілі ВВП, що склалися історично: у
централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. За нинішніх умов ймовірним є поступове вирівнювання між фондом споживання і фондом нагромадження, наслідком чого стане збільшення бюджетного значення податку з доходів громадян і зменшення — податку на прибуток підприємств.
Податок на прибуток підприємств, окрім значного фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватись як завдяки диференціації ставок оподаткування за різними видами діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів. Але в нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обмежено його великим бюджетним значенням.
В Україні цей податок сплачується за результатами фінансового року відповідно до поданої декларації і поширюється на прибуток усіх суб'єктів господарювання, визначених як платники податку, незалежно від того, мають вони корпоративний статус чи ні. Таке широке використання прибуткового податку, на нашу думку, не є безпідставним. Виявляється, що юридичні особи є досить зручним суб'єктом оподаткування з багатьох об'єктивних обставин: по-перше, в кількісному відношенні їх набагато менше, ніж фізичних осіб; по-друге, їх легко ідентифікувати, оскільки для отримання статусу юридичної особи державою встановлюється спеціальна процедура реєстрації; по-третє, найбільшу частину доходів та прибутків, яку отримують розвинуті країни, концентрують і нарощують саме великі корпорації'.
Податок на прибуток за своєю економічною суттю є прямим податком, а це означає, що він прямо залежить від розміру доходів платника і вплив його на діяльність суб'єктів господарювання дуже істотний. В Україні цей податок почали застосовувати з 1991р., проте в окремі періоди перевага надавалась податку на доходи, про що свідчить розвиток податкового законодавства України в 1991-1995 рр.
На сучасному етапі механізм справляння податку на прибуток регулюється нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97 від 22.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями). Відповідними статтями цього закону встановлені основні елементи податку на прибуток, до яких відносяться: платники податку, об’єкт оподаткування, ставки, пільги тощо, які одночасно є специфічною термінологією оподаткування прибутку підприємств. Визначення термінів наводиться у ст. 1 вказаного вище закону
6.2. Елементи податку на прибуток
Рис. 6.1. Склад платників податку на прибуток
* Резиденти - юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності в Україні, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), що створені та проводять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії й представництва підприємств та організацій за кордоном, що не проводять підприємницької діяльності.
** Нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) із місцезнаходженням за межами України, що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їхні представництва, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, що не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.