Принципове значення грошової реформи 1922—24 рр. під кутом зору загальної методології полягає насамперед у тому, що вона довела можливість запровадження нової грошової одиниці та її подальшої. стабілізації в умовах глибокої економічної кризи та повного дисбалансу господарських зв'язків. У 1921 р. промислове виробництво на території колишнього СРСР скоротилося більш як у 7 разів, а загальний індекс цін виріс більше як у ЗО тис.разів проти 1913 р. Посуха 1921 р. призвела в багатьох регіонах до масового голоду. Економічна ситуація залишилася практично незмінною і в 1-й половині 1922 р.; за 1-е півріччя роздрібні ціни виросли майже у 50 разів, витрати державного бюджету на 96 % покривалися емісією.
За цих умов у керівних колах країни існувало два несумісні погляди. Перший: оздоровлення фінансів і грошової системи можливе лише на засадах загальної економічної стабілізації. Тому здійснення радикальних перетворень у грошово-кредитній системі за наявних економічних умов неприпустиме; воно не дасть бажаних результатів і є передчасним. Другий: тільки на грунті глибокої структурної грошової реформи можна розраховувати не лише на подолання кризових процесів у економіці, а й на її реальне оздоровлення.
Гору взяла друга позиція. Важливо зважити й на те, що успіх реформи, яка розглядається, значною мірою визначався коректністю її механізму. Це була реформа паралельного типу. Цим фактом підтверджується висновок про те, що зазначений тип реформи найбільшою мірою відповідає умовам глибокої деградації всіх сфер економічного життя, коли очікування на швидкий ефект господарської стабілізації є мінімальними.
Грошова реформа 1922—24 рр. була багатоступінчастою за змістом.
Вона мала в собі:
1. Проведення у 1922 р. у співвідношеннях 1 до 10 тис. і у 1923 р. 1 до 100 двох деномінацій грошових знаків. Як підсумок, нова грошова одиниця 1923 р. була прирівняна до 1 млн. рублів дореформеного випуску.
2. Наприкінці 1922 р. було впроваджено в обіг нову грошову одиницю — червінець — банківський білет Державного банку. Емісія нової банкноти на 25 % забезпечувалася золотим запасом і на 75 %—короткотерміновими векселями та високоліквідними товарами споживчого ринку. І червінець почав прирівнюватися до золотої дореволюційної десятирублевої монети, тобто до 0,774 грама чистого золота. Він став розмінною й конвертованою грошовою одиницею.
3. Важливу роль у стабілізації грошової системи відіграло скасування валютної монополії, запровадження валютних ринків і вільної купівліпродажу золота.
4. Поряд із червінцями, що розмінювалися на золото, важливу стабілізаційну роль відіграли й так звані товарні гроші. Мова йде про емісію транспортних сертифікатів і державних облігацій хлібної позики, що використовувалися на ринку грошей не лише як засіб нагромадження, а й засіб платежу.
5. Вилучення старих грошових купюр здійснювалося протягом чотирьох місяців (до 1 липня 1924 р.) через їх викуп за курсом: 1 новий рубель за 50 тис.рублів грошових знаків 1923 р. і 50 млрд.рублів, що використовувалися в обігу до грошової реформи.
6. Успіх грошової реформи 1922—23 рр. зумовили і ефективні загальностабілізаційні заходи: всебічне сприяння приватному підприємництву й торгівлі, роздержавлення раніше націоналізованої власності, проведення глибокої аграрної реформи, реформ банківськокредитної системи, цінової реформи, збалансування бюджету, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності. З метою підтримки валютного курсу національної банкноти держава активно вдавалася до валютної інтервенції, використовуючи для цього державні запаси золота та іноземної валюти.
Як зазначалося, результатом реформи стала не лише стабілізація, а й утворення по суті нової, порівняно з періодом «військового комунізму», грошової системи, яка за багатьма параметрами відповідала стандартам грошової системи ринкового типу. Однак така система проіснувала недовго. Згортання непу наприкінці 1920-х рр. супроводжувалося фактичною демонетизацією економіки, її новим переродженням у централізовану формально-грошову економічну систему.
Питання, які необхідно розглянути.
1. Поняття валюти та валютних цінностей.
2. Валютна система, її елементи.
3. Еволюція світової валютної системи.
4. Конвертованість валюти.
5. Валютний курс, крос – курс.
6. Державне регулювання валютних курсів.
1. Поняття валюти та валютних цінностей
Валютними цінностями називають такі цінності, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів.
Згідно з чинним законодавством України до валютних цінностей віднесено:
• валюту України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають у обігу та є законними платіжними засобами на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;
• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (трати), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
• іноземну валюту — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають у обігу та є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитнофінансових установ за межами України;
• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах;
• монетарні метали — золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів із цих металів і брухту цих металів.
Головне місце серед валютних цінностей посідає валюта (від італ.valuta — цінність, вартість) — грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні документи в іноземних грошових одиницях, що застосовуються в міжнародних розрахунках. До іноземної валюти також належать кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських установ за межами України, та міжнародні розрахункові одиниці — умовні і грошові одиниці, які створюються міжнародними економічними та валютнофінансовими організаціями для використання у міжнародних валютних відносинах: СДР (спеціальні права запозичення), євро, КФА (африканський франк), КФП (франк для заморських територій) тощо.
2. Валютні системи та їх елементи
Валютна система — це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову.
Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, є складовими грошових систем окремих країн. Як і ці останні, вони визначаються загальнодержавним законодавством.
Міжнародні та світова валютні системи ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР та ін.) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.
Як організаційно-правове явище національна валютна система складеться з цілого ряду елементів. Основними з них є:
1. Назва, купюрність та характер емісії національної валюти. В Україні національна валюта називається гривнею.
2. Ступінь конвертованості національної валюти. Українська національна валюта гривня є частково вільно конвертованою. Верховна Рада України ратифікувала угоду про приєднання до VIII статті Статуту МВФ, якою передбачено вільну конвертова-ність національної валюти в іноземну з операцій за поточними платежами.
3. Режим курсу національної валюти. Законодавче визначення режиму валютного курсу Верховна Рада України поклала на Кабінет Міністрів та НБУ. Режим валютного курсу поступово змінювався від жорсткої фіксації до регульованого плавання (у межах «валютного коридору») і до вільного плавання, що було введене в 2000 р.
4. Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті. Звичайно цей режим зводиться до повної заборони, або до заборони з деякими винятками для окремих видів платежів. В Україні заборона на використання інвалюти у внутрішніх платежах була введена лише в 1995 р., хоч за деякими платежами дозволено її використання і зараз: надання інвалютних позичок банками, оплата послуг, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю (оплата авіаквитків на міжнародних авіалініях, оплата митних послуг тощо) та в інших, визначених НБУ випадках.
5. Режим формування і використання державних золотовалютних резервів. Він установлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися двояко:
— у формі жорсткої прив'язки національної валюти до певної іноземної (національної чи колективної) з установленням фіксованого курсу її до цієї валюти. За такого режиму іноземна валюта перетворюється в забезпечення національних грошей, тобто державні запаси її повинні на 100% забезпечувати наявну в обороті масу національних грошей. Емісія останніх здійснюється тільки через купівлю цієї валюти на внутрішньому ринку, а вилучення з обороту — через її продаж. За такого режиму курс національної валюти «плаває» разом з курсом базової іноземної валюти, а центральний банк країни втрачає окремі свої функції, зокрема функцію кредитора останньої інстанції, певною мірою втрачає свій статус органу монетарної політики. Не випадково грошову систему за такого режиму у світовій практиці називають системою «валютного бюро», а центральний банк стає органом такого бюро;