Облік робочого часу працівника (стр. 2 из 3)
Від фасувального апарату за допомогою транспортеру пересуваються запаковані пачки дріжжів. Працівник повинен піднести до свого робочого місця ящик, заповнити його дріжжами і поставити на транспортер, який веде на склад. Цей транспортер знаходиться в декількох кроках від нього і вимагає додаткових рухів.
Операцію формування виконують в зміні чотири працівника, які розташовані поруч.
Так як підприємство вцілому, та дріжжебродильний цех, зокрема, працюють цілодобово, то відповідно і пакування виконується всю добу. Тому на заводі використовується трьохзмінний режим роботи. Це потрібно враховувати при визначені заробітної плати, оскільки за роботу в вечірні та нічні часи нараховуються різні доплати.
Приблизна схема робочого місця показана на рис.1.
Ми маємо допоміжну операцію, яка не вносить змін в об¢єкт обробки, але застосовується для забезпечення нормальної ходи виробничого процесу. Ця операція також є переміщуючою, так як предмет праці (дріжжі) змінюють своє місце. З точки зору типу виробництва, це масовий тип виробництва. Виробничий процес безперервної дії.
Праця проходить при температурі 12-16 оС, освітлення денне (люмінісцентне), згідно нормам.
Розділ 3. ТЕОРІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ФОТОГРАФІЇ РОБОЧОГО
ДНЯ,
ХРОНОМЕТРАЖ І БСМ.
Індивідуальна фотографія робочого дня.
Найбільш розповсюдженим видом фотографії робочого дня є індивідуальна.
Індивідуальною фотографією робочого дня називається спостереження усіх витрат робочого часу протягом періоду спостереження та заміри часу по ним.
В залежності від кількості об’ктів спостереження і техніки виконання розрізняють індивідуальну, групову, бригадну, маршрутну, самофотографію робочого дня та фотографію виробничого прцесу.
Перед проведенням фотографії робочого дня необхідно ознайомитися з техніко-організаційними умовами робочого місця, тобто з послідовністю роботи виконавця, постачання робочого місця сировиною, матеріалами і т.п. ; встановити в яких одиницях виміру і яким шляхом проводиться облік випущеної продукції; розповісти робітникові цілі та задачі проведення фотографії.
Спостереження записують в спеціальну картку, яка складається з титульної частини, листа спостережень, результатів спостережень та висновків.
Титульну частину карти заповнюють до початку спостереження. В ній знаходяться дані, які характеризують сировину або напівфабрикати, роботу та навколишні умови, дані про робітника, обладнання та пристрої.
В листі спостережень карти фотографії робочого дня записують всі витрати часу.
Витрати часу фіксують в годинах та хвилинах з точністю до 1/2 хвилини.
Для замірів часу використовують годинник з секундною стрілкою. Після запису часу початку спостереження слідкують за змінами на робочому місці, причомув момент зміни роблять запис в графі «Найменування явищ», а при закінченні зміни записують час в графу « Плинний час».
По закінченню спостереження вираховують тривалість кожного запису ( операції) шляхом віднімання поточного часу наступного заміру від попереднього часу заміру. Отримана різниця відображає тривалість поточного запису.
Далі проводять обробку одержаних даних, аналіз результатів спостереження і проектування раціонального режиму робочого дня. В ньому показують фактичні втрати робочого часу і причини цих втрат.
Хронометраж.
Хронометраж - це вивчення структури операції за її складовими елементами та визначення розмір витрат часу на них.
За допомогою хронометражу вивчається тільки час основної роботи, який повторюється з кожною одиницею продукції.
Основні задачі хронометражу:
- встановлення нормальної тривалості витрат оперативного часу
( для технічних норм);
- розробка нових та перевірка діючих нормативів часу на ручні та машинно-ручні прийоми та комплекси прийомів оперативного часу;
- вивчення прийомів роботи передових працівників з цілью розповсюдження та узагальнення цього досвіду;
- встановлення раціонального складу операції.
Етапи проведення хронометражу:
- підготовка до хронометрування ;
- спостереження і заміри тривалості окремих елементів операції;
- обробка матеріалів спостережень по кожному прийому ;
- аналіз одержаних даних ;
- висновки.
Підготовка до спостереження складається в детальному вивченні операцій запису даних про неї ( сировина, матеріали, інструмент, обладнання та пристрої) та про робітника ( прізвище, професія, стаж,розряд). Підготовка до спостереження закінчується роз’сненням робітнику цілей та задач хронометражу.
При проведенні хронометражу важливо правильно підібрати час для його проведення. Не рекомендується проводити хронометраж на початку або в кінці зміни. Краще всього прволити спостереження в період так званого темпа роботи, який встановився, приблизно 1,5-2 год після початку зміни.
Хронометраж проводять при допомозі секундомірів
( однострілкових або двухстрілкових)
Час при хронометражу вимірюють двума способами по плинному часі ( неперервний спосіб) та окремими відліками ( збиральний спосіб).
В даній курсовій роботі застосовуємо заміри по плинному часу, при цьому реєструються витрати часу на всі елементи операції.
Плинний час записують по вертикалі зверху вниз по закінченні виконання всіх прийомів операції виконують повторний запис, починаючи з першого прийому.
Слідуючий етап хронометражу – обробка та аналіз отриманих матеріалів. Обробку матеріалів починають з обчислення тривалості елемента операції прийому. Шляхом віднімання з послідуючого запису попередній, знаходять тривалість прийому.
Ряд значень тривалості прийому складає хронометражний ряд (хроноряд).
При проведенні хронометражу можуть бути допущені неточності в записах, відхилення нормальних умов виконання прийому.
Заміри по яким є зауваження в листі спостережень, повинні бути виключені із хроноряду.
Для того, щоб встановити правильність проведених спостережень або так звану ступінь розсієння хронометражного ряду, визначають фактичний коефіцієнт стійкості по кожному хроноряду, тобто відношення максимальної тривалості елементу до мінімальної, і порівнюють його з нормальними ( допустимими ) коефіцієнтами.
Якщо фактичний коефіцієнт стійкості хроноряду менше нормального або йому рівний, то хроноряд потрібно рахувати стійким, якщо фактичний коефіцієнт стійкості перевищує допустимий ( нормальний), то хроноряд вважається нестійким.
Метод мікроелементного нормування
Для визначення раціональної тривалості ручних операцій та прийомів використовують метод мікроелементного нормування.
При цьому дії та рухи розчленовують на мікроелементи,що виконуються робітниками у робочому процесі як технологічні ( основні ) і переміщувальні. Кожен елемент ручної операції поділений на мікроелементи ( взяти, перемістити або розумової дії ). Кожен мікроелемент зкладаеться з окремих мікродій які можуть бути за тривалістю виконання рішучі або пристосовні.
Розчленовуючи прийом на мікроелементи і використовуючи на них розроблені нормативи часу, можна сконструювати норму часу на прийом не спостерігаючи за робітником у робочому процесі. Норми часу на мікроелементи встановлені у тисячних долях хвилини.
Розділ 4.ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІВ ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
Відповідно до описаних вище способів аналізу використання робочого часу досліджуємо вибране робоче місце. Спочатку проведемо фотографію робочого дня (додаток 1).
ІФРД.
Обробку результатів, одержаних при дослідженні методом індивідуальної фотографії робочого дня, будемо проводити за таким алгоритмом:
1. Визначаємо тривалість кожної операції, шляхом віднімання поточного часу наступної операції від поточного часу попередньої операції. Розрахований час заносимо в колонку «Тривалість».
2. Виконуємо індексацію витрат робочого часу. Індекси записуємо в графу «Аналітична характеристика витраченого часу».
3. Виконуємо зведення результатів спостереження (стор.4).
4. Визначаємо аналітичні коефіцієнти, що характеризують використання робочого часу виконавця.
- Питома вага оперативного часу у тривалості спостереження, що характеризується коефіцієнтом К1.
- Питома вага зупинок з причин залежних від робітника. Для цього потрібно знати нормативний час регламентованих перерв, який визначається як 5 % від загального часу зміни (Тр.п.н.= 480 • 0,05 = 24 хв.). Тоді К2 буде :
- Питома вага втрат робочого часу незалежних від працівника характеризується коефіцієнтом К3 :
5. Визначаємо можливе зростання продуктивності праці за рахунок усунення втрат робочого часу:
- залежних від працівника:
- незалежних від працівника:
- загальна зміна:
DПП = DПП1 + DПП2 = 0,9 + 0,44 = 1,34 %.
6. Визначаємо проектований раціональний оперативний час:
Тр.= Топ + (Тр.п.ф.-Тр.п.н.) + Твза + Твн = 446 + (17–24) + 11 + 2 = 452 хв.
7. Визначаємо проектовану норму виробітку:
8. Коефіцієнт завантаженості робіт:
З огляду на всі отримані показники робимо висновки:
I. Найбільшою можливістю підвищити продуктивність праці є вивільнення одного працівника для забезпечення інших тарою. Тоді б значно скоротилася б допоміжна операція.
II. Службову розмову потрібно проводити на початку зміни, для уникнення втрат робочого часу з причин не залежних від працівника.
Хронометраж ( додаток 2).
Обробку будемо проводити в такій послідовності: