Резерв сумнівних боргів формується на дату балансу на підставі даних бухгалтерського обліку минулих звітних періодів він визначається тільки для поточної дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію, товари, виконані роботи і надані послуги.
Підприємства, що мають сумнівні борги, формують на дату балансу резерв сумнівних боргів і за рахунок створеного резерву списують безнадійні борги наступного року. Сформована сума резерву збільшує суму витрат звітного періоду.
Дебіторська заборгованість включається у валюту балансу за мінусом сумнівних боргів, що і є чистою реалізаційною вартістю.
При списанні безнадійної дебіторської заборгованості, яка утворилася в результаті відвантаження продукції, товарів (робіт, послуг), застосовується спосіб прямого списання заборгованості на витрати, коли підприємство отримало інформацію про неможливість її погашення.
Списану безнадійну заборгованість підприємство повинне обліковувати на позабалансовому рахунку протягом трьох років для можливого стягнення цієї заборгованості у разі поліпшення фінансового стану боржника. Для цього використовується субрахунок 071 «Списана дебіторська заборгованість». Якщо протягом цього періоду заборгованість не буде повернена боржником, тоді цю суму остаточно списують із позабалансового рахунку.
Порядок формування резерву сумнівних боргів
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" передбачено два методи формування резерву сумнівних боргів:
- виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
- на підставі класифікації дебіторської заборгованості.
При обох способах величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суму дебіторської заборгованості за продукцію на коефіцієнт сумнівності. Різниця у способах полягає лише у тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку і як визначаються коефіцієнти сумнівності. Як перший, так і другий спосіб вимагають попереднього проведення аналізу платоспроможності окремих дебіторів на підставі оприлюдненої звітності і експертним шляхом в процесі проведення інвентаризації дебіторської заборгованості.
При першому методі, якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на суму його заборгованості необхідно збільшити резерв сумнівних боргів.
При визначенні резерву сумнівних боргів виходячи із платоспроможності окремих дебіторів після проведеного аналізу виводиться індивідуальний коефіцієнт сумнівності, за яким потім визначають суму резерву за даною заборгованістю. Сума резервів за кожним дебітором дасть загальну суму резерву сумнівних боргів за підприємством.
Другий спосіб визначення резерву сумнівних боргів і реалізаційної вартості дебіторської заборгованості шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.
Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.
Підприємство самостійно визначає групи за строками непогашення поточної дебіторської заборгованості. За строками непогашення її можна групувати так:
- з терміном до одного кварталу;
- з терміном від одного до двох кварталів;
- з терміном від двох до трьох кварталів;
- з терміном від трьох кварталів до одного року;
- з терміном понад один рік.
Все ж для виявлення стійких і об'єктивних значень коефіцієнтів сумнівності за групами найбільш доцільно обирати минулий трирічний період, тобто строк позивної давності дебіторської заборгованості.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.
Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.
Отже підсумком усього вищезазначеного є те, що при організації БО розрахунків з покупцями та замовниками необхідно керуватися діючою законодавчо-нормативною базою, якими є закони, інструкції, різні постанови та інше.
Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Вона може бути поточною, або довгостроковою.
Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язань веде до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.
Дебіторська заборгованість включається у валюту балансу за мінусом сумнівних боргів, що і є чистою реалізаційною вартістю
РОЗДІЛ 2.
ВИРОБНИЧО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПП «ДЖОНІ», ЯК ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
2.1. Виробничо-організаційна характеристика ПП «Джоні».
Приватне підприємство «Джоні», скорочено ПП "Джоні", здійснює свою діяльність відповідно до Засновницького договору, Статуту і відповідно до чинного законодавства України.
Підприємство знаходиться за адресою: Україна, м. Краматорськ, вул. О. Вишні, 28
ПП «Джоні» є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні і інші рахунки в банці, круглий друк зі своєю назвою, а також інші реквізити.
ПП «Джоні» - торгівельно-роздрібне підприємство, галузь, алкогольні вироби.
Основними покупцями ПП «Джоні» є:
- супермаркети;
- оптові бази;
- магазини
- інші покупці.
Метою діяльності ПП «Джоні» є поєднання економічних інтересів, фінансового і виробничого потенціалу замовників і учасників, для здобуття прибутку, а також задоволення соціально-економічних і матеріальних інтересів трудового колективу.
ПП «Джоні», згідно засновницьких документів, може здійснювати такі види діяльності:
- оптова торгівля алкогольною продукцією;
- торгівельно-закупівельна і посередницька діяльність.
Підприємство має право здійснювати і іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством.
Виконавським органом є дирекція, яка керує поточною діяльністю суспільства. Роботу підприємства очолює директор.
Система управління повинна постійно проводитися у відповідність з керованими об'єктами, які розвиваються, а перебудова її повинна здійснюватися з врахуванням головного напряму і особливості соціально-економічного розвитку народного господарства країни.
Директор безпосередньо дає вказівки всім підрозділам підприємства, а вони делегують свої повноваження іншим ланкам управління.
Начальство самостійно визначає фонд оплати праці, самостійно розробляє і затверджує штатний розклад, встановлює форму і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.
ПП «Джоні» здійснює оперативний, фінансовий і податковий облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність, порядок ведення яких визначається відповідним законодавством і здійснюється бухгалтерською службою. Організація документообороту в товаристві встановлюється Директором підприємства.
Відповідно за стан обліку, своєчасне представлення бухгалтерської та іншої звітності покладається на головного бухгалтера підприємства, компетенція якого визначена чинним законодавством.
На підприємстві розроблені посадові інструкції працівників, в яких визначені їх обов’язки, права і відповідальність.
Персонал ПП «Джоні» підлягає соціальному страхуванню в порядку і на умовах встановлених чинним законодавством.
Трудові ресурси (персонал) підприємства - загальна кількість осіб, які працюють на підприємстві і вкладають власний труд, фізичні і розумові здібності, знання і навички в процесі діяльності підприємства і забезпечують виконання поставлених перед ним цілей (закупівля і реалізація товарів).
На ПП «Джоні» відповідно до управлінської структури всі трудові ресурси можна поділити на такі групи:
- директор підприємства;
- менеджер;
- головний бухгалтер;
- продавці;
- обслуговуючий персонал (вантажники, сторож).
Згідно з даними статистичної звітності 2009-го року на підприємстві працює 28 працівників, на відміну від 2008 року, коли працювало 26 чоловік. В тому числі спеціаліст вищої кваліфікації, стаж роботи понад 30 років), більшість працівників підприємства має середньоспеціальну освіту і значний стаж роботи.