Законодавчою базою створення національної системи сертифікації є Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію” від 10 травня 1993 р. Також видано понад 30 законів і законодавчих актів України, в яких встановлено вимоги до сертифікації окремих видів продукції.
Основними факторами, які безпосередньо впливають на подальший розвиток національної системи стандартизації, метрології та сертифікації є багатовекторна зовнішня політика, спрямована на інтеграцію України в ЄС, вступ до Світової організації Торгівлі (СОТ), співробітництво з країнами СНД та багатьма країнами світу.
Враховуючи важливість гармонізації українських стандартів з міжнародними, поступового наближення їх до технічних правил (директив) Європейського Союзу, застосування в Україні європейських процедур оцінки відповідності, Держстандарт проводить роботи щодо вступу України до європейських організацій з стандартизації. Наприклад, за підтримки Кабінету Міністрів і Міністерства закордонних справ з 1 квітня 1997 р. Україна стала членом за підпискою Європейського комітету з стандартизації CEN.
Стандартизація в Україні спрямована на забезпечення:
· єдиної технічної політики;
· захист інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції (процесів, робіт, послуг);
· економії всіх видів ресурсів;
· відповідності продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості і надійності;
· гармонізації національних нормативних документів зі світовими аналогами;
· відповідності вимог нормативних документів законодавчим актам.
Вже зараз Україна належить до числа країн, надзвичайно залежних від зовнішнього ринку. Так у 1997 р. 40% українського внутрішнього валового продукту (ВВП) було реалізовано за кордоном. Для порівняння: в Японії ця цифра становить 10%, Польщі – 19%, Франції – 20%. Тобто, вже сьогодні Україна без формального членства в Генеральній асамблеї по тарифах і торгівлі/ Світовій організації Торгівлі (ГАТТ/СОТ) набагато інтенсивніше бере участь у міжнародній торгівлі, ніж її торговельні партнери.
Аналіз ситуації, яка складається в результаті інтеграції України у світову економічну систему, свідчить про те, що домінування на внутрішньому ринку імпортної харчової продукції три роки тому (65%) змінилося сьогодні на користь українського товаровиробника (95%), але при збереженні сировинного характеру українського експорту (крім алкогольних напоїв). При помітному темпі зростання м’ясної та молочної промисловості, виготовлення прохолодних та лікеро-горілчаних напоїв, відстають такі базові галузі, як спиртове та цукрове виробництво.
Стандарти на сільськогосподарську та харчову продукцію, що використовуються зараз, досить застарілі. Але Держстандарт планує роботи по їх удосконаленню і приведенню до світових вимог.
1.2. Відповідність українських стандартів міжнародним
На початку 1998 р., як уже зазначалося, була укладена Угода між Україною і Європейським союзом, цілий ряд статей якої саме і передбачають зближення української системи технічного регулювання з європейською. Саме з цією метою була прийнята постанова Кабміну України „Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів“, яка передбачає розробку 25 Законів України, а також підготовку 14 галузевих програм оновлення нормативної бази з урахуванням міжнародних та європейських стандартів.
З 25 законів, передбачених цією постановою, набув чинності з січня 1998 р. Закон України „Про якість і безпеку харчової продукції та продовольчої сировини“. Розроблені також проекти законів „Про молоко і молокопродукти“, „Про рибу, морепродукти та продукцію з них“ та інші (сільськогосподарської та харчової промисловості не стосуються).
Держстандарт послідовно проводить активну політику, спрямовану на укладання двосторонніх міжнародних угод про співробітництво в галузі стандартизації, метрології та сертифікації, а також угод про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності.
Всього станом на 1 жовтня 1998 р. укладено 40 таких угод з 29 країнами, з них 17 на міжурядовому рівні.
Проте укладання угод – це тільки перший етап на шляхові міжнародного співробітництва в сфері діяльності Держстандарту. Основне завдання – їх реалізація та ефективність від спільної роботи з партнерами. Укладені угоди передбачають взаємне визнання результатів робіт із сертифікації на основі взаємної акредитації випробувальних лабораторій, тому наступним важливим кроком є визначення таких лабораторій.
Взаємні практичні дії обговорюються в межах угод з Туреччиною, Естонією, Латвією, Литвою, Польщею, Болгарією, Словакією, Фінляндією. Інші (наприклад, КНР, Хорватія, Франція, Ізраїль, Греція, Словенія, Канада тощо) – ще не визначились і займають спостережну позицію.
Але прболеми функціонування, розвитку і удосконалення національної системи стандартизації, метрології та сертифікації необхідно розглядати лише у тісному зв’язку з політичними, економічними і соціальними перетвореннями, які відбуваються в Україні. Розвиток технічного регулювання має відповідати рівню розвитку національної економіки. Перехідний період до ринкової економіки вимагає здійснення поетапного удосконалення національної системи технічного регулювання. Сліпе копіювання зовнішніх атрибутів систем стандартизації і сертифікації розвинених країн світу за умови відсутності ефективного ринкового конкурентного середовища може призвести до фактичного знищення існуючої системи стандартизації, метрології та сертифікації.
Це залишить Україну без ключового елементу національного технічного регулювання, тобто створить реальну загрозу для національної економічної безпеки і державного суверенітету. Також чинником, який став одним з визначальних, є тиск, який здійснюють імпортери, спираючись на підтримку окремих кіл в середині держави, для отримання нічим не виправданих односторонніх поступок в торговельних режимах (наприклад, як цього вимагають США).
Із державних (національних) стандартів, яким надано чинності, 18,5% – пряме впровадження міжнародних, 42% – часткове впровадження (гармонізовані з міжнародними).
В Україні з 1996 р. набули чинності міжнародні стандарти ISO серії 9000, з січня 1998 р. – стандарти ISO серії 14000, з 1 липня 1998 р. – ISO серії 45000. Зараз в Україні зареєстровано 17 сертифікатів на систему якості у відповідності з ISO серії 9000.
Українська система технічного регулювання докладно аналізувалась в ході переговорів з Світовим Банком щодо виконання умов кредитної угоди про позику на розвиток підприємств. На основі всебічного аналізу експерти вищеозначеного Банку дійшли висновку, що українська система стандартизації та сертифікації, створена з метою реалізації права України як суверенної держави на національне технічне регулювання, відповідає цілям та принципам ГАТТ/СОТ.
Подальший розвиток національних систем стандартизації, метрології та сертифікації визначається стратегічним курсом України на інтеграцію до світової економіки, проголошеним Президентом України, програмою дій Кабінету Міністрів України.
1.3. Стандарти і система контролю якості
З приєднанням до світового ринку неминуче постає питання про конкурентоспроможність товарів, продукції та послуг українських виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках, де поруч з конкурентністю ринкових цін рівнозначно виступає конкурентність якості продукції. Отже, визначальним критерієм конкурентоспроможності виробників, а разом з цим і сподіваного успіху, є розуміння і задоволення потреб та вимог покупців світового ринку.
Інтеграція у світові структури накладає на органи виконавчої влади і на кожного виробника завдання застосовувати такі регулювальні норми для підвищення якості своєї продукції, які б забезпечували ринковий попит на продукцію й однозначно створювали умови для зацікавленості інвесторів у капіталовкладеннях у вітчизняне виробництво та розвитку партнерства з виробниками України.
Рішення цих завдань можливе за умови розроблення та реалізації національної політики щодо якості продукції та її конкурентоспроможності, прийняття норм і правил, які діють на світовому ринку, впровадження міжнародного досвіду у сферу виробництва продукції, товарів і послуг.
1.3.1. Вдосконалення контролю якості
Для підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, підтримки національних товаровиробників, захисту прав споживачів і сприяння інтеграції України у світову економіку Указом Президента України в 1997 р. створено Національну раду з питань якості, одним з головних завдань якої є формування національної політики в галузі забезпеченя якості, розробки та реалізації державних та інших програм, спрямованих на забезпеченя належної якості української продукції. Організаційне забезпечення Ради покладено на Держстандарт України.
Досвід розвинутих країн світу, в першу чергу Японії, свідчиь про доцільність комплексного, системного підходу до вирішення питань підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Саме тому в Україні намічена розробка національної програми з цих питань. Виконання програми сприятиме прискоренню структурних змін в економіці, впровадженню сучасних технологій, заохоченю з боку держави підприємців і промисловців до підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції.
Влітку 1999 р. була схвалена Концепція реформування національних систем стандартизації, сертифікації та акридитації. Вона передбачає багато завдань, в тому числі розширення сфери законодавчого регулювання безпечності та якості продукції та послог.
Як уже зазначалося, з метою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, підтримки вітчизняних товаровиробників, захисту прав споживачів і сприяння інтеграції України у світову економіку при Президентові України створено Національну раду з питань якості.