Аналогічна ситуація виникає і на ринку взуття, де міжродовими товарами-конкурентами виступає взуття, яке випускається серійно підприємствами взуттєвої промисловості, взуття, виготовлене по індивідуальному пошиттю, і відремонтоване взуття, що є результатом послуги по його ремонту. При обмеженій платоспроможності споживач, що ремонтує взуття, не купить замість нього нове.
Вільний від конкуренції сегмент ринку взуття буде представлений продукцією, виготовленою в особливих випадках по індивідуальному замовленню. Споживачі такої послуги можуть віддавати їй перевагу в зв'язку з тим, що їм потрібно взуття нестандартних розмірів або особливого фасону, яке не випускає промисловість.
Таким чином, ринок товарів, що серійно випускаються, і ринок продукції як результату послуг у певній мірі збігаються. На цьому співпадаючому сегменті виникають міжродові конкурентні відносини між товарами і послугами. Однак є сегменти товарного ринку і ринку послуг, що не перетинаються. Цей вільний сегмент представлений продукцією, виготовленою по індивідуальних замовленнях споживачів, що по певних причинах не можуть або не хочуть споживати серійно вироблені товари. На таких сегментах конкурентні відносини між виробниками продукції і виконавцями послуг не виникають.
Міжгрупові товари-конкуренти — товари (або послуги) різних однорідних груп, що задовольняють аналогічні або однакові потреби за рахунок спільності функціонального призначення. Їх особливостями є приналежність до різних груп одного роду (або товари, або послуги), а також спільність функціонального призначення при розбіжності інших споживчих властивостей і показників. Їх товарні і споживчі сегменти в основному збігаються.
Так, ті самі аналогічні або однакові фізіологічні потреби можуть задовольняти різні однорідні групи продовольчих або непродовольчих товарів. Енергетичні потреби організму можна задовольнити практично за рахунок багатьох груп харчових продуктів. Туристичні послуги можуть бути конкурентами рекреаційних послуг будинків відпочинку, тому що вони теж задовольняють потреби у відпочинку. Результатом міжгрупові конкурентних відносин є міжгрупові товари або послуги-конкуренти.
Внутрігрупові товари-конкуренти — товари (або послуги) однорідних груп, що задовольняють однакові потреби, але відрізняються асортиментною приналежністю до різних видів.
Таким чином, різна видова приналежність товарів однорідних груп, різниці по деяких споживчих властивостях (в основному ергономічним і естетичним), спільність функціонального призначення складають особливості внутрігрупових конкурентів. Товарні і споживчі сегменти внутрігрупових конкурентів збігаються, але можливі розбіжності по окремим підсегментам і нішах.
Прикладом внутрігрупових конкурентів можуть служити різні види хліба (житній, житньо-пшеничний, пшеничний), макаронних виробів (макарони, локшина, вермішель і т.д.), алкогольних напоїв (горілки, лікери, настойки, наливки, вина й ін.). Однак не всі товари однієї групи можуть вступати у внутрігрупові конкурентні відносини. Такі відносини виникають тільки у товарів одного функціонального призначення. Наприклад, у групі молочних товарів молоко, вершки, кисломолочні напої відносяться до внутрігрупових конкурентів, а сир, вершкове масло, морозиво, молочні консерви і продукти дитячого харчування не є конкурентами, оскільки мають різне харчове призначення і задовольняють різні органолептичні, енергетичні й інші потреби.
Отже, приналежність товарів або послуг до однорідної групи ще не означає обов'язковість виникнення внутрігрупової конкуренції.
Внутрішньовидові товари-конкуренти — товари (або послуги) одного виду, що задовольняють однакові потреби.
До особливостей внутрішньовидових конкурентів-товарів (або послуг) відноситься приналежність до одного виду, але різним підвидам або торговим маркам, що мають однакове функціональне призначення. Розходження між цими товарами полягають у неоднакових рівнях якості, у тому числі і за органолептичними показниками, у різних найменуваннях і/або товарних марках. Для окремих підвидів, найменувань і/або торгових марок ці розходження можуть бути обумовлені і соціальним призначенням (наприклад, престижністю товарної марки). Прикладом внутрішньовидових конкурентів можуть служити різні торгові марки пива (Жигулівське, Рогань, Чернігівське, Хайнекен, Балтика і т.д.), горілки (Столична, Гетьман, Неміров, Мягков, Пшенична і т.д.), чаю (Майський, Імператорський, Батік, Принцеса Канді, Бадьорість і т.д.).
Конкуруючі товари тих самих або різних видів можуть випускати різні підприємства-виготовлювачі. Тоді між ними виникають міжфірмові конкурентні відносини і з'являються міжфірмові товари-конкуренти однорідних і різнорідних груп.
Міжфірмові товари-конкуренти — товари (або, послуги) однорідних і різнорідних груп тих самих або різних видів, вироблені різними фірмами, але задовольняючі аналогічні або однакові потреби.
Особливостями цих товарів є однакове функціональне призначення, незважаючи на розходження інших споживчих властивостей, здатність задовольняти однакові основні потреби, що і створює передумови для боротьби за обмежений платоспроможний попит. По асортиментній приналежності такі конкуруючі товари можуть мати розходження (наприклад, пиво і газовані фруктово-ягідні напої), а можуть бути одного виду і найменування (наприклад, торти Пташине молоко, Київський і інші вироблять багато кондитерських фабрик, а також цехи підприємства суспільного харчування; ковбаси Докторську, Молочну, Краківську і т.д. — також різні підприємства-виробники).
Таким чином, на насиченому ринку між товарами і/або послугами однорідних і різнорідних груп і видів виникають конкурентні відносини, обумовлені боротьбою за обмежений обсяг платоспроможного попиту і, що виражаються у формі різних видів конкуренції.
В умовах конкурентного середовища прояв закону єдності і боротьби протилежностей знаходить вираження в прагненні суб'єктів, що хазяюють, розширювати й обновляти асортимент вироблених і реалізованих товарів для більш повного задоволення потреб, що приводить до виникнення конкурентних відносин між товарами що раніше випускали і новими товарами.
3. Аналіз конкурентоспроможності і взаємодій в комерційній діяльності торгових підприємств.
Існує цілий ряд методик оцінки конкурентоспроможності з урахуванням як цінових, так і нецінових факторів. Особливу роль при аналізі конкурентоспроможності експортної продукції відіграє фактор часу. Приймається до уваги так звана теорія "життєвого циклу" товару.
В практиці проведення оцінки конкурентоспроможності, в основному, аналізуються технічні параметри (наприклад показники потужності, вантажопідйомність, надійність і тип), менше уваги приділяється економічним показникам таким як ціна, витрати виробництва, вартість споживання, ефективність експорту, тощо. За однією з існуючих методик рівень конкурентоспроможності товару визначається як співвідношення продажної ціни експортного товару до "еталонної ціни", або середньозваженої ціни аналогічного товару, який користується найбільшим попитом на даному ринку.
В практиці закордонних фахівців існують спеціальні індикатори та методи визначення цінової конкурентоспроможності за даний період. Визначення цінової конкурентоспроможності на внутрішньому національному ринку, як правило, проводиться шляхом порівняння цін внутрішнього ринку і цін імпортних товарів, або світових цін. На зарубіжному ринку співставляють три показники: витрати виробництва в національній валюті; обмінні курси валют; розміри прибутків (різниця між продажною ціною на ринку і витратами виробництва).
З нашої точки зору слід привернути увагу фахівців до розгляду питання КС товару у тому вигляді, як воно подається у монографії "Пути повышения КС экспорнной продукции" під редакцією В.Я.Маштабея. Розглядаючи КС, як відповідність товару умовам ринку по технічним, економічним, комерційним та іншим характеристикам, він пов`язує воєдино поняття "якість", "технічний рівень", "конкурентоспроможність". Загальна кількість цих показників досягає 400.
Автори виділяють такі групи техніко-економічних показників, які характеризують складний виріб на ринку споживання:
- властивості виробу на стадії попиту, а саме - економічна ефективність його використання (наприклад, потужність обчислення, довгостроковість, амортизація, ремонтоздатність, тощо);
- характеристики виробу з точки зору можливості його використання в комплексі з машинами та зручності експлуатування (технічні параметри, площа, тощо);
- характеристики виробу на стадії цього збуту (зовнішній вигляд, вид пакування, тощо);
- інші ознаки (наприклад, престижність).
Наведені групи показників поділяють на два основних види: технічні та економічні. В свою чергу, вони відповідно поділяються на параметри ергоекономічні, естетики, відповідності стандартам та законодавству, а також на параметри, які визначають рівні окремих елементів ціни попиту (додаток 2).
Неабияку роль у визначенні КС продукції відіграє кон’юнктурна інформація. Велике значення мають показники темпів зростання продажу, частка ринку та темпи її зростання, обсяги експорту, тощо.
Для оцінки конкурентоспроможності фірми, використовують деякі чисельні показники, які свідчать про ступінь стійкості положення фірми, спроможності виготовляти продукцію, яка користується попитом на ринку й забезпечує фірмі одержання намічених та стабільних кінцевих результатів. До ряду таких показників відносяться:
- відношення вартості реалізованої продукції до її кількості за поточний період. Збільшення цього співвідношення обсягів реалізованої продукції;
- відношення прибутку до загальної вартості продажу (profit to sales). Підвищення цього показника свідчить про підвищення рівня КС фірми;