Ліцензуванню та квотуванню така продукція не підлягає.
Обліку (реєстрації), яка нагадує процедуру ліцензування, підлягають угоди, предметом яких є деякі групи товарів, в тому числі окремі види продукції сільського господарства).
При експортних контрактах виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції.
2.2. Можливість гарантій для закордонного споживача
З метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів Держстандарт та його територіальні органи здійснюють державний нагляд за додержанням підприємствами обов’язкових вимог стандартів, норм і правил, а також за станом засобів вимірювань під час виробництва та випуску, зберігання, транспортування, використання, експлуатації та утилізації продукції.
Об’єктами державного нагляду є:
· продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва, рослинництва, продукти харчування, в т. ч. продукція, що пройшла сертифікацію на відповідність стандартам, нормам і правилам;
· продукція імпортна – на відповідність чинним в Україні нормативним документам;
· продукція експортна – на відповідність нормативним документам або окремим вимогам, обумовленим у договорі;
· атестовані виробництва – на відповідність установленим вимогам щодо сертифікації продукції.
На сьогодні юридичної відповідальності імпортера за безпеку продукції, що ввозиться в обіг на територію України, не існує – на відміну від більшості розвинутих країн світу. Зокрема, в національне законодавство країн ЄС імплементовано вимоги директиви ЄС 374/85 “Про відповідальність постачальника за випуск і реалізацію дефектної продукції”. Для встановлення рівних умов конкуренції між вітчизняним виробником і імпортером, створення високоефективного механізму нагляду і контролю на споживчому ринку України, надання можливості постачальнику застосовувати декларацію про відповідність його продукції до вимог нормативних документів Держстандартом розроблено Закони України “Про відповідність постачальника за випуск та реалізацію неякісної та небезпечної продукції” та “Про порядок утилізації та вивезення небезпечної продукції”.
Між Україною та ЄС укладена угода щодо вирішення споживчих проблем і гармонізації законодавства з питань захисту споживачів відповідно до законодавства ЄС.
Враховуючи міжнародні норми та резолюції XV Всесвітнього конгресу споживачів (Чілі, 1997 р.). Україна має намір запровадити законодавчі важелі впливу, а також державні та громадські програми. Суттєві зміни вносяться в Закон України “Про захист прав споживачів”. Але цей закон поширює свою дію тільки для захисту прав споживачів, що перебувають на території України.
Гарантіями ж для суб’єктів підприємницької діяльності, що імпортують в свою країну українські товари, можуть виступати лише умови угоди, яку вони укладають з українською стороною. В цій угоді закордонний партнер може оговорювати вимоги до сертифікатів, передбачити що повинно бути обстежено, на що при сертифікації звернути особливу увагу або які додаткові вимоги треба виконати. Державних гарантій по захисту закордонного споживача поки що не існує.
3. Вивчення попиту українського споживача на сільськогосподарську та харчову продукцію
3.1. Продукції якого походження надає перевагу український споживач
Протягом трьох останніх років тенденції попиту українських споживачів на продукцію суттєво змінилися. Якщо у 1997 р. мали підвищений попит харчові продукти іноземного походження (65% споживачів), то зараз, наприклад, частка вітчизняної харчової промисловості на внутрішньому ринку становить 95%.
На початку цього року журнал “Компаньон” провів інтерв’ювання кількох десятків українських споживачів різного рівня доходів (від низького до високого). Якщо проаналізувати відповіді респондентів, можна дійти висновку, що 97% всіх опитаних надають перевагу продуктам харчування українського походження і лише 3% купують в основному імпортну продукцію.
Але що стосується промислових та побутових товарів, то на протязі останніх трьох років ситуація майже не змінилася. Як у 1997 р. споживачі віддавали, так і зараз віддають перевагу імпортним товарам народного споживання.
На міжнародному ринку наша сільськогосподарська продукція має низьку конкурентну спроможність в силу високої собівартості та внутрішньої структури, що не відповідає міжнародним вимогам. Велка собівартість харчової продукції також надає перешкоди щодо її виведення на світовий ринок.
3.2. Огляд дослідження українського ринку сільськогосподарської та харчової продукції
На жаль, зміни у даних, що наводяться тепер в балансах підприємств, з одного боку, спростили процедуру надання інформації для державних органів контролю за діяльністю підприємств, а з другого – позбавили органи статистики надавати можливість проведення досліджень щодо розвитку ринку.
Тепер дослідження з приводу національного ринку, наприклад, сільськогосподарської та харчової продукції, проводяться в основному товаровиробниками або галузевими установами суто для вирішення внутрішніх проблем.
Але деякі результати досліджень були опубліковані. Загальної картини, що в цьому напрямі зроблено, вони не дають, тільки дають можливість бути впевненими, що дехто проводить маркетинг для пошуку ринків збуту і просування своєї продукції.
Багато досліджень зробили рекламні компанії, але ці дані вони не оголошують.
З опублікованих в періодичній пресі статей можна дійти висновку, що проводились наступні дослідження стосовно сільськогосподарської та харчової промисловості.
Маркетинг ринку цукру. Аналіз темпів розвитку структури промислового комплексу України у 1990–1997 рр. показує, що частка харчової промисловості скоротилась з 22,6% в 1990 р. до 17,1% в 1997 р. Основною складовою частиною зниження обсягів у харчовій промисловості стало, зокрема, падіння обсягів виробництва цукру на 38,4%. Рентабельність харчової промисловості зменшилась порівняно з 1992 р. в 2,5 раза (з 25,3% у 1992 р. до 9,9% у 1997 р.). У 1986–1990 рр. в Україні щороку заготовлювалось 42–48 млн т цукрових буряків, з яких виробляли 5–5,2 млн т цукру. У 1991–1997 рр. посівні площі під цією культурою скоротились на 12%, її врожайність – на 33%, обсяги заготівлі – на 29%. Середній рівень рентабельності вирощування цукрових буряків негативний, у 1998 р. він склав мінус 5,5%. Дослідження було проведено на початку 1999 р. Київським Національним економічним університетом (Криворізька філія).
Маркетинг обсягів виробництва винограду в Україні. (Ялтинський Інститут виноградарства та вина “Магарач”). Вивчали споживчий попит на вино, шампанське, коньяк, щоб виявити потреби у винограді для виробництва винопродукції тощо. Цією ж установою у 1997 р. були проведені дослідження Виробництво та споживання алкогольних напоїв в Україні та Коньячне виробництво в Україні.
Херсонський Аграрний університет в цьому 1999 р. провів дослідження Стан аграрного виробництва в Херсонські області.
Протягом 1997–1998 рр. Харківський державний університет провів низку досліджень: Вплив енергоресурсів на виробництво зерна: аналіз світових тенденцій та проблем України, Вивчення купівельного попиту населення (теорія проведення дослідження з наданням анкети), Формування ринку молока та молокопродуктів, Споживчий ринок України. Всі вони носять теоретичний характер.
Державним комітетом з питань розвитку підприємництва у 1998 р. було проведено анкетування з приводу розвитку національного бізнесу.
Як бачимо, якщо і проводились глобальні дослідження, вони не висвічувались в пресі, тобто дізнатись про них та їхні результати надзвичайно важко.
Загальна оцінка можливостей просування сільськогосподарської та харчової продукції України
Внаслідок тривалої соціально-економічної кризи, яка набуває все більш багатовимірного характеру, в суспільній свідомості укорінюється розуміння нагальної необхідності вжиття енергійних заходів щодо відновлення економічного зростання. Об’єктом зростання має виступити саме національний товаровиробник, національне виробництво – як основа розвитку національного капіталу, джерело доходів населення, державного бюджету, а загалом – як основа національної злагоди та громадянської стабільності в суспільстві.
Проблеми формування сприятливого клімату для розвитку національного товаровиробництва зараз стоять дуже гостро. Прогрес на теоретичному рівні вже є, оскільки проболема від питання “про захист вітчизняного товаровиробника” еволюціонувала до питання “формування сприятливого клімату для розвитку товаровиробництва”.
Ключові проблеми, що зараз перешкоджають розвитку національного виробництва, полягають в наступному: обмеженість платоспроможного попиту; проблема лібералізації торгівлі без пригнічення національного виробника; фіскальний тиск; відсутність структурної економічної інформації; невідповідність більшості українських стандартів світовим вимогам.
Держстандарт протягом останніх років неодноразово звертався з пропозиціями до Кабінету Міністрів України щодо необхідності розроблення і прийняття єдиної позиції України. Результатом таких звернень стало доручення Президента України щодо підготовки Указу Президента України і Концепції реформування національних систем стандартизації, сертифікації і акредитації. Така Концепція Держстандартом була підготовлена. В її основу були покладені основні принципи Угоди про технічні бар’єри в торгівлі, Європейської системи стандартизації і оцінки відповідності, настанов міжнародних оргапнізацій ISO, IEIC, а також багаторічний досвід роботи національної системи стандартизації і сертифікації. Відповідність української системи технічного регулювання основним принципам ГАТТ/СОТ була підтверджена експертами Світового Банку в 1996–1997 рр. Українська система стандартизації і сертифікації розглядалась на ХІХ засіданні Генеральної Асамблеї ISO і знайшла підтримку. Концептуальні засади поетапного розвитку національної системи стандартизації і сертифікації також були схвалені експертами ЄС в рамках проекту “Стандартизація і сертифікація в Україні” програми “TACIS”.