· розпорядження майном боржника;
· мирова угода;
· санація боржника;
· ліквідація банкрута.
В тому разі, коли щодо підприємства-боржника було прийнято рішення про приватизацію, арбітражний суддя виносить ухвалу про припинення приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства. Ця ухвала направляється уповноваженому органові, державному органові з питань банкрутства та відповідному державному органові приватизації.
З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі арбітражного суду вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна, який призначається на строк не більше ніж 6 місяців. Розпорядник майна зобов”язаний:
· розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;
· вести реєстр вимог кредиторів;
· повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або при відмову визнання вимог боржником;
· вживати заходів для захисту майна боржника;
· аналізувати господарську, фінансову та інвестиційну діяльність боржника;
· надавати державному органу з питань банкрутства відомомсті, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;
· виявляти ознаки фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства;
· надавати арбітражному суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;
· та інш.
При порушенні справи про банкрутство державного підприємства його трудовий колектив має переважне право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду. Але це можливе лише за умови взяти на себе грошові зобов”язання боржника та при наявності згоди на це кредиторів.
За клопотанням комітету кредиторів арбітражний суд може винести ухвалу про проведення санації та призначити керуючого санацією. Керуючий санацією повинен попередньо погоджувати план санації державного підприємства-боржника з уповноваженим органом. Заходами, які містять план санації можуть бути:
· реструктуризація підприємства;
· перепрофіліювання підприємства;
· відстрочка або розстрочка платежів або списання частини боргів, про що укладається мирова угода;
· ліквідація дебіторської заборгованості;
· продаж частини майна;
· зобов”язання інвестора про погашення частини або всього боргу та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов”язань;
· виконання зобов”язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов”язань.
Продаж частини майна, як один із заходів санації, що має на меті відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів, здійснюється на відкритих торгах після проведння керуючим санацією інвентаризації та оцінки майна. Майно боржника, щодо обігу якого встановлені обмеження, продається на закритих торгах.
Якщо збори кредиторів прийняли рішення про виконання плану санації і закінчення санації або про звернення до арбітражного суду з клопотанням про припинення санації у зв”язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами, керуючий санацією подає звіт до арбітражного суду, який підлягає затвердженню. При затвердженні звіту, суд виносить ухвалу про припинення справи про банкрутство.
Якщо ж всі заходи під час санації не мали як результат поновлення платоспроможності боржника та при наявності клопотання комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, арбітражний суд визнає боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора.
За клопотанням ліквідатора, погодженим із комітетом кредиторів, арбітражний суд призначає членів ліквідаціної комісії. Членами ліквідаційної комісії є представники кредиторів, фінансових органів. В разі необхідності до її складу включаються представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства та, при необхідності, органу місцевого самоврядування.
Ліквідатор має наступні повноваження:
· приймає до свого відання майно банкрута, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, управляє та розпоряджується ним;
· здійснює інвентаризацію та оцінку майна;
· аналізує фінансове становище;
· виконує повноваження керівника банкрута;
· очолює ліквідаціну комісію та формує ліквідаційну масу;
· передає на зберігання документи банкрута;
· реалізує майно банкрута;
· та інш.
Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс. Після заслуховування звіту та думки комітету кредиторів, суд виносить ухвалу про затвердження звіту та ліквідаціного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної продедури.
Якщо всі вимоги кредиторів задовільнені, банкрут вважається таким, що не має боргів, і може продовжити свою підприємницьку діяльність.
Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задовільнення вимог кредиторів майнових активів у підприємства менше, ніж вимагається для його функціонування згідно із законодавством, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається відповідному органові приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.
1. Закон України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (нова редакція) від 30/06/1999.
2. Закон України “Про приватизацію державного майна” від 04/03/1992.
3. Постанова кабінету Міністрів Українп № 515 “Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств” від 17/03/2000.
4. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. К. 2000