Визначаємо тривалість прийомів шляхом віднімання поточного часу наступної операції від поточного часу попередньої операції. Результати записуємо в графу «Тривалість».
Перевіряємо отримані хронометричні ряди на збіжність. Вона визначається як відношення максимального та мінімального значення відповідного ряду.
Всі ряди збіжні, оскільки їх значення менші критичних, які визначаються за таблицями, в залежності від середньої тривалості процесу. Тому не потрібно коригувати жоден з хронометричних рядів.
В висновках записуємо знайдені суму ряду, максимальне та мінімальне значення, а також моду середня значення ряду.
Визначаємо тривалість операції (То.р.+ Тд.р.). У розрахунок приймаємо моду або середнє значення з кожного ряду. Те з них яке меньше.
Т = 10''+54''+15'' = 1' 19''
Визначаємо ТОНР:
Раціональна НЧ – сума мінімальної тривалості операції розраховується як сума манамальних тривалостей окремих прийомів.
НЧрац.= 8''+54''+15''=77''.
Зміна продуктивності праці при можливій нормі часу, яка дорівнює раціональній.
ТОНР при цьому буде:
Після обробки даних хронометражу робим висновки:
в результаті проведеного дослідження стало видно, що при виконанні робітником лише своєї основної роботи (без допоміжних робіт по доставленню ящиків до місця розфасування) технічно обгрунтована норма виробітку може збільшитися до 343 ящиків за зміну (при раціональній нормі часу 352 ящики за зміну). Насправді у нас формується лише 209 ящиків за зміну (при нормі, розрахованій в обробці ІФРД, 212 ящ./ зміну). Що в півтора рази менше.
щодо даних отриманих при вивченні хронометражу, то останні дві операцій робітник виконує майже ідеально, оскільки мода в цих рядах дорівнює мінімальному значенню, отже робітник здебільшого раціонально виконує ці операції. Перша ж операція не достатньо відпрацьована, оскільки мінімум і мода доволі сильно відрізняються (8'' і 10'' відповідно). Тому тут є резерв для підвищення продуктивності праці, зокрема її можна підняти на 2,5 %.
БСМ.
Метод базової системи мікроелементів передбачає розбиття робочой операції на складові частини та визначення з таблиць їх тривалостей. Вибираємо для дослідження першу операцію з тих, що є в хронометражі. А саме, перенесення ящика з підлоги на стіл для наповнення його дріжжами.
Розбиваємо цю операцію (див. табл.2).
Таблиця 2
| № п/п | Назва підоперації | Тривалість, тис.долі хвилини |
| 1. | Повернути корпус на 90°. | 15 |
| 2. | Зробити крок. | 20 |
| 3. | Нахилитися. | 15 |
| 4. | Витягнути руки. | 7 |
| 5. | Взяти ящик. | 10 |
| 6. | Випростуватися. | 15 |
| 7. | Повернути корпус на 90°. | 15 |
| 8. | Зробити крок з ящиком. | 20 |
| 9. | Поставити ящик на стіл. | 10 |
| ВСЬОГО | 127 |
З даних таблиці 2 визначимо норму часу:
Порівнявши отриманий результат з даними, що були отримані в хронометржі видно:
мінімальна тривалість операції при замірах була 8 сек., що майже дорівнює розрахованій методом БСМ.
але так швидко була виконана операція лише одного разу, здебільшого тривалість дорівнювала 10 с., і середнє значення було 10,1 с.. Це викликане тим, що ящики досить габаритні, і відстань до них від столу не завжди дорівнює одному крокові.
Хронометраж наведений в додатку 2. Так само там зроблені всі обчислювальні операції та сформульовані, відповідно до результатів, одержаних під час дослідження, висновки.
Розділ 5.ОСОБЛИВОСТІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ.
Основою організації заробітної плати є тарифна система, яка складається із трьох основних елементів :
- тарифна ставка, яка характкризує рівень оплати робітників за годину або вдень;
- тарифна сітка, яка слугує для визначення співвідношення заробітної плати окремих робітників та робіт. Тарифна сітка складається із розрядів і порозрядних ( тарифних) коефіцієнтів, які показують у скільки разів ставка того чи іншого розряду вище ставки першого розряду.
- тарифно-кваліфікаційний довідник, в якому вказується тарифікація робіт( тобто по ньому встановлюють до якого розряду можна віднести ту або іншу роботу ), також в ньому знаходяться інструкції про те що може та що повинен знати робітник кожного розряду або категорії.
Фонд, який використовується для заробітної платні називається Фондом споживання підприємством. Він розподіляється між працівниками в залежності від кваліфікації або посади, перевищення цього фонду не допускається.
В конкретному випадку при визначенні фонду споживання на плановий рік обов’язково враховуються співвідношення між ррівнем оплати праці та обсягом реалізації продукції в плановому році порівняно із звітним.
ФОРМИ ТА СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Основними формами оплати праці на підприємстві є :
- відрядна, при якій ЗП визначають по розцінкам за фактично виготовлену продукцію ;
- погодинна, при якій ЗП визначають в залежності від відпрацьованого часу по тарифній ставці.
Відрядна система оплати праці буває:
- пряма відрядна;
- відрядно – преміальна;
- відрядно – прогресивна;
- непряма – відрядна;
- акордна.
При відрядно-прогресивнй формі оплата праці відбувається не по одній прямій розцінці, а по декільком прогресивно наростаючим в залежності від перевиконання норми розцінкам.
При відрядно-преміальній оплаті праці - оплата відбувається по прямим відрядним розцінкам з преміюванням за досягнення окремих якісних, а вдеяких випадках кількісних показників.
Погодинна система оплати праці буває:
- пряма погодинна;
- погодинно-преміальна;
Погодинну оплату, як правило, застосовують на роботах, які не піддаються точному обліку або нормуванню.
При погодинно-преміальній оплаті праці ЗП складається з тарифної ставки та преміальної доплати. Причому доплата може змінюватися в залежності від виконня показників преміювання або її зовсім може не бути при невиконанні цих показників.
На даному підприємстві застосовується погодинно-преміальна та відрядно-преміальна форми оплати праці.
На досліджуваному робочому місці застосовується погодинно-преміальна форма оплати праці.
При цьому виді оплати праці ЗП робітник отримує заробітну плату відповідно до відробленого часу. Вона обчислюється відповідно до тарифної сітки. Для нашого працівника вона складає 50 копійок за годину. Крім того, так як підприємство працює цілодобово, то існують надбавки за працю в вечірні та нічні години. На досліджуваному підприємстві вони складають 20 і 40 відсотків відповідно. За роботу в вихідні та святкові дні виплачується подвійний тариф. В зв¢язку з тим, що підприємство працює тривалий час з прибутком, воно може дозволити собі виплачувати своїм працівникам премію в розмірі 100 % . За останній місяць працівник відпрацював 22 зміни. З них 7 у нічній зміні, 6 – у вечірній та 9 у денній. З них 6 змін припало на вихідні дні. Таким чином заробітна плата склала:
за тарифом: ЗП1=0,5·22·8=88 грн.
за роботу в вечірні зміни: ЗП2=0,5·6·8·0,2=4,8 грн.
за роботу в нічні зміни: ЗП3=0,5·7·8·0,4=11,2 грн.
за роботу в вихідні дні: ЗП4=0,5·6·8=24 грн.
Загальна сума склала:
ЗП= 88+4,8+11,2+24=128 грн.
З урахування премії працівник за цей місяць заробив 256 грн.
В результаті проведених досліджень та обробки отриманих даних ми вивчили процес розфасування дріжжів в дріжжеростильному цеху Триліського спиртового заводу Фастівського району Київської області. Об¢єктом дослідження виступала робітниця цього заводу. Вивчення резервів підвищення продуктивності праці проводилося трьома методами: методом індивідуальної фотографії робочого часу, методом хронометражу та методом базової системи мікроелементів. В цілому щодо праці працівника зауважень майже немає, і в цьому напрямку резерви винайти не можна. Але значні можливості для підвишення продуктивності праці є в організаційному плані. Оскільки
значна частина робочого часу робітниці йде на виконання допоміжних операцій. Якщо надати їй можливість виконувати лише свою основну роботу, то можна досягти збільшення ПП майже на 50 %. Тому основною пропозицією після виконання даного курсового проекту є виділення одного додаткового працівника для виконання допоміжних функцій інших працівників зміни. Цю роботу можна виконувати почергово, що дасть можливість ще й дещо змінювати монотонну роботу, якою являється фасування ящиків.
Література.
1. В.М.Набатников. Научная организация и нормирование труда в пищевой промышлености.-М.: Легкая и пищевая промышленость, 1982.-320с.
2. Совершенствование хозяйственного механизма./ А.И.Горанин, Л.А.Лобан, В.С.Маврищев и др./ под ред. А.И.Горанина, Л.А.Лобан -Мн.:Выш.шк., 1989, -214с.
3. Закон України про підприємства.
4. Кодекс законів про працю України. Ужгород, Крапати,1993р.
5. Богиня Д.П. Резерви підвищення продуктивності праці.–К.:О-во “Знание УССР”, 1987.-48с.
6. Мельников М.А., Серб П.Ф. Наукова організація праці на робочому місці.–М.:Економіка,1966.-187с.
7. Набатников В.М. Нормування праці робочих підприємств харчової промисловості.–М.: Колос,1992.-191с.
8. Поляков І.А., Релізов К.С. Довідник економіста по праці.–М.: Економіка,1981.-408с.
9. Тенета Б.И. Культура и НОТ на рабочем месте.–М.: Машиностроение, 1968.-157с.
10. Смирнов Л.Е. Справочное пособие по НОТ. .–М.: Економіка,1986.-447с.
11. Черевань В.П. Сбалансированость рабочих мест и трудовіх ресурсов. –М.: Економіка,1988.-197с.