Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки (стр. 3 из 9)

ЄС є найбільший конкурент США на експортних ринках зерна, відгукнувся ростом цін на місцевих біржах і зниженням розміру субсидій експортерів. Зазначене зростання було млявим, тому що ціни на кукурудзу й особливо на соєві боби продовжували знижуватися.

На Чиказькій біржі (СВОТ) березневі ф’ючерси на м’яку червонозерну озиму пшеницю (SRW) за останню декаду грудня і першу декаду січня виросли майже на 2%, а пік прийшовся на 8 січня, коли котирування березневих ф’ючерсів досягли $107/т. аналогічно поводилися і ф’ючерси на продовольчу пшеницю на Лондонській біржі (LIFFE). Тут пік прийшовся на позначку GBP 78.5/т (FOB). Найнижчі значення котирувань пшениці на цих біржах складали в січні відповідно $98,4/т і GBP 74,5/т, а 1 лютого ціни вже зросли до $99,5 і GBP 76,5/т.

Після Нового року попит на пшеницю 3 кл. (ту, що на Заході називають борошномельною) з боку внутрішніх споживачів і компаній, що експортують, почав зростати, через бездіяльність західних компаній у Новорічний період. Відповідно зростали і ціни пропозиції. Більше того, з’явилися ознаки дефіциту такої пшениці. Можливо, частка пшениці 3 кл. з усієї вирощеної в Україні пшениці була не настільки значною, як хотіло б це представити МінАПК.

Експорт борошномельної пшениці все ще залишається на низькому рівні, тому що світові ціни відновили тенденцію до зниження при рості внутрішніх цін. Господарства притримують пшеницю до лютого-березня з метою її реалізації для отримання коштів для посіву. З іншого боку держава також не поспішає реалізовувати зерно, що було отримане за борги виробників, в надії, все ж таки, повернути ним свої борги Росії. В останньому випадку справа за малим: скласти ціну.

Україна: експорт борошна, 1998 р., тис.т.

Існує ще третій варіант: на балансі держави все ще значиться пшениця 3 кл., що закуплена в 1997/98 МР за ціною 270 грн./т без ПДВ і з ПДВ – 324 грн./т EXW. Власне, реальним є припущення, що вона вже давно роздана у вигляді кредитів і взаємозаліків, однак це не означає, що держава при поверненні тих самих зернових кредитів не буде рахувати її по закупівельній ціні. Реалізувати таке зерно просто неможливо, тому що внутрішні ціни пропозиції знаходяться в діапазоні 224-240 грн./т ЕXW. Вихід — почекати, доки внутрішні ціни на зерно досягнуть рівня 324 грн./т, а тоді вже можна буде це зерно продати. А заодно і притримати пшеницю нового врожаю, щоб ціни швидше зростали. Відомі факти, коли на елеваторах, особливо в глибинці, зерно позаторішнього врожаю все ще чекає на своїх покупців.

Україна: експорт пшениці, 1997/98 та 1998/99 р.р., тис.т.

Основним кредитором України є російський «Газпром». Якщо закордонні компанії, що купують в Україні пшеницю 3 кл., готові зараз платити за неї $85-87 (до $91) доларів за тонну FОВ чорноморський порт або $73-77/т СРТ, то «Газпром» не погоджувався «приймати» українську пшеницю за ціною, вищою за третину від запропонованого покупцями з інших країн. Це є абсолютно логічним, якщо врахувати, що курс долара в Росії «стрибнув» приблизно в 3,5 рази, відповідно. зменшилася купівельна спроможність російських споживачів. А тут ще очікуються постачання дарованої американської пшениці... Є інформація, що «Газпром» отримав-таки чималу кількість української продовольчої пшениці, однак нікуди її не повіз, а відразу продав усередині України. Висновок: дешево віддали.

При поставках до Росії і Бєларусі українська пшениця 3-го кл. пропонується за ціною $90-94/т DAF, що є вищою ніж на FOB, тому що з Росією усе ще велика частка бартерних операцій, а звідси й еквіваленти обміну інші. Там, де платять живі гроші, і ціни нижче. Однак, попит на українську пшеницю з боку російських комерсантів залишається низьким: немає грошей і не тільки в імпортерів, але й у російських споживачів. Всі чекають на зерно з Заходу. До того ж у самій Росії, наприклад, на Північному Кавказі, пшениця пропонується за цінами, близькими до внутрішніх українських — RUB 1400-1500/т EXW, або близько $63-68/т.

Однак зростання попиту на українське продовольче зерно з боку іноземних покупців не означає, що вони підняли на нього закупівельні ціни. Навпаки, слідуючи світовим тенденціям, середні ціни попиту закордонних покупців знизилися на $1-2/т.

ФУРАЖНЕ ЗЕРНО

У січні загострився дефіцит фуражного зерна. Причиною цього є високий попередній попит з боку українських комбікормових підприємств і експортерів на тлі низького тогорічного виробництва. Комбікормові підприємства закуповували фуражні зернові будь-якими партіями, навіть машинними, практично будь-якої якості і настійно рекомендували партнерам-покупцям кормів самим шукати сировину і поставляти її по давальницькій схемі на переробку. Ціни попиту на фуражні зернові з боку українських покупців у січні складали 150-160 грн./т EXW на пшеницю 5-го кл. і до 165 грн./т EXW на фуражну кукурудзу та фуражний ячмінь. Якщо товарна партія відповідала експортним запитам (обсягом не менше 1 тис. т., кукурудза — із низьким вмістом битих і ушкоджених зерен) і знаходилася в південних регіонах країни, близьких до портів, експортери давали за неї до 170 грн./т.

Фуражна пшениця

Експортні ціни на фуражну пшеницю на початку січня виросли до $78-79/т FOB у порівнянні з $75-76/т у грудні, однак уже до кінця місяця ціни знизилися до $77-78/т. Фуражна пшениця, незважаючи на нижчу у порівняно з минулим сезоном пропозицію, залишалася самим популярним експортним товаром. Дефіцит пропозиції ставав усе гострішим, проте найбільші обсяги експортних відвантажень припадали саме на фуражну пшеницю. Навіть продаж зерна з Пенсійного фонду і Держрезерву практично не вплинув на ситуацію, тим більше, що продавалася ця пшениця за відноcно високими цінами.

На відміну від цін на пшеницю та кукурудзу тенденції цін на ячмінь із другої половини грудня мали підвищувальний характер. Головною причиною цієї довгоочікуваної серед трейдерів події став початок закупівель ячменю його найбільшими світовими споживачами — країнами Ближнього Сходу і Північної Африки.

В даний час на світовому ринку відзначається "стабільний ріст цін на ячмінь. Однак ця тенденція послаблюється конкуренцією за ринки збуту між основними виробниками ячменю у світі, що зростає, у цей час сезону — між ЄС і Австралією. Високий розмір експортних субсидій ЄС викликає нарікання з боку інших постачальників, однак лише завдяки субсидіям ЄС вдасться зберегти лідерство в постачаннях цього товару в близькосхідний регіон.

На найближчий час можна зробити прогноз збереження тенденції до зниження світових цін на пшеницю і кукурудзу. Ціни на ячмінь можуть зберегти тенденцію до росту або стабілізуються до тих пір, поки попит на цей товар з боку імпортерів не ослабне. Зрозуміло, це означає також імовірність різнонаправлених коливань цін у межах однієї тенденції.

Ячмінь.

Дуже цікавою виглядала ситуація з цінами на ячмінь. Експортні ціни після росту в попередні місяці (із запізненням слідом за ростом цін світових) стабілізувалися і на кінець січня складали в середньому $70-71/т FOB і $55-58/т СРТ чорноморський порт. Внутрішні ж ціни продовжували зростати і протягом січня підвищились в середньому на $2-3/т. Це призвело до зниження маржі експортерів, що закуповують і формують експортні партії товару для закордонних партнерів.

Україна: експорт ячменю, 1997/98 та 1998/99 р.р., тис.т.

Кукурудза

На відміну від пшениці, тенденції світових цін на кукурудзу однозначно характеризувалися як зниження. Правда, існувала локальна (у США) тенденція до короткострокового росту цін, що викликана зниженням температур у США і збільшенням споживання фуражів.