Однак, такі форми грошей обумовлювали певні незручності. У кожній операції куплі-продажу необхідно було зважувати монетарний метал, визначати його пробу, ділити на частини.
Щоб їх уникнути, зливки стали робити однієї ваги і засвідчувати їх ваговий зиіст та пробу штемпелем, тобто відповідним зображенням. Такі зливки дістали назву монет.
Назва ―монета‖ походить від першого монетного двору, що був відкритий у Римі при храмі Юнони-Монети в третьому столітті до нашої ери. Вважається, що перші монети із природного сплаву золота та срібла (електрума) з‖явилися на території Малої Азії (держава Лідія) за часів царя Креза в сьомому столітті до нашої ери.
Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей. Вона обслуговувала економічні відносини людей майжа протягом трьох тисячоліть.
За цей час монета змінювала сь і розвивалась: відомі монети квадратні, неправильної форми, овальні. Проте найбільшого розповсюдження набули круглі монети, при чому, щоб запобігти підробці та обрізанню, по краях у їх дизайну було використано рельєфний рисунок та «зубиювання» країв.
Карбування монет із дорогоцінних металів, їх висока питома вартість обумовили необхідність виготовлення монет надто малих розмірів.
Така монета була незручна в користуванні оскільки легко губилася, що приводило до додаткових витрат монетарного металу. Таким чином з’явилися передумови до виникнення білонної монети, тобто неповноцінної розмінної з дрібною вартістю. Така монета призначалась для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною монетою.
Аналізуючи вищесказане можна зробити висновок, що між обома концепціями існує багато спільного. Звичайно, гроші мають товарне походження, але в процесі розвитку вони часто густо губили свою внутрішню вартість і ставали тільки знаками, вартість яких декретується державою, тобто ставали продуктом згоди між людьми.
Виникнення грошей – це тривалий історичний процес зумовлений розвитком товарного виробництва та обміну. Як результат тривалого історичного процесу розвитку товару і форм вартості, гроші не можуть бути застиглим явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формою. Вони не можуть бути створені або відмінені рішенням державних органів поки не з‖явились адекватні їм суспільні відносини.
Необхідність грошей в економіці пояснюється тією роллю,яку гроші виконують в економіці.
По – перше, суспільна роль грошей, їх функції в економічній системі, призводять до того, що гроші виступають в якості пов‖язуючої ланки між товаровиробниками.
По друге, гроші виконують роль саморостучої вартості, тобто стають капіталом. Вони функціонально включені в кругообіг промислового капіталу, і є вихідним пунктом і кінцевим результатом останнього.
По третє, за допомогою грошей відбувається створення та перерозподіл національного доходу.
По четверте, гроші є об‖єктом грошово – кредитного регулювання економіки промислово розвинених країн, економічна політика яких базується на монетариській теорії грошей.
2. Сутність грошей.
Незважаючи на багатовікову історію грошей, на сьогоднішній день в економічній теорії нема єдиного визначення що таке гроші, вчому їх суть.
А в тім, визначення суті грошей є головним питанням в розвитку монетарної теорії.
Це пояснюється тим, що в визначенні суті грошей визначився суто емпіричний підхід, суть грошей визначається в основному по їх функціональному призначенню, зовнішньому прояву грошей. Такий підхід знайшов своє вираження в відомій формулі американського економіста Ф.Вокера: ―Гроші – це те, що вони виконують‖. Але гроші – це не застигле явище. Їх зовнішня форма, функціональне призначення розвивалось з розвитком суспільства. Тому і визначення суті грошей з точки зору функціонального підходу не може бути сталим. Те визначення суті грошей, яке було прийнятним в одній соціально-економічній формації губило свій сенс в інших соціально-економічних умовах. Тому для визначення суті грошей треба розглянути не суто прикладну роль грошей, а теоретичні проблеми, що характеризують їх суть.
Виходячи з економічної теорії, виникнення грошей пов‖язане з розвитком протиріччя товару і його споживчої вартості.
На етапі негрошового обміну товара на товар, вартість не потребувала інструменту для свого виразу.
З розвитком товарного виробництва, коли продукт завідомо виготовляють на продаж, появилось протиріччя між індивідуальними витратами праці та суспільною потребою в їх результатах. На цьому етапі виникла потреба в реалізації товару, тобто вирішенню протиріччя між вартістю та споживчою вартістю виробленого продукту. Економічною формою вирішення цього протиріччя стало стихійне виділення з товарної маси особливого товару – гошей, що взяв на себе специфічну функцію – реалізації суспільної вартості. Таким чином гроші являють собою спеціфічний засіб реалізації вартості. Вартість є тією базою, що робить гроші і товар економічно тотожними структурами.
Метаморфоза Т – Г – Т можлива тому, що ці ринкові величини мають спільну основу - вартість.
Слід відмітити, що завдяки присутності грошей в метаморфозі Т-Г-Т реалізується специфічне співвідношення окремого товару до всієї товарної маси, індивідуального робочого часу до загальних суспільних його витрат, відношення окремого товаровиробника до суспільного виробництва вцілому
В цьому положенні визначається суть грошей як економічного явища - виступати не тілька як простий посередник обміну, а й у ролі активного чинника розвитку товарного виробництва, особливої форми забезпечення його пропорційності. Гроші займають провідне місце не тільки в процесі обміну товарів, а й у ширшій сфері – в структурі процесу виробництва.
В процесі розвитку товарного виробництва характеристика понять ―вартість‖, ―загальний еквівалент‖, ―гроші‖, наповнюються новим змістом і характеризуються властивістю історизму – тобто спроможністю пристосовуватися до конкретно визначених умов виробництва та обміну товарів, що постійно змінюються.
В розглянутій площині гроші виступають не тільки як втілення вартості, але і як суспільний еталон виміру останнього. Здійснення в товарному обігу функції еталона виміру вартості є суспільною монополією грошей.
Функціонування грошей як загального вартісного еквівалента в значній мірі має в своїй основі саме цю монополію. В свою чергу це означає, що ―вартість‖ та ―грошові відносини‖ – органічно пов‖язані між собою складові однієї економічної теорії – теорії товарно – гошових відносин.
Однак зазначене вище призначення грошей не може обмежуватися лише цією функцією. В процесі обміну за їх допомогою забезпечується реалізація не лише вартості, а і споживчої вартості товару. У зв‖язку з цим важливою складовою ознакою грошей є їх здатність обслуговувати технічний бік обміну – рух споживчої вартості.
Мається на увазі взаємозалежність понять ―споживча вартість товару‖ та ―гроші, як технічний інструмент обміну‖.
Це свідчить про подвійну природу грошей, розвиток двох їх форм – гроші, як уособлення загального вартісного еквіваленту, і гроші, як технічний інструмент обміну товарів.
Така подвійність грошей розкриває подвійність процесу обміну, який складається з цінової оцінки вартості товару, і безпосереднього обміну товар – гроші – товар.
Теоретичне визначення змісту та форми грошей є тільки першим етапом пізнання суті грошей. Більш високим ступенем цього пізнання є вивчення специфіки функції грошей.
Аналізуючи вище сказане можна зробити висновок:
ГРОШІ, за своїм місцем у товарному виробництві й обміні – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь – який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.
3. Функції грошей.
Визначення функції грошей, тобто дії, ―роботи‖, яку виконують гроші що до обслуговування руху вартості в процессі розширеного відтворення, є наступним етапом пізнання суті грошей.
В питаннях що до функцій грошей, трактування окремих їх положень, а також кількості серед представників різних теоретичних шкіл на сьогоднішній день нема єдиної точки зору.
Давид Рікардо віддавав перевагу функції грошей як засобу обігу, у книзі англійського економіста Т.Крампа ―Феномен грошей‖ грошові функції подано як засіб платежу, міри вартості, одиниці виміру (unite of account), засобу обігу та засобу нагромадження багатства. В.А.Ющенко дотримується тієї точки зору, що гроші виконують три функції: засобу обігу, міри вартості та засобу нагромадження багатства. К.Маркс визнавав п‖ять грошових функцій-міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу та функцію світових грошей.
Дискусії відносно трактування окремих функцій, а також їх кількості ведуться навіть всередині різних теоретичних шкіл.
Ми розглянемо всі п‖ять відомих на сьогодні основних функцій і залишаємо читачам право самим визначитися в їх кількості і
трактуванні.
Міра вартості – це функція, за допомогою якої гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи ім форму ціни. За допомогою міри вартості вартість товарів визначається так же, як за допомогою кілограма і метра визначаються вага і відстань.
Гроші, як міра вартості, дуже зручні для проведення розрахунків і проведення відповідних записів. Виражаючи ціну в одноіменних грошових одиницях, люди можуть швидко і легко співставляти і зрівнювати вартість товарів.
Якби в сучасній економіці не було грошей, суб‖єктам ринку довелось би складати пропорції обміну одного товару до всієї маси інших товарів.Кількість можливих комбінацій можно розрахувати за допомогою формули:
Н = н ( н-1) / 2 де, н – кількість видів товару з різною ціною.
Наприклад, в економічній системі на ринку обертається 10 000 видів товару з різною ціною.Тоді загальна кількість можливих парних комбінацій цін товарів складе: