Оподаткування в Україні навчальний посібник (стр. 83 из 95)

Фонд сприяння конверсії було створено у 1992 році. Формування коштів цього фонду відбувалося за рахунок:

- відрахувань від собівартості товарної продукції, робіт і послуг, що випускаються підприємствами оборонного комплексу, передбачених Програмою надзвичайних заходів стосовно стабілізації економіки та виходу її з кризи;

- 50% від сум виручки від продажу незавершених будівництв об'єктів, які передбачались для виробництва і розробок військової техніки й озброєнь, що не можуть бути використані цивільним виробництвом;

-10% від амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємств та організацій, що підлягають конверсії' (за їхньою згодою);

- частки коштів, одержаних від продажу військової техніки й озброєнь, що вивільняються у процесі скорочення збройних сил;

- цільових асигнувань із державного бюджету;

- добровільних внесків українських і зарубіжних юридичних та фізичних осіб, інших надходжень.

Розпорядником фонду було Міністерство економіки України

Кошти фонду використовувалися на такі цілі:

- реконструкцію й технічне переоснащення військового виробництва для випуску цивільної продукції, у тому числі товарів народного споживання;

- проведення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, пов'язаних із розробкою нових наукових зразків цивільної продукції (соціальний захист працівників, перепрофілювання дослідного виробництва);

- здійснення заходів щодо соціального захисту працівників, зайнятих розробкою та виробництвом військової техніки й озброєнь;

- відшкодування збитків від списання залишків товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, комплектуючих виробів, готової спеціальної продукції, що не можуть бути реалізовані або використані в цивільному виробництві;

- покриття збитків від списання основних фондів підприємств оборонного комплексу або їхньої консервації, а також від утримання потужностей, необхідних для розробок і виробництва військової техніки й озброєнь

Фінансування заходів стосовно соціального захисту працівників, зайнятих розробкою та виробництвом військової техніки й озброєнь, здійснювалося за такими напрямами:

- виплата компенсацій працівникам при звільненні в результаті конверсії' виробництва;

- фінансування видатків на перекваліфікацію кадрів у зв'язку з конверсією військового виробництва;

- утримання об'єктів соціально-культурної сфери підприємств, що підлягають конверсії'

Відповідно до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" було створено Державний інноваційний фонд України для фінансування заходів щодо забезпечення розвитку й використання досягнень науки і техніки. Фонд мав відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі

Кошти фонду формувалися за рахунок бюджетних асигнувань, що виділялися державою для підтримання науково-технічної діяльності, відрахувань підприємств, об'єднань та організацій, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб.

Підприємства, об'єднання й організації відраховували до фонду кошти у розмірі до 1% від обсягу реалізації' продукції (робіт, послуг) із віднесенням їх на собівартість продукції.

З метою забезпечення фінансування галузевої науки підприємствам, об'єднанням, організаціям та установам дозволялося перераховувати 70% від обсягу зазначених відрахувань до спеціального фонду позабюджетних коштів, що створювалися в міністерствах, відомствах, концернах, корпораціях та в інших формуваннях для фінансування галузевих, міжгалузевих науково-дослідних робіт, а також заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції.

При регіональних відділеннях було створено ради, до складу яких входили представники наукових закладів, науково-виробничих об'єднань, промислових і сільськогосподарських організацій, фахівці, представники державної адміністрації. Ці ради розробляли пропозиції' щодо визначення найперспективніших науково-технічних програм і проектів, затверджували витрати на їх здійснення, звіти про виконання проектів

6.2. Державний фонд охорони праці

На підприємствах, в галузях і на державному рівні в установленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці.

Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону.

На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення рівня охорони праці на виробництві

Рис. 6.1. Перелік органів, що здійснюють державне управління охороною праці

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища;

- визначає функції' міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

- визначає порядок створення й використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

Для розробки і реалізації' цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює Віце-прем'єр-міністр України

Державний комітет України по нагляду за охороною праці:

- здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі;

- розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища й контролює її виконання;

- координує роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та об'єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- опрацьовує і переглядає спільно з органами праці, статистики й охорони здоров'я систему показників обліку умов і безпеки праці;

- бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід у цій галузі, організує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- одержує безплатно від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та підприємств інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.

Рішення Державного комітету України по нагляду за охороною праці з питань охорони праці, що належать до його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевою державною адміністрацією, місцевими Радами народних депутатів та підприємствами

Міністерство праці України:

- здійснює державну експертизу умов праці;

- визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці;

- бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.

- Інші міністерства та центральні органи державної виконавчої влади:

- проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

- розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;

- здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

- укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

- фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів про охорону праці;

- організовують в установленому порядку навчання і перевірку знань, правил та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

- створюють по мірі необхідності професійні воєнізовані аварійно-рятувальні формування, що діють відповідно до типового положення, затверджуваного Державним комітетом України по нагляду за охороною праці;

- здійснюють внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці.

Для координації, удосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці

Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:

- забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- за участю профспілок формують програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

- по мірі необхідності організовують регіональні аварійно-рятува-льні формування;

- здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;

- створюють, по мірі необхідності, фонди охорони праці.

Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи

Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту.