Найрентабельнішими в діяльності таких дилерських підприємств є оренда і прокат сільськогосподарської техніки. В Німеччині, Швеції та Скандинавських країнах сервісне інженерно-технічне забезпечення ферм здійснюється через технічні центри. У Франції, Італії, Великобританії та інших країнах поширені кооперативи для спільного використання сільськогосподарської техніки. В аграрно-промисловому комплексі розвинутих країн світу практикується продаж фермерам машинобудівними фірмами техніки у кредит і постачання фермерами сільськогосподарської продукції у магазини.
Враховуючи це, при виробленні та реалізації аграрної політики в Україні помилково робили ставку лише на створення фермерських господарств, на домінування приватної власності. Адже аграрно-промислові об'єднання (як основна форма економічних зв'язків в АПК) здійснюють спеціальний випуск продукції рослинництва і тваринництва, займаються її первинною обробкою і зберіганням, вступають у виробничу кооперацію з постачальниками промислової продукції для сільського господарства.
Держава активно регулює діяльність АПК через механізм цін, оподаткування, кредитну політику, надання субсидій для сільського господарства, шляхом заохочення експорту сільськогосподарської продукції та ін. Слід звернути особливу увагу на зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції (в Україні через погане зберігання втрачається близько 25% всієї продукції).
Список використаної літератури
1. Климко Г.Н., Нестеренко В.П., Каніщенко В.П., Чухно А.А. та ін. “Основи економічної теорії: політекономічний аспект” — К:. “Вища школа” — “Знання” 1997
2. Макконел К.Р., Брю С.Л. “Економікс” — К:. “Хагар-Демос” 1995
3. “Економіка зарубіжних країн” За редакцією А.С. Філіпенко, В.А. Вергун та ін. К:, “Либідь” 1996
4. Поль Самуельсон “Економіка” — Львів “Світ” 1993
5. “Основи економічної теорії” За редакцією доктора економічних наук, професора С.В. Мочерного. К.: ВЦ Академія 1997.